Зниклі з поля зору сільські будівлі змінює панорама виробничого комплексу одного із кращих господарств у Білгород-Дністровському районі. Керівник ФГ «Лука» – Дмитро Лукич Барвіненко, зустрічаючи прибулих, уважний і гостинний. Очолюване ним господарство славиться найвищою врожайністю не лише серед фермерських, але і інших господарств району. Репутація «Луки» постійно зміцнюється соціальною допомогою не лише для Монашівської сільської ради, але і участю в програмах районного масштабу, відчутних для певних дошкільних закладів і людей похилого віку. Але фанфари успіху, котрі щорічно сурмлять славу на головних районних святах, керівникові голову не запаморочили:
– Головна складова наших показників, – роз’яснює з перших хвилин розмови Дмитро Лукич, – це щільна співпраця з наукою. У цьому сенсі нам дуже пощастило, що ми живемо поруч із такою чудовою науковою установою як Одеський селекційно-генетичний інститут. Наше господарство тісно співпрацює з академіком Анатолієм Адамовичем Лінчевським, який є автором і селекціонером ячменів одеської селекції. Сьогодні, на час економічної і фінансової кризи, складніше буде тим зерновиробникам, які не встигають йти в ногу з наукою.
«Лука» займається вирощуванням, переробкою і реалізацією насіння зернової і зернобобової групи з 1992 року. Тут не працюють із насінням масової репродукції, а лише з елітними сортами, що гарантують високі врожаї. За більш, ніж півтора десятка років, тут склався досвід виробництва, надійні контакти зі споживачами. Географія ринку збуту вражає: серед покупців елітного насіння значиться не лише весь південь України, але і Полтавська, Харківська, Сумська, Дніпропетровська, Донецька, Черкаська області. Минулого року врожайність щодо пшениці в «Луці» досягла від 67 до 73 ц із га, щодо ячменів 63 ц із га, гороху до 45 ц із га, при середній врожайності зернобобової групи в господарстві 54 ц із га. Як вважають у цьому колективі, на позитивні результати впливає не лише практичне застосування науки і дослідницьких досягнень, але і особлива філософія, дбайливо культивована в цьому господарстві.
– До землі, – не стомлюється повторювати керівник «Луки», – слід ставитися як до годувальниці з особливим трепетом, постійно зберігаючи і збагачуючи її потенціал. Ми дотримуємося агротехнологій буквально на кожному гектарі. І при цьому не робимо акцентів на дуже модній культурі – ріпаку, що збіднює ґрунт. Якщо до плодоносного шару ставитися безвідповідально, то за допомогою агресивних технічних культур можна виснажити землю в досить короткий термін. Тому акцентуємо на вирощуванні гороху харківської і імпортної селекції, що посідає близько 35 – 40% всіх посівних площ. Особливо виправданим це виявиться сьогодні, в економічно складний період. Горох – відмінний попередник, що збагачує ґрунт азотом, дає нам відчутний аванс для одержання рентабельності при вирощуванні зернової групи. У розумних межах вирощуємо і соняшник. Але основними, безумовно, залишаються елітні сорти ярого і озимого ячменю і пшениці.
Зараз на виробничих площах ФГ «Лука» завершуються останні штрихи щодо підготовки техніки до весняно-польових робіт. Механізатори зосереджені, серйозні і небагатослівні, як солдати перед боєм. Вони добре розуміють, наскільки непростим виявився час, що настав. Але не розгублюються. Власної техніки тут досить. Намагаються відсіятися в оптимальні погодні і календарні терміни, але з урахуванням умов клімату, що змінився. Жнива, як правило, проходять без залучення сторонньої допомоги і без особливих втрат. Серед справжніх професіоналів Дмитро Барвіненко називає механізаторів Ігоря Ткаченка і Володимира Мунтяна, нещодавно нагородженого орденом «За заслуги III ступеня».
– На жаль, – підкреслює Дмитро Лукич, – кадровий потенціал з кожним роком стає біднішими. Підшукати доброго фахівця дуже складно. З ностальгією пригадуються професіонали радянського періоду, які пішли на пенсію. Їм гідної зміни вдень з вогнем тепер не знайти. Але найнебезпечніше, що разом із професіоналізмом втрачаються такі невід’ємні в сільгоспвиробництві якості як творче ставлення до справи хлібороба, почуття відповідальності і любов до землі. Але ж на цих землях можна брати не менше ніж по 100 центнерів. До землі слі
