МОРФЕМНА БУДОВА СЛОВА

ПРЕФІКС БЕЗ-

(Продовження. Початок у №№ за 4, 11, 18, 25 жовтня, 1, 8, 15 листопада)

3. Зате суто українські слова з префіксом без-, яких (навіть подібних) російська мова не має, лишаються поза увагою. Їх, дуже виразних, чимало. Пропонуємо кілька до уваги та використання:

безбач (Вівці безбач пішли, а пастух собі в холодочку спить – М. Вовчок);

безвік (піти не безвік – уйти на вечные времена, кануть в Лету);

безвість (неизвестные места: Болячко моя, іди на ліси, йди на море, йди на безвість – народна замова);

безвічний (бессмертный: Твої сестри безвічнії попід небом попливуть, засяють – Шевченко);

безголов’я – несчастье (Нам на здоров’я, ворогам на безголов’я! – народний тост; російське значення слова «безголовье» зовсім інше: нетямущість);

бездзвінно (Його поховали бездзвінно, тобто дуже бідно);

бездолля (одинокая судьба: Усім добре живеться, а я плачу без пари, на бездоллі – Г. Барвінок);

бездомок (тепер сказали б «бомж);

безклепкий (придуркуватий, десятої клепки в голові бракує);

безліч (множество);

безмаль – почти: (Безмаль не двадцять козаків ішло – Грінченко);

безмір, безмір’я (У блакитному безмір’ї сонце плине і палає – Щоголів);

безрік (позичити на безрік – позичити й не віддати);

безсуд (беззаконие: Одвічний безсуд і страшне насильство – Кониський).

Багато таких слів наші мудрі мовознавці повиводили з ужитку. Різними способами. Одним начепили ярлики застарілих, другим – розмовних, треті просто повикидали зі словників, щоб не заважали «злиттю мов».

А чом би тепер їх з-поза отих штучних рамок не визволити, як, скажімо, визволили слово відсоток, що мало ярлик «петлюрівського»? Чом не писати, наприклад, БЕЗСУД там, де росіяни пишуть беспредел? До речі, цей іменник у російській мові новий, утворений від іменника з прийменником, і передає саме те поняття, що відбите в нашому безсуд. Та київським радіо- й тележурналістам наше не треба. Вони заходилися мавпувати російський зразок і «витворили» безмежжя, навіть не подумавши, що таке слово в нас живе оддавна, тільки аж ніяк не тулиться до криміналу. До «криміналу» тулиться лише безсуд.

А ось іще. Пишуть (знов-таки калькуючи росіян): «Ішли, куди очі дивляться, – через поля та вибалки». А чом не сказати справді по-українському: «Ішли безбач полями та вибалками»?

В книжці «Изучаем украинский язык», виданій під редакцією академіка Русанівського (її вже згадано в передмові) на сторінці 82 читаємо: «У Х столітті нашої ери Київ був уже центром могутньої держави – Київської Русі. Від тих часів вціліли безцінні пам’ятки архітектури». Поминемо недоладність чергування «часів вціліли» (ми ж бо вже знаємо з попереднього, що треба писати «часів уціліли»). Спинимось на слові з префіксом без- (за темою, яку оце розглядаємо) – безцінний. Порівняймо, в якому значенні вживає його названа книжка, і з яким значенням використовувала це слово наша класична література. Нечуй-Левицький: Жито цього року вродилося геть безцінне – зморщене, запалене, дрібне; Панас Мирний: А шмаття, що припало Чіпці, все безцінним себе показало, навіть латане траплялося.

Додаймо до цього статті зі словників:

1. Русско-украинский словарь АН УССР (К.: Наукова думка, 1958, т. 1, с. 56):

Бесценный 1. (неоценимый) неоціненний, неоцінний; 2. (малоценный) уст. безцінний; обл. безвартний. Слово безвартний віднесено за позначку «обл.» (діалектне), а безвартісний пропущено взагалі. Хоч воно чи не найточніше передає поняття малоценный. Може, саме тому й пропущено..?

Звернімо увагу: росіяни перестали вживати слово бесценный у другому значенні (малоценный). Це їхнє діло. Але чому ж упорядники названого словника і до українського безцінний, що є справжнім еквівалентом малоценного додали позначку «уст.» (устаревшее)? Ясно, що тільки для «зближення мов», бо це слово і в класичній літературі, і в поправному сучасному слововжитку має лише те значення, на яке вказує, – безвартний.

