Хто є головним героєм публікацій на шкільну тематику? Звичайно ж, вчитель, педагог-новатор, директор школи. Рідко, дуже рідко, зустрінеш статтю про начальника відділу освіти (по-старому «заврайвно») або керівника міського, обласного управлінь. Чомусь прийнято вважати, що посадовці, які сидять тут, тільки й здатні ставити печатки, підписувати папери і провадити виснажливі наради.
Щоправда, коли змінюють це керівництво, у школах починається справжнісінький переполох, всі хвилюються – кому ж довірять шкільне кермо. І це не дивно, адже школа була і залишається соціальним барометром нашого життя. А ось чи часто він показує «ясно», якою буде погода у школі, а отже і в мікрорайоні, місті, багато в чому залежить від керівників саме цієї ланки.
Згадую свою першу зустріч із Наталею Олексіївною Ярославцевою, тоді ще інспектором Київського райвно м. Одеси. Напевно, сама вона й не згадає цього епізоду – скільки їх було! Відбувалося приймання шкіл до нового навчального року, а це завжди – подія районного масштабу. І ось при здаванні чергової школи-новобудови комусь із членів високої обкомівської комісії не сподобалося оформлення вестибюлю – і фарба не та, і дзеркала маленькі... Директорка новобудови, яка потрапила під «прочуханку», переступала з ноги на ногу, всі інші як у рот води набрали. У бій ринулася молодий інспектор райвно. Наталя Олексіївна змогла переконати всіх, що змінювати нічого не треба, а яскраво-блакитний колір панелей тільки поліпшить настрій дітям. Через півгодини комісія у доброму настрої відбула на інший об'єкт, виставивши новобудові високий бал.
Що ж, слава захисниці і першої помічниці всіх директорів шкіл давно закріпилася за Н.О. Ярославцевою, яка і сьогодні очолює відділ освіти в Київській райадміністрації м. Одеси. І коли одного разу, а школами району вона керує вже 24 роки, її надумали звільнити з обійманої посади, багато директорів безпомічно розвели руками: що ж ми будемо робити без нашої Наталі?! Адже вона завжди уміло обминає непродумані команди «зверху», вміло відбивається від рою паперових циркулярів, одночасно розв’язуючи такі трудомісткі і дуже важливі проблеми, як капітальний ремонт навчальних закладів, зміцнення матеріальної бази шкіл. Ще працюючи завучем в Арцизькій загальноосвітній школі № 4 (саме тут і почалося її сходження нагору), переконалася, що самим педагогам цей тягар не здолати. Тим більше, сьогодні. Хоча, за словами Н.О. Ярославцевої, місто, нарешті-то, повернулося лицем до освіти.
Енергійно, наступально працює постійна депутатська комісія з науки і освіти, яку очолює Л.М. Голубенко. Активно залучаються і депутатські фонди. Але це не означає, що депутати, усі до одного, так вже перейнялися шкільними турботами. Голодний фінансовий пайок, на якому довгі роки сидить наша освіта, був і залишається темою гарячих дискусій і в сесійних залах, і на апаратних нарадах. І потрібен особливий дар переконання, організаторський талант, а часом і особисті контакти, щоб вибивати кошти, такі необхідні школам. Тільки цього року вдалося замінити вікна, оновити фасади, відремонтувати спортзали в загальноосвітніх школах №№ 38, 55, 80, 89 та інших. Багато класів вже не залежать від капризів погоди, тут свій мікроклімат – стійкий, сприятливий для успішного навчання. Комп'ютери, мультимедійні дошки, плазменні телевізори стали звичним атрибутом шкільного інтер'єру.
Хоча завжди знайдеться те, що залишає бажати кращого. Особливо це стосується організації навчально-виховного процесу. Адже школа давно живе в режимі пошуку і постійних нововведень. Тут вже ніякі депутати, ніякі комісії не допоможуть. Тут потрібно достукатися до кожного педагога, переконати його в неминучості змін.
– І у Наталі Олексіївни це чудово виходить, – говорить директор ЗОШ № 72 Л.В. Борисюк. – Районні семінари, відкриті уроки, обмін кращим досвідом – все відбувається на найвищому рівні. Залишитися консерватором при такому лідері просто неможливо.
