БілчанськасільрадаІванівськогорайону– цешістьнаселенихпунктів, якідугоюогинаютькрайХаджибейськоголиману. Населення – приблизно півтори тисячі мешканців, причому майже тисяча з них живе у самій Білці. Типова «хутірська» система. За таких умов сільському голові потрібно бути людиною досить мобільною і уважною до деталей. Втім, нинішній сільський голова Павло Костенюк тридцять років пропрацював в органах внутрішніх справ (зокрема, 18 років на посаді начальника районного відділення міліції), отож добре знайомий з місцевою специфікою.
В органах місцевого самоврядування Павло Герасимович Костенюк працює з 2002 року і відзначає, що попередній рік був для сільради дуже плідним. Так, у Білці з'явився новий храм, споруджений за допомогою земляка – нині настоятеля Свято-Троїцького чоловічого монастиря імені Свірського у Санкт-Петербурзі. За допомогою спонсорів оновили вікна і двері у приміщенні сільради. Дах будинку полагодили за власні кошти, а нові меблі придбали за рахунок призових грошей, здобутих в обласних конкурсах на кращий санітарний стан і благоустрій. Поки що були друге і третє місця, але ж і до першого недалеко...
Окремі слова вдячності – обласній владі. У минулому році з обласного бюджету виділено 145 тисяч на ремонт даху Білчанського Будинку культури і ще 140 тисяч – на ремонт водопроводу у сусідньому селі Черняхівському. Старий водопровід 60-х років просто став непридатним. 900 з лишком метрів труби, нова водонапірна вежа і... до будинків мешканців села прийшла вода.
– Усі знали, у який день буде вода, всі чекали, стали у ряд біля кранів... – розповідає балакуча продавець Альона Блаженко. – Днями, тижнями не було води, а в літню пору – місяцями! У кого у великій цистерні була вода, то ще вистачало надовго, а хто не передбачив – страждали. Ходили з відрами до криниць, а худобу напувати – взагалі з лиману возили воду бідонами... Важко було... Але потім, слава Богові, домоглися. Спасибі сільраді, спасибі області, району...
Щодо Білчанського Будинку культури, то навіть у найважчі часи тут жевріло життя: працювала бібліотека, виступали місцеві артисти. Урочисто реєстрували молодят, новонароджених. Але взимку у приміщенні дуже холодно. От і сподівається сільський голова на те, що після ремонту даху знайдуться кошти ще й на внутрішній ремонт і опалення. Є у нього й інший задум:
– Проситимемо, щоб виділили трохи грошей на реконструкцію дитсадка. Останнім часом народжуваність у нас трохи зросла, і на сьогоднішній день до цього садка можна було б помістити п'ятдесят дітей. Роботу не потрібно розпочинати з нуля. У нас є приміщення старого гуртожитку, але там потрібно зробити реконструкцію. Протягом минулого року вели мову, приїжджали районні і обласні служби, дивилися ... Зрозуміло, що Москва не одразу будувалася, одразу все не зробиш. Але, все ж таки, у новому році нам обіцяли допомогти.
Складним обіцяє бути нинішній рік. Але ж ми могли переконатися, що у Білчанській сільраді не просто просять допомоги згори, але й вирішують багато питань власними силами. Головне завдання – вдосконалити побут і культурне життя села.