2. Словник української мови під редакцією Б. Грінченка (К. – 1958, т. 1, с. 47):

Безцінний. Не имеющий никакой ценности.

Підкріплює це поняття й іменник безцінь: Овечата, корови, свині – все за безцінь пішло, – читаємо в П. Мирного; Хоч продаси часом для потреби і останній хлібець, то за безцінь, – скаржиться герой Квітки-Основ’яненка.

Отже, автори посібника «Изучаем украинский язык» мали б написати неоціненні або неоцінні пам’ятки, а не віднести пам’ятки архітектури Києва до речей, що їх Б. Грінченко характеризує: не имеющий никакой ценности.

На жаль, не вберігся від російського стереотипу в тлумаченні слова безцінний і такий небайдужий до української мови дослідник, як С. Караванський. У своєму «Практичному словнику синонімів української мови» (К.: Кобза, 1993, с. 25) він добирає до названого слова синоніми російськоподібного значення.

Ще одна типова неправильність у сучасному слововжитку – безкоштовний. Пишуть: «Виділено кілька безкоштовних путівок для літнього відпочинку дітей». Або: «В їдальні № 10 організовано безкоштовні обіди для пенсіонерів».

Щоб зрозуміти неправильність, розгляньмо антитезу «коштовна річ – безкоштовна річ».

«Коштовна річ» – це (кожному зрозуміло) річ, яка має свою ціну.

«Безкоштовна річ» – це (знов-таки кожному зрозуміло) річ, яка жодної ціни не має.

Тепер спитаймо себе: дітям виділено путівки, які жодної ціни не мають? Неправда. Путівки ціну мають, але батьки, що посилають дітей на літній відпочинок, за них не платять. Отже, путівки безплатні. Так їх і треба називати. Як і обіди для незаможних. Тим, хто ці обіди готує, вони чогось коштують, отже, не є безкоштовними, а для незаможних вони безплатні, бо незаможні за них не платять.

Саме про безплатні недільні школи в Україні мріяв свого часу Т. Шевченко, готуючи для них «Букварь», і саме для таких безплатних шкіл видав у СПБ 1863 року «Арифметику або щотницю» О. Кониський. Планам цих великих людей не судилося здійснитись. Та лишився благородний приклад не шкодувати зусиль в ім’я освіти народу. Гріх тепер його псувати перекручуванням значень слів.

І в російській, і в українській мовах є однакове за звуковим складом і тотожне за змістом слово талант. Різниця між ними лише в тому, що російський «талант» може мати при собі префікс без– (бес-), а український – ні. Якщо росіяни кажуть «бесталанное произведение» чи «бесталанная актерская игра», то ми повинні писати: «неталановитий твір», «нездарна акторська гра».

Це тому, що в нашій мові, крім слова талант (синоніми – хист, обдарування), є ще й талан (синоніми – успіх, щастя, добра доля, фортуна). Саме воно і може мати префікс без-, що надає слову протилежного значення: безталанний (нещасливий, рос. горемычный), безталання (лиха доля, рос. невезучесть).

Треба сказати, що й тут наш головний перекладний словник збиває само перекладача з пантелику. Він вказує, що російському «бесталанный» (лишенный таланта) відповідає українське «безталанний». Це неправда! Це вже неприхований тиск «зближувача мов». У Грінченка такого тлумачення нема. Там, навпаки, до безталанний додано ще й фразеологічний зворот латаний талан, що може бути відповідником російському «горькая участь».

Такий самий тиск можна зауважити і в перекладі слова «беспардонный». Йому дібрано лише один відповідник, теж утворений від французького «пардон».

Тим часом для відтворення цього поняття в Україні віддавна існувало слово безецний, що походить від слів «без етики», «без етикету».

Його ще Шевченко вживав. Як побачите, що вона дуже безецна, – писав він в одному зі своїх листів до Києва, – то не давайте друкувать (узято зі словника Грінченка). Це слово в часи боротьби з націоналізмом в українській мові з ужитку виведено. Деякі з таких слів сьогодні повертаються. То чого б не повернути і його, особливо для перекладу російських слів «бесстыдный», похабный»?

(Далі буде)