Не перебільшу, якщо скажу, що Борис Іванович Кустуров– корифей районної ветмедицини. Ось уже 31 рік він успішно керує нею в Арцизькому районі. Старожили пам’ятають ті незручності від розпорошеності закладів цієї актуальної служби по місту та селах. За їхню ліквідацію тоді взявся Кустуров. Через певний час районна ветмедицина максимально наблизилася до споживачів його послуг. Сьогодні в усіх 26 населених пунктах діє сервісне ветобслуговування, визнане в області одним з кращих. Створено пункти штучного запліднення тварин. На кожній ветдільниці відкрито аптечні веткіоски. Борис Іванович пишається тим, що на базі Кам’янської, а також Главанської і Деленської ветлікарень провадилися обласні та республіканські семінари.

Кустуров вважає особливим досягненням, що в районі домоглися стовідсоткової забезпеченості ветфахівцями із вищою освітою. Працювати йдуть сюди охоче, тому що тут в усьому існує належний порядок. Сьогодні у вузах навчаються 14 молодих людей за направленням управління. Буде гідна зміна ветеранам ветслужби.

З Борисом Івановичем, начальником управління ветеринарної медицини в Арцизькому районі, підполковником ветмедицини, ми спілкуємося у його просторому кабінеті. Він розташований у приміщенні, яке було напівзруйнованим. У його відновленні велика заслуга Кустурова і як начальника служби, і як депутата райради, що очолює постійну комісію з бюджету.

– Я засмучений тим, що не усе ще так гладко в нас, як хотілось би. Є речі, з якими ваші відвідувачі не бажають миритися. Маю на увазі затяжний процес одержання підтверджувального документа після ідентифікації та реєстрації тварини. Часом на це витрачається понад місяць. А якщо бабусі потрібно продати бичка чи корівку негайно?

– І це не єдина проблема, Борисе Івановичу?

– Звичайно. Скажімо, хто провадить профілактичні обстеження, різноманітні обробки тварин? Наші ветфахівці. Лише після цього складається висновок про ступінь якості та безпеки виробленої продукції. Робота дуже серйозна, вимагає великої відповідальності. Тобто, до ідентифікації тварин районна ветмедицина має безпосередній стосунок. Проте, у штатному розкладі управління фахівця з ідентифікації немає. Ми сприяємо, допомагаємо агенту у цьому. Хоча управління цілком може провадити дану роботу самостійно. У Молдові, Румунії, Болгарії – а я там нещодавно побував – саме такий стан справ. Крім того, там оплату за реєстрацію тварин держава взяла на себе. У нас же платять громадяни. Ці питання ми порушували на обласних нарадах. Багато у чому підтримує нас і начальник Головного управління ветмедицини в Одеській області Іван Тимофійович Пустовіт. Тим більше, що комп’ютерна мережа у нашому районному управлінні є, а в агента з ідентифікації – немає. І з високопрофесійними фахівцями у нас справи кращі: є кадровий запас. Після розвалу господарств багато ветфахівців залишилися без роботи. Лише у Главанах таких п’ятеро. Та в нас у сільських ветеринарних дільницях навіть санітари із вищою освітою. Але, мабуть, це те питання, яке можна й треба вирішувати на республіканському рівні.

– Борисе Івановичу, знайома нашої сім’ї помітила, що за румунської влади було суворою забороною випасати худобу до першого травня. Навіщо, говорить вона, даремно ганяти худобу до втоми по ще голому степу? У цей час на стійловому утриманні їй потрібно бути. Ви згодні?

– Мудра жінка ваша знайома. Можливо, сама того не знаючи, вона порушила проблему проблем – профілактику захворювань, – спільних для тварини й людини. Останнім часом у зв’язку із стрімким потеплінням збільшилася кількість тварин, хворих на ехінококкоз. В кожному разі уражено ним усе вівцепоголів’я. Захворювання жорстоке. Людину доводить до інвалідності. Проте, наші пасовища експлуатуються цілий рік. Люди, маючи по 200 і більше овець на своїх подвір’ях, корм не заготовляють, як його заготовляли раніше. У результаті пасовища запліднюються гермінтами. Додають проблем і бродячі собаки. По суті, це біда усієї Бессарабії. Першим забив тривогу Іван Васильович Кістол – керівник великої агрофірми «Дністровська». У цьому господарстві багато свиней, великої рогатої худоби. І на засіданні районної надзвичайної протиепідемічної комісії винесли рішення про заборону випасання усіх видів тварин з 1 грудня по 1 квітня на пасовищах сільських рад. До того ж вівці, кози знищують усі зелені насадження. Адже є лісосмуга, практично знищена стадом кіз. То ж відповідні рішення винесли і сільські ради. Зокрема – і щодо упорядкування скотомогильників. У деяких селах – Кам’янському, Главанах, Холмському – із успіхом використали з цією метою ями, в яких колись містилися рідкі міндобрива. Обійшлися без зайвих витрат.

– А в якій стадії розв’язання «бородатої» проблеми із забійними пунктами? Із вступом до СОТ їх, схоже, не додалося. Як і з ухваленням Закону «Про безпеку та якість харчових продуктів». Що з того, що він передбачає заборону забою тварин на подвір’ях людей та експлуатацію незареєстрованих боєнь? Це ігнорується. Цими днями жінка телефонує мені, кореспонденту, і говорить крізь сльози: немає, мовляв, більше душевних сил чути крики тварин, яких забивають на м'ясо. Сусід – підприємець цим займається із розмахом у себе в дворі. А влітку мух звідти – нікуди сховатися.

– Важке питання. У багатьох селах забійні пункти розпайовані, а ті, що є, у вкрай занедбаному стані. Ми звернулися до підприємців, які займаються забоєм, із проханням упорядкувати бойні. Щоб уже з 1 січня 2010 року подвірний забій тварин в Україні було заборонено. У Болгарії, наприклад, старі бойні реконструювали. Тепер в них одна – на три-чотири села. Та і в нас така можливість відновити 7 забійних пунктів є. Плюс два солідних, сучасних – в агрофірмі «Дністровська». Арциз візьметься обслуговувати Арцизька м’ясна компанія. Нещодавно на засіданні колегії райдержадміністрації це питання обміркували. Справа рухається на краще. Зараз провадимо велику роботу з профілактики африканської чуми свиней. Щоб не повторити трагедію 70-х років, коли через це було знищено усе свинопоголів’я, провадимо профілактичні огляди та вакцинації щодо попередження пташиного грипу. Консультуємо з усіх питань людей на місцях, роз’яснюємо, бесідуємо. І коли вже така можливість є, хочу із вдячністю назвати імена ветеранів районної ветмедицини – заступника начальника управління Георгія Георгійовича Настрадіна, начальника районної ветлікарні Федора Тельпіса, завідувачів сільських ветдільниць Людмилу Миколаївну Макаріну, Івана Васильовича Капова, Марію Дмитрівну Мартинюк, фахівця із запліднення корів, свиноматок Володимира Костянтиновича Ільченка та штучного запліднення корів – Івана Юрійовича Фічоряка. У своєму селі Мирнопілля він штучно запліднив понад 250 корів – рідкісний показник. Але й Федора Тельпіса називають професором у цій же справі. У конкурсах він постійно посідає перші місця. Колектив чудовий. Усі розуміють: в умовах кризи треба працювати удвічі активніше. Щоб не ускладнити і так не просту ситуацію, в якій опинилися прості сільські люди.