Криза на селі стала проявлятися вже тоді, коли в країні захопилися аграрною реформою, що призвело до банкрутства багатьох базових господарств та скорочення робочих місць. Не виняток нині й село Першотравневе Ізмаїльського району. Селяни, з якими довелося розмовляти, з гіркотою згадують, що фактично нанівець було зведено багатогалузеве господарство – колгосп імені Жовтневої революції, яке спеціалізувалося на рисівництві, овочівництві, садівництві, виноградарстві і тваринництві. Так, святе місце порожнім не буває. Немає колгоспу – є фермери, зокрема й досить заможні. Так от у зв’язку зі складною кон’юнктурою ринку переважно вирощуються на першотравневських землях зернові. Робляться боязкі кроки щодо відродження тваринництва. Але усе це не дає тих можливостей щодо забезпечення зайнятості населення, які були раніше.
– Однак, як показує час, з будь-якого становища є вихід. Головне – не здаватися, – вважає сільський голова Першотравневого Віктор Чорний.
А голова знає, що говорить. Восени 2008 року його запросили до Одеси на засідання Всеукраїнського «круглого столу» щодо організації оплачуваних громадських робіт у сучасних умовах. Одержавши слово, розповів про те, як у селі організовано цю роботу, яка допомагає, нехай не повністю, але все ж таки вирішувати проблему безробіття на селі. І заодно, як кажуть, «дешево й сердито» займатися упорядкуванням села. У цьому випадку назустріч йде держава в особі Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, що виплачує людям відповідні суми через Центр зайнятості.
– Ще навесні 2006 року, після обрання, вникаючи в сільські проблеми, звернувся до Ізмаїльського міськрайонного Центру зайнятості з питанням, що можна зробити, як допомогти і людям, і селу, – розповідає Віктор Григорович. – Тоді й одержав від директора Центру зайнятості Володимира Довгаля вичерпну інформацію. І, не зволікаючи, ми розпочали цю роботу.
Подальша співпраця із цією службою, як запевнив сільський голова, дуже допомогла у реалізації програм соціального розвитку Першотравневого. Він перерахував: відремонтовано частину приміщень ФАПу, упорядковано територію біля нього; у дитячому садку поетапно налагоджено каналізацію, систему опалення та подачі гарячої води, проведено фарбувальні та штукатурні роботи тощо.
Під час підготовки до святкування 40-річчя відкриття сільського Будинку культури безробітні односільчани частково відремонтували будинок.
Рік тому у селі взялися за вуличне освітлення. І тут не обійшлося без участі безробітних, які перебувають на обліку у Центрі зайнятості. Вони виконували допоміжні роботи, упорядкували територію після встановлення освітлення. До речі, один із безробітних – Іван Волощук, показав свої добрі професійні навички й був згодом прийнятий на роботу електриком сільської ради.
У центрі села сьогодні красується доглянутий парк. Упорядковано сільський цвинтар. Дано лад на березі озера Катлабух ігровим та спортивним майданчикам для дітей.
Співпраця із Центром зайнятості дала-таки можливість спіймати одразу двох зайців, переконаний сільський голова. Люди одержали тимчасовий, але легальний заробіток. Особливо важливо, що роботою забезпечуються завтрашні пенсіонери. Збільшилися надходження податкових відрахувань до сільського бюджету – а це теж істотний позитив.
За три неповні роки співпраці із Центром зайнятості громадськими роботами було забезпечено понад 180 мешканців села. Їм виплачено близько 70 тисяч гривень.
Певні проблеми виникли через те, що спочатку суспільно-корисні роботи регламентувалися.
– Слава Богу, у третьому кварталі 2008 року цей пункт було скасовано, що дало нам більше ініціативи, – завершив нашу розмову голова.
А ми додамо думку директора Ізмаїльського міськрайонного Центру зайнятості Володимира Довгаля: «Такий підсумок засідання Всеукраїнського «круглого столу», на якому вдалося переконати чиновників столиці щодо необхідності розв’язати руки місцевим громадам. Тому й запрошували тих сільських голів, які домоглися найбільшого успіху в організації цих робіт».
– Не знаю, що робив би, якби не ця, нехай тимчасова, робота, – розповів мешканець села Костянтин Голубенко, ланковий з благоустрою, який перебуває на обліку у Центрі зайнятості. – Залишився, як і багато хто в селі, без роботи. Раніше працював водієм. А тут навчився і штукатурної, і малярської, і теслярської справи.
– А в селі для нас завжди робота знайдеться, – повторюють за ним Світлана Матвієнко, Іванна Ганган, Альона Петренко. – Ото якби у верхах більше думали про народ – так само, як думають про нас і в районі, і у селі, тоді й кризу легше було б пережити.
