Це нашої біографії рядки…

Ізмаїльський район відзначає 50-річчя від дня свого створення

Ізмаїльський район у ці дні відзначає своє п'ятдесятиріччя. 21 лютого 1954 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР територія Ізмаїльської області повністю увійшла до складу Одеської. Ще через п'ять років, 21 січня 1959 р., центр Суворовського району було перенесено із села Суворового до міста Ізмаїла, і Суворовський район перейменували на Ізмаїльський.

Один з тих, хто стояв біля витоків створення району, формував його управлінсько-адміністративну структуру, підбирав кадри для села – ветеран Великої Вітчизняної війни і праці Михайло Іванович Новицький. Близько сорока років пропрацював він у районі. Чверть століття посідав відповідальну посаду секретаря райвиконкому. Понад два роки очолював районну планову комісію, завідував відділом комплексно-економічного і соціального розвитку.

У свої майже вісімдесят два він, як і колись, підтягнутий, активний і життєрадісний. Завжди охоче розповідає про минуле, особливо про час становлення Ізмаїльського району. З його думкою дотепер рахуються, з ним радяться перші особи району.

Ось що розповідає Михайло Іванович Новицький:

«Добре пам'ятаю час становлення району. Це були роки завзятої, творчої роботи, терплячого вирощування паростків нового життя. Ключовими посадовими особами в процесі суспільно-політичного і соціально-економічного перетворення району, звичайно ж, були тоді голова райвиконкому П.І. Каранфілов і секретар райкому М.П. Прянишников. Добрі господарники, великодосвідчені керівники, вони чітко бачили магістральні напрями розвитку виробничого комплексу і шляхи вирішення пріоритетних завдань щодо піднесення провідних базових галузей. Змінювалися на краще поля, впроваджувалися у практику прогресивні схеми сівозмін, передова технологія і агротехніка, ставали до ладу потужні виробничі комплекси – у Кам'янці, Лощинівці, Бросці, Ларжанці, Суворовому. Ізмаїльський район з перших днів свого створення вийшов у лідери серед районів області щодо одержання високих врожаїв зернових культур, високої продуктивності тваринництва, щодо будівництва об'єктів соціального і культурного призначення, за що неодноразово нагороджувався перехідними прапорами, грамотами, його досягнення демонструвалися на республіканських виставках. У цьому була велика заслуга трудівників багатонаціональних сіл нашого району.

На превеликий жаль, найчастіше тепер, говорячи про заслуги, змушений застосовувати слово «була». І в цьому не бачу провини простих трудівників, та і тих, кому призначено було виводити господарства зі штормових дев'яностих років минулого століття.

І ось ще про що скажу. Сьогодні модно міркувати про помилки, допущені у радянські часи. Але чомусь забувають про гарне, позитивне. На мій погляд, багато чого вдавалося завдяки тому, що не допускалися до керівництва випадкові люди, особливо в керівництві (а це те, на що хворіє Україна сьогодні). І неспроста керівниками ставали такі, як Микола Георгійович Миндру. А хіба менше зробили і для розвитку господарств, і для благоустрою сіл Іван Степанович Маринов, Юрій Федорович Білокінь, Леонід Хомич Кадук, Михайло Павлович Тостановський, Микола Миколайович Кулініч, Дем'ян Демидович Паращин, Микола Піменович Запорощенко та інші, з ким мені пощастило спілкуватися. Причому, кожне ім'я, кожне прізвище – це ціла історія, ціла епоха! З тієї ж гвардії керівників – нині Герой України, директор агрокомпанії «Свобода» Володимир Денисович Видобора, якого я пам'ятаю зовсім молодим, початкуючим, але енергійним керівником.

Я якось взяв і порівняв – лише одна із двох ферм колгоспу імені Суворова виробляла молока більше, ніж весь район сьогодні. Завдяки тому, що у господарство приходили молоді, грамотні фахівці, розвивалося тваринництво, овочівництво, виноградарство, садівництво. Села жили повнокровним життям, будувалися, упорядковувалися, люди були зайняті і затребувані. Найбільш показова щодо цього Кам'янка, вона буквально розцвіла після того, як головою колгоспу «Прогрес» селяни обрали Миколу Георгійовича Миндру.

І для себе одним зі значних періодів життя вважаю десять років, відданих «Прогресу» у 1965 – 1975 роки...

У середині шістдесятих район активно вступав у період великого будівництва. Ось тоді і познайомився я з Миколою Георгійовичем. Одного чудового дня він запропонував мені перейти на роботу до нього в «Прогрес», попередивши, що секретар райкому Федір Іванович Дзюба схвалює цей перехід, і що в господарстві для мене приготовлено складну і відповідальну ділянку. Так я став заступником у Миколи Георгійовича, очоливши одночасно партійний комітет. Роки подальшої спільної роботи поповнили мій багаж досвіду. Робота поруч із таким корифеєм, яким був М.Г. Миндру, ще і ще раз переконала, наскільки необхідна для керівника грамотність, відповідальність, високий рівень професіоналізму і ініціатива, побудована на ретельному, до дрібниць, розрахунку. Все це разом і є робота на результат, на перспективу.

…Так, це були роки звершень і перемог, це була епоха праці. Пройшло півстоліття. Сталися значні зміни. І не все – у кращий бік. Звичайно, мені, як і іншим ветеранам, тим, хто будував, не до душі руйнівні процеси, що охопили країну в дев'яності роки. Не дуже-то вітаю і те, що відбувається в країні зараз. І найчастіше доходжу висновку, що багато проблем у країні, і, зокрема, в агропромисловому комплексі (взяти хоча б досить-таки невміло проведене реформування, що зруйнувало базові, досить великі, спеціалізовані і багатогалузеві господарства) – саме від невмілості, непродуманості тих кроків, які здійснювалися і здійснюються керівництвом країни, що здобула незалежність, але так і не замала чіткої перспективи розвитку. Слава Богу, на місцях, зокрема і у нашому районі, ще працюють вихованці нашого гарту, люди, які пройшли всі щаблі на шляху до керівництва районом і, що особливо тішить, які поважають традиції, закладені нами, ветеранами. Але і їм не все під силу при такому розладі в країні...

Від імені ветеранів вітаю всіх мешканців сіл, працівників Ізмаїльської районної ради і райдержадміністрації із цією історичною датою. Бажаю всім міцного здоров'я, нових трудових успіхів у повсякденній нелегкій праці».

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті