Серед видатних людей, життя і творчість яких так чи інакше пов’язані з Одесою, – Микола Васильович Гоголь. Першого квітня виповнюється 200 років від дня його народження. Задовго до офіційних ювілейних заходів вже одержав підношення: від Одеського російського драматичного театру – виставу «Женитьба», від літературного музею – великий настінний календар і буклет (автори-упорядники Л. Хівренко і Н. Кореновська). Календар, що традиційно виходить до Дня міста, цього разу присвячений вулиці Гоголя і історії перебування письменника в Одесі.
По дорозі до малоросії
Микола Васильович Гоголь приїздив сюди двічі. Вперше – у квітні 1848 року, повертаючись на батьківщину після тривалого перебування за кордоном. Провівши шість років в Італії, Гоголь вирішив зробити паломництво до Єрусалиму, до Святих місць. Його супутником став Костянтин Михайлович Базилі – російський консул у Сирії і Палестині, однокласник по Ніжинській гімназії. Разом вони і прибули до Одеси 16 квітня на пароплаві «Херсонес» – і, як і всі його пасажири, два тижні провели в карантині. Про приїзд Гоголя повідомила газета «Одесский вестник». Серед відвідувачів його в карантині – родич Андрій Андрійович Трощинський (відставний генерал-майор), брат О.С. Пушкіна Лев Сергійович, на той час – службовець портової митниці. Тридцятого квітня, після завершення карантину, на честь гостей було дано урочистий обід у відомого ресторатора Оттона.
Протягом декількох днів, проведених в Одесі, Гоголь зустрічався із професорами Ришельєвського ліцею, владикою Інокентієм, істориком Аполлоном Скальковським та іншими. У домі купця Крамарева, на розі Дерибасівської і Преображенської (зараз на цьому місці «Пассаж»), відвідував Льва Сергійовича Пушкіна і його товариша по службі Миколу Григоровича Тройницького – брата редактора газети «Одесский вестник» Олександра Григоровича Тройницького. З письменником і громадським діячем Олександром Скарлатовичем Стурдзою бачився на дачі останнього на Малому Фонтані. «Гоголь ненавмисно відвідав мене на моїй приморській дачі, разом з розумним супутником своїм К.М. Базилі. Але побачення наше було короткочасне: Гоголь поспішав до рідних у Малоросію, а звідти до Москви» – згадував О.С. Стурдза (журнал «Москвитянин», жовтень 1852 р.). За свідченням М.Г. Тройницького, Гоголь «мешкав біля Сабанєєвого мосту, у флігелі будинку, що нині належить графині Толстой, у двох кімнатках» (сучасна адреса – вулиця Гоголя, 15).
На зиму до Одеси
Вдруге письменник приїхав до нашого міста 24 жовтня 1850 року (по дорозі з Москви заїжджав до рідних, знайомих, відвідав Оптіну пустинь). За свідченням його друга, вченого М.О. Максимовича, «Гоголь відчував, що сувора північна зима діє шкідливо на його здоров’я, <...>і тому він обрав своїм зимовищем Одесу, звідки мав намір проїхати до Греції і Константинополя». Оселився Гоголь у А.А. Трощинського, у двірському флігелі, на другому поверсі (будинок №11). Про це перебування в Одесі, яке тривало до 27 березня 1851 року, збереглося чимало епістолярних свідчень самого письменника, спогадів його друзів і знайомих.
Коло спілкування Гоголя було досить широке. У листі С.П. Шевирьову (7 листопада 1850 р.) він згадує «найдобрішого Стурдзу, родину князів Рєпніних, професорів Павловського, Міхневича, Мурзакевича, «кількох добрих товаришів ще по Ніжинському ліцею». Він бував у театрі, познайомився з акторами, режисерами, театральними адміністраторами. Відвідав Міську публічну бібліотеку, – в архіві зберігся відповідний запис. Звичайно ж, спілкувався з Л.С. Пушкіним, який жив тепер на розі Грецької і Преображенської вулиць. Працював над другим томом «Мертвих душ» – і у князя В.М. Рєпніна, незадовго до від’їзду, читав закінчені розділи. Два-три рази на тиждень, у компанії друзів, обідав у ресторані Оттона. Як правило, з будинку виходив о четвертій годині і гуляв до обіду. Такий «телеграфний» звіт про те, як проходили одеські дні Гоголя. У мемуарах же сучасників – безліч дуже цікавих подробиць, що відтворюють його живий образ. «29 декабря 1850 года. – Он обедал здесь. Он спросил (сидел подле меня, а потом, встряхнув немного волосами, взглянул и на меня): «Какая мысль доставляет более всего спокойствия?». Я молчала, княгиня запнулась. Он продолжал: «За все, с нами случающееся, благодарить Бога. Странно, что мы, не делая этого, доказываем, что мало надеемся на того, кто лучше всех знает, – на Бога». (Із щоденника «Невідомої» – палкої шанувальниці Гоголя Катерини Олександрівни, яка жила у князів Рєпніних).
За кілька днів до від’їзду Гоголя друзі дали у його честь прощальний обід у ресторані Оттона. Як згадує один з них, молодий актор А. Толченов, він «подтвердил данное прежде обещание на следующую зиму приехать в Одессу. «Здесь я могу дышать…». З Одеси Гоголь поїхав не до Греції чи Константинополя, а до рідних у Василівку, а потім до Москви. Менше ніж через рік його не стало...
Наше велике свято
…Ювілей «українського генія в російській літературі» добре б відзначити не лише серйозними заходами (виставками, конференціями тощо). На поверхні лежить ідея присвятити Гоголю чергову «Гуморину», – і нехай буде вона не лише смішною, але і містичною. Можна зробити цілком реальну подорож за віртуальними адресами одеських знайомих Гоголя. Віртуальними, – тому що, на жаль, переважної більшості споруд тієї епохи не збереглося, на їхньому місці з’явилися нові. У буклеті, виданому літературним музеєм, згадуються вулиця Садова, де жили княгиня Варвара Олексіївна і князівна Варвара Миколаївна Рєпніни; Херсонська ріг Торгової – будинок князя Василя Миколайовича Рєпніна. На початку Катерининської вулиці жив О.С. Стурдза, на розі Ніжинської і Дворянської – О.Г. Тройницький.
Рано чи пізно меморіальна стежка приведе на вулицю Гоголя, до будинку №11. На його фасаді – дві меморіальні дошки, одна з них, зі скульптурним портретом письменника, – на тлі забитих вікон (ця частина будинку – нежитлова). Вигляд знадвору теж далекий від парадного: до ювілею тут явно не готуються... Про створення музею смішно говорити. Справа ця, як на теперішній час, не до снаги, та і енергійних ентузіастів немає. Шкода, звичайно, – адже невеличка експозиція в одній із зал літературного музею, присвячена Миколі Васильовичу Гоголю, лише підігріває інтерес до одеського періоду його життя. І залишається лише мріяти про те, як можна було б розгорнутися за сприятливіших обставин...
