Указом Президента України багатьом педагогам нашої країни було присвоєно високе звання «Заслужений учитель України». Серед удостоєних цього високого звання і наш земляк, заступник директора НВК «Хабад» Володимир Ісаакович Сеплярський.
Ось уже дев’ять років на житломасиві Котовського діє філія НВК «Хабад». На правах оренди він займає одне крило дитячого садка. Приватна школа, яка нараховує трохи більше шістдесяти учнів і тридцять педагогів, вражає доглянутістю, чудовим дизайном інтер’єрів, індивідуальними побутовими зручностями, а також доцільністю використання кабінетної системи і майже домашнім затишком. При школі функціонує дошкільний виховний заклад.
Володимир Ісаакович погодився зустрітися і порозмовляти з нашим кореспондентом.
– Насамперед, дозвольте привітати Вас з присвоєнням високого звання. Ви серед небагатьох одеситів, чия праця нещодавно відзначена на високому рівні. Розкажіть, будь ласка, як складалася Ваша творча біографія?
– Років десять тому групу одеських педагогів вже висували до нагородження, але тільки друга спроба виявилася для мене вдалою. Вважаю, що я щаслива людина, мені все вдавалося: і регаліями нібито не скривджений, і учні у мене дуже хороші люди, можу ними пишатися. В Одесі живу з 1966 року, відтоді, як став студентом нашого педінституту. Більша частина моєї професійної діяльності була пов’язана зі школами № 44 та № 40. Раніше мені доводилося роботу у загальноосвітній школі № 40 поєднувати з роботою у «Хабаді», але останні кілька років працюю лише у навчально-виховному комплексі. А починав я як завуч разом з першим директором навчально-виховного об’єднання «Хабад» (зараз це комплекс), що на вул. Водопровідній, з Яковом Юхимовичем Шостаком.
– Що означає слово «хабад»? За яким принципом провадиться добір дітей у такі школи?
– «Хабад» – це течія в іудаїзмі. Це словоскладається з трьох – «хохма, бина, даат», що мовою івриту означає: мудрість, розум, знання. Добір дітей за заявою батьків здійснює рабин: потрібно документально підтвердити своє єврейське походження. За цим стежать дуже суворо, бували випадки підробки документів. Отож, ми контингент учнів самі не формуємо.
– За якою програмою працює школа?
– Ми працюємо за загальноприйнятою програмою, затвердженою Міністерством. У нас є ліцензія, є всі класи – від першого по дев’ятий. Після закінчення дев’ятого класу завершити навчання можна у центральному корпусі комплексу, який розташований по вул. Водопровідній, або ж у загальноосвітній школі у районі за місцем проживання. На роботу ми запрошуємо також фахівців з інших шкіл, я їх сам добирав, з усіма раніше працював: головний критерій – відданість справі і любов до дітей. У нас вивчають чотири мови: іврит, українську, російську та англійську. Крім того, діти вивчають історію єврейського народу. Таких шкіл багато в СНД та Україні.
– Як фінансуються такі школи?
– Школи підтримують заможні люди, зокрема через фонди. Ми оглянемо школу, і ви побачите у класах нові меблі – це подарунок одеського бізнесмена Олександра Грановського. Є ще й інші благодійники. Нашим дітям за відмінне навчання платять стипендію – у четвертому починають платити за результатами навчання в третьому класі, у п’ятому-шостому – оцінки повинні бути не нижчі дев’яти балів.
– Як ваші вихованці інтегруються в українське суспільство?
– У нашій школі з другого класу діти вивчають українську державну мову, як це рекомендується Міністерством; вивчається історія і географія України. У деяких випадках ці предмети викладаються державною мовою (додам, у кожному класі є куточок державної символіки – В.К.). Щоліта ми подорожуємо: побували в Криму, на Кавказі, у Каракумах, а цього літа знову були у Карпатах, саме у той час, коли там була сильна повінь.
– Дозвольте одне, можливо, не зовсім зручне запитання: у пострадянський час вважалося, що присвоєння звань – це анахронізм, що часті випадки дискредитації присвоєних регалій. Яка Ваша думка?
– Одразу ж після прийому у Президента, через день, я виїхав до санаторію у Хмільник. Отож, перед поїздкою (це було на День учителя) одержав SMS від моїх учнів такого змісту: «нарешті заслужений став «Заслуженим». Не знаю, як ставляться інші, але я вважаю, що це дуже почесно, і я пишаюся тим, що таке звання одержав. Я вдячний Президентові, що він згадав про мене, – і Новий рік я зустрів з новим званням.
На завершення скажу, що люб’язний господар показав мені переобладнані за його ініціативою приміщення. Предмет особливої гордості Володимира Ісааковича – його новий кабінет фізики, поки що невеликий, але затишний. На стендах портрети нобелівських лауреатів, зокрема тих, хто працював в Одесі. У школі є навіть своя пекарня, адже релігією найчастіше зумовлений і свій особливий раціон харчування. Тут суворо стежать, щоб в обід діти спали. На увагу і турботу дітки відповідають любов’ю і прихильністю. Побачивши улюбленого вчителя, одна дитина дитсадка з радісним вигуком: «Володимире Ісааковичу!», кинулася обнімати педагога, який увійшов. Його люблять і поважають, тому, що за суворими і діловимирозпорядженнями пильного господаря, за владними нотками його приємного тембру баритона відчувається доброта і чуйність, а також повага до колег.
