– Чи відомо пану Президенту, що ми давно виживаємо лише за рахунок того, що заощаджуємо навіть по дрібницях і підтримуємо одне одного. Чи Ви не знаєте, Вікторе Андрійовичу, що відпущеного «милостиво» нам прожиткового мінімуму вистачає з великою натяжкою лише на продукти, і то – найдешевші? А чим платити за комунальні послуги, квартиру, газ тощо? Як дітей одягати? Можливо, досить знущатися з нас?
І досить знущатися над історією, спотворюючи її, перекреслюючи всі заслуги захисників країни у Великій Вітчизняній війні. Сьогодні їх, ветеранів, зневажливо називають «вовиками», а нацистів зводять у ранг героїв. Ганьба! Я добре пам’ятаю, як наш вчитель з історії Іван Іванович Шаляпін попросив піднятися тих з нас, тоді шестикласників, у кого на фронті загинули дідусі, батьки, брати, найближчі родичі. Піднявся весь клас... Тому як же можна, Вікторе Андрійовичу, настільки відверто ігнорувати цю правду, утовкмачуючи в голови незрілих дітлахів зовсім іншу – брехливу, страшну?! Адже двох правд не буває.
Валентин Рибак, Великодальницький сільський голова:
По-перше, у переддень Нового року я хочу нагадати Віктору Андрійовичу, що кожен керівник-мажоритарник, а його президентський пост теж виборний, повинен робити все для того, щоб його розуміли і підтримували виборці. Найстрашніше для керівника – відсутність підтримки людей.
А побажати хочу, щоб помилки, які були допущені і які є, усунулися якнайшвидше, і щоб народ став жити краще, а особлива підтримка була надана сільчанам.
Леонід Колісниченко, ветеран праці, депутат сільської ради:
– Я представник інтересів 232 виборців. Бажаю нашому Президенту повернутися лицем до простих людей, про яких він, як гарант Конституції, зобов’язаний піклуватися щодня. Відверто скажу, що на даному етапі його авторитет у сільського населення бажає бути кращим, і він повинен гарненько замислитися про свою подальшу діяльність. Адже ніхто не спростує той факт, що в нинішній кризовій ситуації є чимала провина і Глави держави.
