У будь-яку пору року на могилі легендарного розвідника Миколи Кузнєцова на Пагорбі Слави у Львові не в’януть живі квіти.
У ці весняні дні є привід нагадати про Героя Радянського Союзу Миколу Івановича Кузнєцова – шість з половиною десятиліть тому він загинув, підірвавши гранату у гущі ворогів, що його оточили. Так закінчився життєвий шлях народного месника, про якого сказана крилата фраза: «Він знищував тих, хто прагнув знищити людство!». Його мужність і відвага надзвичайні. Про нього багато можна довідатися з книжок «Человек из легенды», «Без особых примет», «Это было под Ровно», «Подвиг», «Фронт без линии фронта», «Дорога в бессмертие», «Костры светят в темноте», «Шаги над пропастью»... На жаль, їх тепер у бібліотеках і вдень зі свічкою не знайдеш. Та й дуже відомий після виходу на екрани двохсерійний кінофільм «Сильные духом» демонструють вкрай рідко.
Тим часом саме Кузнєцов першим повідомив про ставку Гітлера на Східному фронті під Вінницею, плани наступу німецьких військ під Курськом, спроби зриву Тегеранської конференції глав держав антигітлерівської коаліції. А його акти розплати всюди настигали фашистських генералів і офіцерів, сповнювали жахом загарбників на окупованій радянській землі.
Ось коротка біографія Миколи Івановича. Народився 27 липня 1911 року в селі Зирянка Талицького району Свердловської області у селянській родині. Закінчив лісовий технікум. Керував групою лісовпорядників у Комі-Перм’яцькому автономному окрузі. Переїхавши до Свердловська, працював на «Уралмаші» і заочно навчався в індустріальному інституті. Диплом захистив німецькою мовою – її він знав досконало, спілкуючись на батьківщині з колишніми німецькими військовополоненими, які осіли на Уралі після першої світової війни. З весни 1938 року працював на Московському авіаційному заводі. У перший же день війни подав рапорт про відправлення на фронт, але одержав відмову через важливість справ на виробництві. І все-таки домігся свого – був зарахований до повітряно-десантних військ, навчався у спеціальній школі з підготовки розвідників.
25 серпня 1942 року Кузнєцов приземлився на парашуті у Сарненському лісі Рівненської області. У фашистському тилу діяв у партизанському загоні «Переможці» Дмитра Медведєва. За легендою став офіцером вермахту Паулем Зібертом, уродженцем Східної Пруссії. На додаток до німецької мови швидко опанував польську та українську. З документами заслуженого фронтовика, кавалера двох орденів Залізного хреста, який одержав після госпіталю відпустку з передової і тимчасово направлений надзвичайним уповноваженим господарського командування з використання матеріальних ресурсів окупованих земель, обер-лейтенант, а потім гауптман (капітан) Зіберт не викликав підозри, входив у довіру до високих гітлерівських чинів. Це дозволяло йому збирати цінні розвіддані, планувати і здійснювати операції з ліквідації видатних представників Берліна на Україні.
За подвиги, про які я розповім хоча б коротенько, Кузнєцов був нагороджений двома орденами Леніна, орденом Червоного Прапора. 5 листопада 1944 року Президія Верховної Ради СРСР посмертно присвоїла йому звання Героя Радянського Союзу.
Постійно ризикуючи життям, Микола Іванович за допомогою бойових партизанів надійно освоївся у Рівному, де на той час дислокувалося понад двісті гітлерівських установ і штабів центрального підпорядкування. Серед білого дня у центрі міста він вбив прибулого з дорученням від фюрера генерала Ганса Геля і важко поранив так званого урядового президента окупованої України генерала Пауля Даргеля. Потім розстріляв у будинку міністерства юстиції генерала Альфреда Функа. Влучно кинувши гранату, він відправив на той світ заступника рейхскомісара України генерала Германа Кнута. З групою партизанів йому вдалося викрасти командувача каральних військ на Україні генерала фон Ільгена з особняка, який ретельно охоронявся...
Микола Кузнєцов уперше почав застосовувати у тилу ворога метод рухливих засідок. Разом з бойовими друзями Миколою Гнидюком, Михайлом Шевчуком, Миколою Приходько, братами Георгієм, Миколою та Ростиславом Струтинськими він знищив чимало фашистів на автостраді Рівне – Київ, діючи несподівано і зухвало.
Подробиці кожної операції, кожного бойового епізоду унікальні. Невловимого месника шукала німецька контррозвідка, а він вміло наводив її на помилковий слід, змінюючи тактику дій, застосовуючи різні хитрощі. Коли під тиском радянських військ фашистське керівництво перебазувалося з Рівного до Львова, командир загону «Переможці» полковник Дмитро Медведєв відправив групу Кузнєцова до ц
