Чи знаєте ви, де в нашій області розташована Долина радості? Напевно, ви навіть не підозрювали про таку. Але ж вона існує наяву і розташована зовсім неподалік від Одеси – у Біляївському районі. І там же вам зустрінеться ще одна незвичайна назва – Овечий хутір.
ВИХОВАННЯ ІСТОРІЄЮ
Минулого року село Мирне відзначало своє 200-річчя. На честь цієї події було встановлено на центральній площі пам'ятник-обеліск, на якому викарбувані всі назви цього населеного пункту за двовікову історію. І перша з них – Фройденталь, що перекладається як Долина радості. Вочевидь були романтиками у ті часи німці-переселенці, яким треба було освоювати ці землі, що не знали плуга. Дуже до душі припала їм долина на берегах тодішньої глибоководної річки Барабой.
Та, вже далека історія села, сьогодні відома кожному мешканцю завдяки книжкам Едуарда Даниловича Мока, який у передвоєнні роки працював у місцевій школі викладачем природничих наук.
Пам'ятають і знають тут лихоліття війни. Всіх тих, хто село захищав і загинув у боях, хто його визволяв. Не забуваючи забуттю ті часи, сільська громада провадить плідну роботу щодо увічнення пам'яті захисників Батьківщини.
Вже цього року на території місцевої школи з'явився пам'ятник на честь Героя Радянського Союзу льотчика Віталія Тимофійовича Топольського, який у небі над селом вступив у нерівний бій з п'ятьма літаками супротивника і потім пішов на таран одного з них.
– Таке не забувається, – говорять місцеві вчителі. – А на чому ж тепер виховувати дітей? На прикладах голлівудських фільмів про всіляких монстрів?..
Сільчани знайшли кошти для реставрації меморіального комплексу Солдатської слави. Поруч із ним буде побудовано каплицю, у якій завжди буде горіти Свіча пам'яті.
Пам'ятник Скорботній матері стоїть у центрі другого села на території сільської ради – Широкої Балки. Саме воно колись називалося Овечим хутором і тривалий час було бригадним «закапелком». Нинішній його сільський голова Олексій Георгійович Котович теж надає великого значення вихованню молоді історією свого села, краю, батьківщини. – Про це він судить і як колишній вчитель-історик, і як керівник сільської громади.
Олексій Георгійович і зараз із неприхованим хвилюванням згадує ті недалекі події, які відбулися в березні 2001 року. Від сильних морозів замерз дірявий водопровід. У будинку сільради було так холодно, що чорнило замерзало. Колишній сільський голова в цій важкій ситуації не знайшов нічого кращого, як написати заяву і звільнитися, залишивши громаду наодинці із проблемами.
От тоді актив села став просити Олексія Георгійовича йти у «сільські мери». Йому було важко відмовитися від школи, де директорував уже вісімнадцять років, від дружного колективу вчителів, від прихильності до дітей.
Але як же громада, інтереси села? І він погодився. На виборах навіть другого претендента не було. Як і на наступних. І лише на останніх, вже третіх, з'явилося відразу три кандидати. Але громада не поміняла лідера, віддавши йому абсолютну більшість голосів.
Це, до речі, теж історія. Тільки вже новітня, яка знаходить своє продовження в багатьох реаліях життя.
КОЛИ ПРАЦЮВАТИ ХОЧЕТЬСЯ
На два села сьогодні – немає жодного покинутого будинку. Навіть ті, хто знайшов роботу в Одесі, все ж таки повертаються вечорами додому, а у вихідні беруть активну участь у житті села: у художній самодіяльності, у спортивних змаганнях. Місцеві спортсмени беруть участь у районних спартакіадах відразу з 18 видів спорту, здобувають перші загальнокомандні місця. Їхній приклад заразливий. І в цьому пряма заслуга Павла Леонідовича Легкого, вчителя фізкультури у школі, який віддає дуже багато часу роботі з дорослим населенням. Тепер назріла потреба і у другій шафі, тому що в одній усі кубки і призи не вміщаються...
Широка Балка славиться своєю художньою самодіяльністю. Її Будинок культури не знає собі рівних в організації дозвілля місцевого населення, зала завжди переповнена і не лише молоддю.
Високо тримають планку і місцеві вчителі, здобувши першість у районі щодо організації й здійснення навчального процесу.
Звичайно, багато залежить від організаторів-ентузіастів. Таких, як сільський староста (це її офіційна посада у виконкомі сільради) Людмила Миколаївна Коломієць, директорка Будинку культури Марина Іванівна Чеботаєва, директорка школи Олена Анатоліївна Щеткова. Але треба визнати й інше. Усього цього не було б, якби сільська рада і сільський голова О.Г. Котович свого часу не взялися за повне відновлення клубу, відновлення місцевої дев'ятирічки. Сьогодні школу повністю оновлено. Виблискують свіжою фарбою новий фасад і внутрішні стіни. А до самого будинку пролягла доріжка з різнобарвних плиток. Незабаром тут буде ще одне свято. До Дня села (а в районі вони проходять у кожному населеному пункті) буде здана до експлуатації нова шкільна їдальня. А називатися це свято теж буде не зовсім звичайно: «Свято першого борщу». Щоб теж запам'яталося...
Зі школою все зрозуміло, але як бути з дошкільними закладами? Вони є, їх навіть три – «Сонечко» і «Буратіно» – у Мирному і «Ромашка» – у Широкій Балці. І там сьогодні є 125 дітей. Але ці приміщення явно переповнені, та і своєї черги чекають близько ста діточок. От, виявляється, яка може виникнути на селі проблема. Звичайно, потрібно будувати ще одне приміщення. Але є й інший варіант. У селі залишився після радгоспу, що розпався, двоповерховий будинок, у якому раніше розміщався дитячий садок. Але потім цей об'єкт «поділили» на майнові паї. І стоїть він порожній, як пам'ятник незрозумілої для місцевого населення аграрної реформи. Однак тут потрібні юридичні зусилля, а то і фінансова допомога районної і навіть обласної влади.
