РІВНІСТЬ НА ОСНОВІ ЗАГАЛЬНОЇ НЕСТАЧІ?

Южне – одне з небагатьох міст, здатних самостійно себе забезпечити. Міський голова Володимир Новацький з гордістю говорить, що всі соціальні об’єкти, що з’явилися до Дня міста, споруджено виключно на гроші місцевого бюджету! Більше того, Южне є фінансовим донором вітчизняної економіки. Проте розподіл бюджету залишається для нього болючою темою.

Створюється враження, що у державі не зжито старий принцип "зрівнялівки", за якого прибутки одного міста передаються у вигляді дотацій іншому, щоб закрити його господарські дірки. Таким чином відновлюється загальний економічний баланс, але ця рівність установлюється на основі загальної нестачі.

Відповідно до фінансових звітів, у минулому році з бюджету Южного вилучалося до бюджету держави 27 млн гривень. У свою чергу, Міністерство фінансів України установило величину доходу по "першому кошику", яку повинно одержати місто, що дорівнює 63 млн гривень. Втрата майже 50% зароблених коштів була досить відчутною, але все-таки з врахуванням реалій часу – терпимою.

Але у цьому році прибуткову частину вказівкою згори "роздули" до розмірів 105 млн гривень. При цьому Міністерство не взяло до уваги, що за розрахунками облдержадміністрації за найсприятливіших умов Южне зможе виконати план максимум на 84 млн гривень. І то це буде на рівні економічного дива. Призначені ж 105 мільйонів, на думку В. Новацького, сума надто завищена.

Ідея "верхів" зрозуміла: що більший прибуток, то більше у грошовому вираженні величина тієї відсоткової частки, яка постійно з нього вилучається. Оскільки відбувається вилучення тих же 50%, то, виходить, до держбюджету тепер доводиться віддавати майже 50 млн гривень. Найбільш алогічним у цій ситуації є те, що ці 50 млн гривень потрібно віддавати як константну суму, тобто незалежно від реально отриманого доходу, який може виявитися і нижчим за встановлений Києвом. Тоді загадкою стає, де ж брати ці гроші?

І тільки ті гроші, які залишаться після виплати названих 50 мільйонів, можуть перейти у розпорядження мерії і бути спрямованими на розвиток міста. Подібні фінансові переміщення присутні і при розподілі бюджету міста Іллічівська.

Чому так відбувається? Про це хотілося б запитати Мінфін України! Адже досі воно не скасувало, і навіть не намагається скасувати так званий формульний розрахунок. Заяви про анулювання цього принципу звучали ще з революційної трибуни Майдану. Але віз проблем, породжуваних цією ретроградною методикою, з місця так і не зрушив. За такого підходу виділення грошей місту відбувається тільки з розрахунку на число душ населення. Всі надлишкові кошти, отримані в результаті рентабельної роботи міських підприємств, беззастережно вилучаються на користь держави. Значне збільшення населення неможливе. Але так само неможливо підвищувати працівникам зарплату до астрономічних розмірів для того, щоб став більшим податок, що знімається, з неї. Останній же є одним з основних джерелом наповнення місцевого бюджету.

Прикро у цій системі те, що зникає стимул розвивати виробництво тим, хто лідирує у національній індустрії. Люди бачать, що, як би вони ударно не трудилися, однаково гроші перетечуть у "засіки батьківщини", звідки розтечуться у вигляді дотацій, виділених на підтримку депресивних регіонів. Формульний розрахунок призводить до того, що відбувається проїдання грошей, які заробили інші.

Чи пам'ятає міністр фінансів пан Віктор Пінзеник про такий парадокс української системи управління, коли рапортує про виконання державного бюджету із приростом?

Люди навколишніх сіл вважають, що уряд забув про них. У кожному разі, не турбується про їхній матеріальний добробут і перспективи зростання виробництва на місцях. Але ж держава – це не лідери фракцій. Це – місто Южне, селище, маленьке сільце, далекий хутірець. Це прості трудівники, які хочуть працювати, щоб мати спокій і достаток.

СВОЇ СЕРЕД СВОЇХ

Три особи цього дня поповнили кількість мешканців Южного, удостоєних звання «Почесний громадянин міста». До цього їх було десятеро.

І от на сцену Палацу культури «Дружба» запрошується Сергій Назаренко, один із трьох, під номером 11. Відрекомендувати його не були потреби, тому що співгромадяни знають як свого обранця, якому вони тричі довіряли репрезентувати їхні інтереси в депутатському корпусі облради. Заводчани зустрічають його щодня на робочому місці на посаді заступника начальника ОПЗ. Шанувальники ігрових виглядів спорту спілкуються з ним як із запеклим уболівальником і цінують у ньому творця відомої тепер баскетбольної команди «Хімік». З неї почався розвиток фізкультури в Южному.

Наступним на сцену піднімається директор школи № 3 Микола Гузік. І молоді батьки, і їхні діти аплодують улюбленому педагогу, суворому і мудрому вихователю. Школярі із захватом прийняли його проект «Мечтаплан», вчителі і психологи приїжджають із інших міст, щоб перейняти його досвід.

Під номером 13... так, під цим щасливим для нього числом зареєстрований Володимир Дрібноход. Не лише співробітники ОПЗ, де він працює 30 років, але і ще 22 організації міста звернулися із проханнями присвоїти цьому громадянину Южного звання «Почесного...»

Але на цьому церемонія нагородження не закінчилася! Під бадьорі звуки маршової музики почалося вручення дипломів у номінації «Городянин 2008 року». Цього звання удостоєні 4 громадян, які внесли особливий внесок у розвиток рідного міста.

На сцену просять піднятися родоначальника школи веслування, голову спортклубу «Хімік» Сергія Чернишова, тренера В'ячеслава Сорокіна і їхнього вихованця Юрія Чебана, який повернувся з Пекіна володарем бронзової олімпійської медалі. Від підвищених зусиль і тривалого напруження молодий весляр втратив 7 кг ваги. Щоб швидше відновитися в колишній формі, йому разом із квітами піднесли ще і коровай, виготовлений южненськими пекарями, вагою рівно 7 кг.

Радісно, як друга, зустріли заслуженого лікаря України, головлікаря нової Южненської лікарні Романа Лиманського – наступного володаря нагороди. 82% населення визнали найважливішою подією року відкриття при лікарні пологового відділення і появу в ньому на світ 6 серпня маляти Микити. У магнітофонному запису в залі було відтворено перший крик новонародженої дитини. Роман Васильович не лише провів величезну організаційну роботу, пов'язану із відкриттям відділення, але і приймав у ньому перші пологи. Тобто, в буквальному значенні стояв біля джерел нового життя. Южне – єдине місто в Україні, де народжуваність перевищує смертність.

РОВЕСНИК МІСТА

Першому заступникові міського голови з питань роботи виконавчих органів Южненської міськради Андрію Оносову теж у вересні виповнилося тридцять. Він цілком розділяє курс нинішньої команди на чолі з міським головою Володимиром Новацьким на соціальні пріоритети. Об'єкти, які стали подарунками до дня народження міста, – красномовне тому свідчення.

Так, 27 вересня минулого року десятки телестудій запам'ятали здавання щойно побудованої лікарні. Лікування в ній – безкоштовне! До цього ювілею здано ще й будинок, побудований спеціально для медиків, які почали працювати в цій лікарні. Відчинив двері для молодих допитливих умів клуб юних техніків «Чорноморець», – перший заклад такого типу, який з'явився у роки незалежності. Парад спортсменів по бігових доріжках побудованого стадіону ознаменував його готовність до проведення футбольних змагань на зеленому полі – аж до першості Європи. Завершено капітальний ремонт дитячого садка на 230 місць.

Андрій Оносов підкреслює, що унікальною на сьогоднішній день стала ухвалена на сесії міськради програма «Доступне житло». Це ініціатива, ніким не нав'язана зовні. Просто, доки звучать обіцянки про зниження цін на житло, у Южному це вже робиться. Місто з місцевого бюджету погашає будівельникам 25% вартості квартир. Так само фірму, яка провадить будівництво, мерія звільняє від сплати 10% внесків місту і робить знижку 5% за сплату комунальних послуг. Виходить, що квартира обходиться користувачеві практично наполовину дешевше ринкової вартості. Южний також є єдиним місцем в Україні, де відкривається банківський рахунок на кожну народжену дитину.

– Наше завдання в тому, щоб люди постійно відчували увагу і турботу мерії, – говорить А. Оносов. – Закладання планів на майбутнє відбувається вже сьогодні!

