Євгенія Дмитрівна Гайдаржи жодного разу не засумнівалася в обраній нею професії. Ні тоді, коли вела свій перший урок, ні у наступні 17 років педагогічної роботи, зокрема і методичному райвідділі освіти.

Вважає, що безвідмовно спрацювала тоді, коли вирішила, ким бути. У сім’ї її бачили лікарем або інженером. Але це – не її бажання. Вона і дітей, яким сьогодні викладає улюблений нею предмет – російську мову та літературу, навчає на все мати власну точку зору. Однобокість, догма – відійшли у минуле. Сьогодні – простір самостійним судженням, що Євгенія Дмитрівна і культивує у дітях.

На уроках Євгенія Дмитрівна ніколи не підвищує голосу – немає у тому потреби. Настільки уроки цікаві і зовсім не схожі. Майстерність? Любов до предмета? Прагнення до досконалості? Вже маючи достатній педагогічний досвід, Гайдаржи ніколи не користується старими планами. Усміхається: «Іноді дивлюся плани п’ятирічної давності – і дивуюся: невже це я їх писала? Настільки вони програють перед сьогоднішніми».

Діти Євгенію Дмитрівну люблять за її відданість їм. Але ж і вона платить тим самим. Щаслива тим, що їй дано виховувати у дітях інтелігентність, високу культуру мови, громадськість. Її учні щороку посідають призові місця в обласних турах Всеукраїнської олімпіади з російської мови та літератури.

Євгенія Дмитрівна з ніжністю називає імена дітей – колишніх своїх учнів, які вже визначилися у цьому житті, – Марину Жекову, Іру Стасій, Олю Колісниченко, Віталика Йорданова, Дениса Головишина.

«Це гордість школи і моя гордість», – у словах вчительки – жодного натяку на пафос. Але є у цьому ряду ще одне ім’я – Інна Гайдаржи – дочка Євгенії Дмитрівни. Закінчивши школу із золотою медаллю, вона легко вступила на кілька факультетів кількох одеських вузів. А обрала національний університет імені І.І. Мечникова – філфак, щоб іди дорогою матері.

Сьогодні Євгенія Дмитрівна – заступник директора з навчально-виховної роботи, і, як говорить керівник цього творчого педагогічного колективу Зіновій Терзі, – надійний йому помічник.