Не випадково вжив поки що лише частину фрази зі східної мудрості. Чи не здається вам, що дивні метаморфози відбуваються з нашим Ґарантом? Свого часу він не сприйняв ідею Леоніда Кучми про створення двопалатного парламенту. Тоді на адресу нині екс-президента та його соратників звучали, зокрема і з боку Віктора Андрійовича, звинувачення у нібито загрозі федералізму. І взагалі, федералізм при Президентові Ющенку став загальним поняттям. Але нове – добре забуте старе. У своєму останньому Посланні Верховній Раді наш Президент ратував про двопалатний парламент: Верхня палата – Сенат, і Нижня палата – депутати-законотворці. До речі, звернемося до етимології слова «сенат». Воно походить від латинського «senex» і означає «старий, рада старійшин». У людській цивілізації вперше був створений сенат у Римі у VI ст. до н.е. Та вже хай, не знайшлося в риториці Віктора Андрійовича більш підходящого, українського, слова замість слова «сенат». Чомусь раптом забулося, що Україна – унітарна держава, а не федеративна. Що, це перші кроки до федералізації? І ще. За аналогією з американським Сенатом, в українському (у Верхній палаті) запропоновано кожну область репрезентувати порівно трьома сенаторами. На мій погляд, це несправедливо: в усій Рівненській області живе приблизно стільки жителів, скільки в м. Одесі, в Одеській – приблизно 2 млн 400 тис. чоловік, що в 2 рази більше, ніж у Рівненській. А інтереси жителів областей репрезентуватиме однакова кількість сенаторів? Нестиковка…
На предмет створення Сенату дуже точно відповів Глава нашого парламенту. Володимир Литвин назвав Верхню палату «заповідником українських олігархів, райською групою». З Послання Віктора Андрійовича випливає, що звання Президента в Україні повинно стати довічним. Довічним (як я розумію), щоб до останніх днів сидіти в Сенаті, у якому, у такому разі, буде дуже тхнути нафталіном (останнє слово, невдало використане самим В. Ющенком, на адресу першого Президента незалежної України). Ще одна нестиковка.
Судіть самі: «Звання Президента зберігається за ним довічно, якщо тільки Президент не був усунутий з поста в порядку імпічменту. Честь і гідність Президента охороняються Законом». Звідки така тривога у нашого Ґаранта? Адже до попередніх українських президентів в країні досить толерантне ставлення. І Леонід Кравчук, і Леонід Кучма успішно займаються добродійною діяльністю, беруть активну участь у громадському житті країни. І взагалі, хто зазіхає на честь і гідність шановного Віктора Андрійовича, і чи є для цього підстави? Я гадаю, що багатодітний батько може жити, і не сидячи в президентському кріслі, небідно. Щоправда, як МИ (народ) будемо жити, так і не маючи антикризової програми? Ціни на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива нестримно зростають, як і зростають ціни на предмети домашнього побуту, побутову техніку, засоби зв'язку і транспорту. А вартість неякісних продуктів харчування й ліків сьогодні на вустах у кожного українця... На це животрепетне, дуже актуальне запитання відповіді ми так і не почули. Можливо, Віктор Андрійович захопився Верхньою палатою зумисне, щоб відволікти нас від того, про що ми всі говоримо на вулицях і на кухнях? Хоча Голодомору в Посланні місце знайшлося...
У Посланні ж, на яке ми так довго чекали, український народ не почув, мабуть, найголовнішого – як виходити із кризи. Але разом з тим склалося враження, що основною турботою нашого головного промовця країни були конституційні реформи у вигляді двопалатної діяльності парламенту і так далі. І ось тут мені згадалася стара східна мудрість: «Якщо я не за себе, то хто ж за мене? А якщо я тільки за себе, навіщо ж тоді я?». Звернувся до неї, тому що, як і багато хто, не можу мовчати...
