Коли Тетяна Жарська два роки тому прийшла на посаду Великомихайлівського селищного голови, вона поставила перед собою три завдання: відновити вуличне освітлення, відремонтувати дороги і тротуари, привести до ладу водопровідну мережу.
– З усіх 54 вулиць селища освітлені були лише три, – згадує вона. – Тепер ліхтарі горять на 16 вулицях. І ще на одній іде останній етап "подолання темряви".
Ще більшої уваги у Великій Михайлівці потребують дороги. На багатьох вулицях асфальтове покриття давно потребує оновлення. Є вулиці, по яких жодного разу не проїздив асфальто-укладальний каток. Сюди завозять щебінь з піском і утрамбовують. Завдяки цьому простому, а головне – недорогому способу дорожньої реанімації забезпечується можливість руху машин навіть в осінньо-весняний сезон, коли земля розкисає від бездоріжжя.
На жаль, невисокі також темпи прокладання водопроводу. Накип, що кожного дня з’являється на стінках чайника, гостро нагадує про давно назрілу необхідність у подачі якісної питної води. Проте за рік вдається протягувати не більше 1 км труб, які у перспективі повинні цілком замінити водопровід, що продірявився у багатьох місцях за 40 років свого існування.
Крім цього триєдиного завдання, у господарстві Тетяни Володимирівни – нескінченні поточні потреби.
– Утримання дитячого садка "з'їдає" понад половину доходів селища. Якщо у минулому році вони становили 1,7 мільйона гривень, то майже 900 тисяч гривень з цієї суми витрачалося на дітей. Благоустрій відбувається вже за залишковим принципом, – говорить Тетяна Володимирівна Жарська.
Неподалік від селищної ради зяє порожніми вікнами двоповерховий будинок, який після завершення спорудження мав стати корпусом нового дитячого садка. У Великій Михайлівці за списком вже 160 дошкільників, а садок, який сьогодні працює, розрахований на прийом лише 110 чоловік. Але оскільки бюджетних грошей завжди не вистачає, ухвалено рішення купити для дітей двоярусні ліжечка.
Зараз, на останній сесії, було вирішено 340 тисяч гривень делегувати у район, щоб підтримати інші сільради. Т. Жарська з бухгалтером підрахували, що на ці гроші можна було б цілком заасфальтувати найдовшу вулицю у селищі. Але віддає їх без жалю, знаючи, що колегам у інших сільрадах не вистачає коштів навіть на утримання апарату місцевої влади.
Як відомо, у даному випадку дохідна частина формується з податкових відрахувань організацій, що перебувають на території селища, і від оренди землі. З приходом на посаду голови Т. Жарська наочно зіткнулася з проблемою: користувачі землі за неї не платять. Підприємці будують магазини, споруджують об'єкти нерухомості у вигляді складів, прибудов, але старанно уникають укладати договори на їхню експлуатацію. З'ясувалося, що не у кожного підприємця є підтвердження на право відведення їм землі. Щоб не платити, орендарі маніпулюють статтями і безсоромно використовують прогалини у національному законодавстві. Тому результати ревізії договорів з ними часто стають матеріалами для звертання до суду. Іноді незадоволених контролем вдається приструнити лише під страхом закриття підприємства.
У вихідні дні предметом турбот сільських громадян стає присадибна ділянка. Город – порятунок від підвищення цін на продукти.
– От і я теж, – сміється Т. Жарська. – Відкладаю калькулятор...І починаються у мене турботи домашні...