Розповідають, що Н.О. Ярославцева може з'явитися в школі або на території дитячого садка о... сьомій ранку. Хоче до всього дійти сама, вникнути в усі деталі. Є в неї, як втім, у будь-якого керівника, ще одна «фішка». Вона вважає, що директор школи просто зобов'язаний щоранку зустрічати дітей біля шкільного порога. Бачити їхні обличчя, помічати тих, хто чимось стурбований, обов'язково розібратися в причинах поганого настрою. Тим самим попередити можливі конфлікти, зняти напруженість. Чи реально це та ще одній людині? У відповідь Наталя Олексіївна посилається, насамперед, на свій особистий досвід – не один рік вона директорувала в одеських школах, та й сьогодні викладає математику в одній з них.
За її словами, світ, затиснутий у чорній класній дошці, і світ, який залишився за вікнами, – це все-таки два різні простори. І особливо разючий контраст сьогодні, коли зруйновано старі ідеали, а нових, на жаль, немає, коли соціальний розкол набув потворних форм. Звідси й дуже гостра проблема – взаємини вчителів і учнів, конфлікти між ними, скарги батьків. Чітко це проявляється у години прийому, коли до неї вибудовується черга тих, хто «просить розібратися...» Хоча, за великим рахунком, причину потрібно шукати не в поганому вчителі чи в норовливому учні, а в тих законах, за якими живе сьогодні наше суспільство.
Але все одно потрібно проектувати найкраще в кожній зростаючій людині. І педагог зобов'язаний це робити. На щастя, її оптимістичну гіпотезу поділяють багато вчителів району. Тут можна послатися на досвід О.Г. Самойленко, вчительки початкових класів ЗОШ № 89, чию систему розвиваючого навчання узято на озброєння всіма методоб'єднаннями міста. Тим більше, що початкова школа – це творча праця одного вчителя. До речі, саме в Київському районі дуже сильний райметодкабінет, який очолює Є.В. Вірченко.
Така в педагога професія – навчатися все життя. За словами Н.О. Ярославцевої, невдоволення собою, своїми результатами найчастіше властиве саме вчителям. Зате справжній успіх одразу стає надбанням усіх. Напевно, ще й тому, що в жодному районі міста та й області не знайти такої дружної, згуртованої атмосфери, особливо в директорському корпусі. До слова, нещодавно вчителька української мови та літератури НВК «Гармонія» Т.В. Михальцова стала переможцем Всеукраїнського конкурсу «Вчитель року». На сьогодні Тетяна Валеріївна вже завуч школи. Просування молодих педагогів стає традицією. Нещодавно очолила ЗОШ № 82 Н.Л. Костікова, її колишня учениця. Довірили дитячі садки молодим фахівцям – К.С. Колесник, Т.О. Мірненко. Готуючись до зустрічі з ними, керівник райвно ретельно обмірковує роботу, і всі наради відбуваються у спокійних доброзичливих обставинах. Мало хто знає, що Наталя Олексіївна веде навіть щоденники, де докладно фіксує всі деталі подібних оперативок. І якщо їх погортати, то вони розкажуть багато про що. Як, наприклад, вдалося зберегти міжшкільний навчальний комбінат: у багатьох районах області їх давно розвалили і закрили, а тут далі навчають професіям, причому найзатребуванішим. А ще відвоювали дитсадок № 103 у приватної структури – добрий урок для тих, хто не проти зазіхнути на дитячі установи.
Мимоволі робиш висновок – керівником потрібно все-таки народитися. Хоча так частіше говорять про поетів і музикантів. Але хіба педагогіка – це не мистецтво? Недарма відомий педагог А. Макаренко стверджував, що найкращі учні бувають у творчих учителів. На початку навчального року на обласній конференції саме Н.О. Ярославцевій було вручено Почесну відзнаку А. Макаренка. Символічно, тому що, на відміну від інших, вона не поспішає списати до архіву найкращу спадщину радянської школи, у якої можна почерпнути блискучі уроки. Одночасно ратує за впровадження нових систем, наприклад, тестування, об яке сьогодні зламано чимало списів. Хоча б тому, вважає вона, що випускники назавжди позбудуться стресів і надмірних перевантажень. Але впроваджувати його потрібно, звичайно, не кваплячись, без наскоків.
Цікаво розмовляти з керівником, у якого на все – своя точка зору. За нею, як відомо, завжди великий власний досвід, роки відповідальної праці. Зовсім нещодавно Наталя Олексіївна відзначила свій ювілей. Але дивна справа, розмова про цю подію якось не вдалася. Як завжди, Н.О. Ярославцева була стурбована тим, що ще належить зробити, охоче ділилася планами, новими проектами. Здається, більшість з них їй вдасться реалізувати. Головне, щоб шкільний барометр завжди показував «ясно».
