Катерино-Платонівська ЗОШ I-III ступенів – острівець цивілізації. В селі, де немає жодних промислових, великих сільськогосподарських підприємств, де більшість працездатного населення виїхало в пошуках роботи, а багато садиб стоять пусткою, побачити двоповерхову, впорядковану та ще й газифіковану споруду майже диво. Та ця школа гарна і ошатна не тільки зовні. Приваблює своєю змістовністю, естетичним смаком і внутрішнє оформлення класних кімнат, кабінетів і навіть коридорів. В одному з них ми й сфотографували директорку та її заступників. Крім того, що цей освітній заклад дає добрі знання, тут ще велику увагу приділяють і виховній, краєзнавчій, народознавчій та естетичній роботі з дітьми. Тут кожен куточок розповідає дітям про історію рідного краю, про побут предків, про їхню культуру.
Напевне, велике значення має те, що вчитель історії , вона ж і заступник директора з виховної роботи Раїса Горбатюк дуже захоплена своїм предметом і намагається це захоплення передати своїм вихованцям. Причому робить це ненав’язливо, а цікавими масовими заходами, залученням до оформлення різноманітних виставок, стендів, історико-краєзнавчих куточків. До речі, нині йде підготовка до проведення районного семінару вчителів історії на базі цієї школи. Взагалі Катерино–Платонівська ЗОШ є опорною школою. І масові заходи, семінари та передача досвіду для цього колективу не новина. Тут діє, так звана, «Школа молодого управлінця», провадиться моніторинг знань, у школі випускається власна газета в комп’ютерному варіанті. Варто зазначити, що в школі є 15 сучасних комп’ютерів, отож в цьому класі проходять не тільки уроки інформатики та фізики, а й з інших предметів використовують його для позакласної роботи.
Значна робота провадиться і в шкільній бібліотеці. Бібліотекар Наталя Володимирівна Кушнір не тільки забезпечує учнів необхідними підручниками та додатковою літературою, вона ще й веде гурток «Юнкор», який і випускає щомісячну газету «Шкільний дзвоник».
На сьогоднішній день в школі навчається 150 учнів, які мешкають в трьох селах: Катерино-Платонівці, Крижанівці та Силівці. З віддалених місць дітей підвозять шкільною « газелькою». В школі є також чудова їдальня. Харчування та підвезення дітей здійснюється за кошти місцевого бюджету.
Звичайно, є в цьому навчальному закладі й свої проблеми. Наприклад, через відсутність у селі дитсадка, є необхідність реорганізації школи в НВК. Але для цього потрібні додаткові кошти. Досвід роботи цього педагогічного колективу, його директорки Олени Броніславівни Колесник свідчать про те, що найближчим часом вони розв’яжуть і цю проблему. Адже ще три роки тому в цій школі не було жодного комп’ютера, тепер цілих 15, ще кілька років тому в приміщеннях було холодно і вогко, тепер тепло, сухо і затишно. Приємно й те, що педколектив дбає не тільки про матеріально-технічну базу свого закладу, а й про підвищення рівня навчально-виховного процесу. Педагоги в постійному творчому пошуку. Вони не тільки навчають дітей, а постійно навчаються й самі. Тут люблять експериментувати, запозичувати передовий досвід. Для цього можуть всім колективом поїхати, скажімо, до сусіднього Іванівського району, бо там в Богуславській школі є щось цікаве. Приємно відзначити, що вони до всього побаченого та почутого підходять творчо, а не просто переносять до своєї школи чужі надбання. Роботу цього педколективу високо цінують у районному відділі освіти. І хоча ця школа розташована не просто далеко, а дуже далеко від районного центру, сюди охоче і досить часто їздять методисти та керівництво райвно. Не обминають цю школу й керівники районної ради. Та це й не дивує. Як мені здається, небайдужих, творчих людей люблять усі.