Багато чого у двох селах робиться для поліпшення медичного обслуговування населення. У Мирному просто на очах змінює свій вигляд лікувальна амбулаторія. Тут вже завершено ремонт даху, оновлено фасадну частину будинку, провадяться внутрішні роботи. Об'єкт одержав воду і природний газ. У планах сільської ради – не лише ремонт, але і відкриття денного стаціонару: щоб хворі після необхідних процедур, могли відпочити, подивитися телевізор, почитати, просто побути день-другий під спостереженням медичного персоналу.
Є свій ФАП і у Великій Долині, який, до речі, багато років до виходу на пенсію очолювала сільський староста Людмила Коломієць. Тут теж немає слідів того «овечого хутора», «другорядного» населеного пункту. Люди це відчувають, знають, у цьому переконуються на прикладі численних новобудов – чи то оновлення водопроводу, відновлення артезіанських колодязів, оновлення Будинку культури, красуні-школи і багатьох інших об'єктів. Це теж продумана політика депутатів сільської ради, які не ділять свою територію на центр і периферію. А тому село постійно розширюється. З'явилися навіть цілі нові вулиці. А колись була лише одна. На краю села вже розвантажуються будматеріали під будівництво гуртожитку на 350 місць і адмінбудинку СТОВ «Виноградна лоза».
КОТОВИЧ ТА ЙОГО КОМАНДА
Розповідь про ремонт і будівництво об'єктів соціального призначення можна продовжувати. Колись замерзле чорнило в кабінеті сільського голови наштовхнуло Олексія Котовича на головну мету в майбутній роботі – газифікацію села. Без цього й інших проблем не розв’язати. І депутати підтримали свого голову. До мети йшли болісно довго, але два роки тому село Мирне одержало довгоочікуваний природний газ. Мережа протяглася, насамперед, до соціальних об'єктів, а потім і до кожного житлового будинку. На стару сільську грубку зараз можна подивитися хіба що в будинку сільради – тут вона залишена як реліквія минулого часу.
Зникли і калюжі на вулицях села. Водопровід, що продірявився за багато років, вже не підлягав жодній реставрації. Довелося прокладати нові мережі з поліетиленових труб. А тепер як у Мирному, так і у Широкій Балці навчаються... ощадливо витрачати воду. У багатьох будинках встановлено лічильники.
Скажемо і ще про одну далеко не сільську визначну пам'ятку двох сіл. Вони розташовані вздовж двох трас – Одеса – Ізмаїл і Одеса – Кишинів. А через обидва населені пункти йде ще одна, яка пов'язує Іллічівськ, Одесу з Теплодаром, з районними центрами. Саме вона і створює багато проблем для місцевого населення. Почастішали дорожньо-транспортні пригоди, особливо в нічний час. І тоді сільська рада ухвалює рішення – освітити трасу, яка проходить через села. Проект досить сміливий, але цілком здійснимий. У Мирному в нічний час вже сьогодні запалюються лампи денного світла майже по всій вулиці, що тягнеться на 3,5 кілометра. Тут, звичайно ж, не завадило б теж підтримати сільську громаду і включити продовження робіт до обласного бюджету за програмою «Концепція розвитку пасажирських перевезень».
А тепер про команду Котовича, про тих людей, які допомагають у здійсненні багатьох задумів сільського голови. Звичайно, це, насамперед, керівники місцевих підприємств, які набирають сили і завжди знаходять підтримку в депутатського корпусу. Це, насамперед, СТОВ «Південьагропереробка», його очолює депутат райради Олег Аркадійович Казимиров, СТОВ «Виноградна лоза», де директором Олексій Петрович Згирін. Тепло відгукуються місцеві жителі про керівника СТОВ «Рекорд» Федора Петровича Попазова, про керівників інших сільгосппідприємств, фермерів.
Багато хто з них міцно стоять на ногах і постійно розширюють сферу виробництва. У планах «Південьагропереробки», що вже цього року вирощує овочі на площі понад 800 гектарів, де функціонують консервний завод, цех з доробки і фасування цибулі, картоплі та іншої сільськогосподарської продукції. Намічається спорудження овочесховища з регульованою температурою на дві тисячі тонн, інші об'єкти. Поступово здійснюються плани щодо закладання плодового саду із краплинним зрошенням на площі 60 гектарів. Вже освоєно половину площ, де на малорослих яблунях і грушах спурових сортів вже є величезні плоди.
Місцеві підприємці сміливо вкладають досить солідні кошти в подальше розширення виробничої інфраструктури, тому що упевнені: їх завжди підтримає місцева громада, районна рада. А ті, у свою чергу, знають, що без донорської допомоги спонсорів багато проблем на території сільської ради, та і усього Біляївського району сьогодні просто не розв’язати.
– У сільського голови О.Г. Котовича, крім сміливих планів, чимало і нерозв’язаних проблем. Саме про них він насамперед говорив членам обласної комісії, яка вивчала ситуацію на місцях, щоб визначитися із призерами обласного конкурсу за кращий санітарний стан і благоустрій території. Мирненській сільській раді за його підсумками присуджене перше місце по центральній зоні нашої області.
…Добре, коли сільський голова Олексій Котович вміє згуртувати громаду, користується довірою селян. Добре, коли він любить поезію і сам пише вірші, де є і такі рядки:
«Моя душа належить Фройденталю,
Я Мирному вклонюся до землі»