Так, почато спорудження будинку для працівників системи освіти. Будується торговельний центр на 12 тис. кв. метрів з кінотеатром. Для нинішнього Южного з населенням 26 тисяч чоловік це, як кажуть, будівництво «на виріст». Втім, коли починається курортний сезон, населення тут збільшується втричі. Є плани облаштованості узбережжя на зразок визнаних світових курортів. А ще – намір побудувати школу, перевести мерію у нове приміщення, а кабінети, що звільнилися, передати працівникам міського суду. Незабаром буде закладено перший камінь у спорудження концертної зали нової школи мистецтв. Нарешті, є задум створити нову вулицю.

Батько Андрія Павло Оносов приїхав сюди як професійний будівельник, коли на місці нинішніх «висоток» простирався голий степ. Він споруджував корпуси Одеського припортового заводу. У Андрія є підстави пишатися своїм корінним походженням.

Як більшість хлопчиків, які виросли біля моря, він хотів стати моряком. Але... вступив до Одеського наргоспу. Будучи на третьому курсі, був прийнятий економістом до «Промінвестбанку». Через три роки йому вже довірили керівну посаду заступника керуючого філії «Промінвестбанку» в Білгороді-Дністровському, де він зумів домогтися збільшення прибутку у 6 разів.

Але вабило до себе місто дитинства! Коли Андрій довідався, що новий мер Южного В. Новацький підбирає першого заступника, він виставив на конкурс свою кандидатуру.

На цій посаді – ширші масштаби, динаміка управління. А. Оносову подобається ця жива, неспокійна робота. Останнім часом йому доводиться багато їздити, щоб знайти «потрібну людину» для інвестиційного партнерства. Так, завдяки службовим відрядженням, підписано договори про співпрацю з декількома містами Білорусі, Грузії, Китаю, Туреччини.

– У основі цього спілкування лежить прагнення Южного розвивати екологічно чисте виробництво і високотехнологічну промисловість, – говорить А. Оносов. – Зараз на нас зі своїми пропозиціями вийшли грецькі підприємці. Так і живемо: туди веземо свій досвід. Приїжджаємо з повною валізою нових ідей.І готуємося до їхньої реалізації.

СТАРОЖИЛИ ТА ПЕРШОПРОХОДЦІ

Подією урочистою та сумною був мітинг, присвячений відкриттю меморіальних дошок із портретними зображеннями перших будівничих міста. Вони забивали кілочки в землю степового узбережжя Григорівського лиману, розмічаючи місця, де сьогодні побудовані багатоповерхові будинки та витягнуті стрункі зелені вулиці. Такими вони й бачили їх у своїх мріях.

Працівники мерії, колишні товариші по службі, сусіди, які знали Аркадія Лаврентійовича Кирилюка, прийшли вшанувати його пам'ять, увічнену в мармурі. Працюючи на посаді начальника житлово-комунального відділу ОПЗ, він чимало подбав про розвиток інфраструктури Южного. Люди обрали його депутатом селищної ради, потім він став її головою. Завдяки його ініціативі було побудовано першу у Южному заправну станцію. З його подачі в місті було відкрито кілька навчальних закладів.

На мітингу була присутня його донька Лариса. Вона пишається своїм батьком і вдячна людям за їхнє дбайливе ставлення до пам'яті про нього.

На іншій меморіальній дошці викарбувано ім'я ще одного першопроходця – Павла Семеновича Плутенка. Він також не дожив до 30-річчя улюбленого міста. Але на пам'ять про себе залишив працю і добрі справи. Це була перша людина, офіційно зарахована до штату ДП "МТП Южний". З 24 липня 1978 р. по травень 2005 року він працював заступником начальника порту з кадрів та побуту, потім очолив роботу відділу кадрів порту. При ньому було побудовано й здано в експлуатацію 4 будинки на 681 квартиру для портовиків, дитячий комбінат, школу. Він же довів необхідність створення в порту медико-санітарної частини зі 100% фінансуванням медпослуг за рахунок коштів підприємства. Це стало прообразом страхової медицини на водному транспорті. Пам'ятна дошка висить біля платанів, які він саджав власними руками.

На мітинг прийшли також старожили, які першими вселялися до перших будинків. Це геодезист РБУ порту Віктор Шпір, власник ордера з № 1, і водій на ОПЗ Ігор Сомов, якому виписано ордер під № 11.