Почуття справедливого гніву і жалю викликає нинішній стан наших лісів і особливо лісопосадок. Термін життя багатьох видів дерев, посаджених ще у 50-і роки, минає. Крім того, що лісосмуги майже вирубані, їх ще й спалюють. І від виправдань, що загоряння відбувається не від навмисних підпалів, та й горять лісосмуги не скрізь, легше не стає. Відповідального за те, що відбувається, немає! У 2001 році землі лісового фонду рішенням 19-ї сесії ХХІІІ скликання Татарбунарської районної ради були передані сільським і міським радам з метою проведення їхньої інвентаризації і закріплення за землекористувачами. Але цей захід особливого ефекту не дав.
Зрозуміло, щоб провадити роботи з відновлення і збереження лісосмуг, необхідно мати відповідну матеріальну базу. Свого часу у районі було дві меліоративні дільниці – Тузлівська і Татарбунарська. Вони були структурними підрозділами Саратської лісомеліоративної станції, створеної для розширення нових лісонасаджень. Темпи їх садіння були досить високими – до 800 гектарів на рік. Фінансування ішло по лінії Міністерства сільського господарства. Згодом обсяги робіт почали знижуватися, як і фінансування. Перестав оновлюватися машинно-тракторний парк. Зрештою, Саратська ЛМС була реформована у лісгосп, а Татарбунарська ж дільниця і зовсім перестала існувати.
Першим про необхідність її відновлення у районі заговорив заступник голови районної ради В.І. Швець у 2004 році. Тоді ж Одеська обласна рада своїм рішенням затвердила регіональну Програму щодо охорони і відновлення, підвищення продуктивності та раціонального використання лісів області "Ліси Одещини на 2005 – 2015 роки". У Татарбунарському районі було заплановано додатково створити захисні лісонасадження на площі 2783 гектари – найвищий показник в області.
Необхідність створення у Татарбунарському районі свого структурного підрозділу лісництва стала очевидною. На звертання до Одеської обласної держадміністрації було отримано відповідь, що програмою "Ліси Одещини" передбачається відновлення Татарбунарської дільниці Саратського лісгоспу. І в перший же рік її виконання в районі були залісені 253 гектари на території Лиманської сільської ради. З 2006-го по 2010 роки заплановано посадити дерева на площі вже у 1226 гектарів. Стільки ж – з 2010-го по 2015 роки. Загальні фінансові витрати на виконання програми у повному обсязі становитимуть понад 5,5 млн гривень.
Обсяги робіт чималі, і було б логічно, щоб до їх виконання була причетна Татарбунарська дільниця лісгоспу. Але, на жаль, її відновлення з 2004 року так і залишилося невиконаним.
21-а сесія V скликання Татарбунарської районної ради у вересні минулого року ухвалила рішення знову звернутися до Одеського обласного управління лісового і мисливського господарства з проханням про створення у районі структурного підрозділу лісництва. Тоді із зауваженням присутнього на сесії начальника Саратського лісгоспу Д.В. Кучера про те, що для цього в районі недостатньо земель державного лісового фонду, категорично не погодився голова постійної комісії райради з питань екології, раціонального природокористування і рекреаційної діяльності В.І. Прусаков. У районі з надлишком таких площ, якщо врахувати і ліси, і ті ж лісопосадки. Все питання – у прийнятті цих земель до державного лісового фонду і оформленні права на користування ними.
Саме про це говориться в недавньому листі на ім'я голови районної ради Н.Г. Кожухаренко з Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства. У ньому чітко значиться, що площа земель державного лісового фонду лісогосподарських підприємств на території району становить 2403 гектари. Це є підставою для створення окремого підрозділу – Татарбунарського лісництва. Але за умови додаткового прийняття цих земель, оформлення права користування ними і доведення площі до оптимальної.
Виходячи з цього, сільським і міським радам рекомендовано передати до Держлісфонду всі наявні на території рад невдоби, малопродуктивні і деградовані землі, щоб довести площі до величини, яка дозволяє створити у Татарбунарах окремий структурний підрозділ лісництва. З ним його мешканці пов'язують свою надію на нові робочі місця і на те, що поява нових лісових масивів зробить їхній курортний район привабливішим для туристів. Але, найголовніше, – це дозволить покласти край безвідповідальності, варварському ставленню до лісового багатства краю.
