Нову сторінку до хроніки інвестицій вніс Миколаївський морський торговельний порт. Нещодавно там відбулося відкриття холодильного терміналу «Морепродукт». Він побудований за допомогою капіталовкладень норвезької фірми «Atlantіc pеlagіs AS». Вони склали половину загальної вартості проекту у 12 млн доларів. Такий же внесок був і з української сторони.
Значення цього об’єкта в стратегії транспортної інфраструктури усієї країни підкреслив і міністр транспорту та зв’язку Йосип Вінський, який був присутній на церемонії відкриття. Завдяки залученим за допомогою інвесторів вантажопотокам, які повинні скласти 120 тис. тонн на рік, підсилюється роль України як транзитної держави. У результаті, національні підприємці одержать свій прибуток, а норвезькі компаньйони – ринок збуту риби, що, за словами Посла Норвегії в Україні Олава Берштада, є третім за масштабністю.
Введенню холодильника до експлуатації передувала майже п’ятирічна боротьба із чиновницьким рутинерством. За час від початку роботи над проектом до його здійснення в країні змінилося три міністри транспорту та три начальники Миколаївського порту. І на кожному новому витку влади доводилося доводити очевидну вигоду від такої інвестиційної співпраці. Таким чином, пуск холодильника став не лише господарським досягненням, але й символом перемоги над бюрократичною тяганиною.
Представники Мінтрансзв’язку України назвали Миколаївський термінал кращим в СНД, що, на їхню думку, зрівнює його можливості із аналогічною спорудою, яку давно має Одеський порт. Й. Вінський висловив надію, що миколаївці зрівняються з одеситами щодо перевалювання транзиту морожених риби та м’яса і стануть їм конкурентами.
Наступну паралель із Одеським портом провів начальник ММТП Василь Капацина. Ще 2 роки тому він пишався тим, що перейняв почин ОМТП і теж організував на території свого підприємства п’ять стивідорних компаній, у яких поєдналися у виробничій взаємодії державний та приватний закордонний капітали. Однак тепер він прилюдно запевнив, що є беззастережним прихильником точки зору вищого міністерського начальства, яке не приховує свого негативного ставлення до принципів спільної діяльності. Критичний погляд на них Й. Вінський висловив з перших днів свого керівництва. Цим же він підтвердив свою єдність із позицією Прем’єр-міністра України з питань підписання договорів про спільну діяльність. Справа в тому, що у травні виповнився рік з часу, коли Кабмін видав заборону на підписання таких контрактів без його дозволу. Цим були обмежені ініціативи майже всіх великих держпідприємств, зокрема й портів. Це додало незручностей портам, ще до цього змушених на вимогу Мінтрансзв’язку України узгоджувати з ним кожен свій інвест-проект.
Як пам’ятаємо, у непевний час розвалу національної економіки політика спільної діяльності врятувала Одеський порт від розорення. Зараз країна семимильними кроками сходить до минулого рівня виробництва. Термінал «Морепродукт» виглядає ніби якийсь інвестиційний ексклюзив. Робота над його проектом починалася майже 5 років тому. Очевидно, з цієї причини він і зміг бути реалізований. Так, виступаючи, міністр відішов від твердження, що й сьогодні цей раціональний підхід до розвитку буде застосовуватися на підприємствах морської галузі.
Зараз портове господарство країни перебуває у занедбаному стані, вважають члени асоціації «Укрпорт». Цієї ж думки дотримуються багато інших практиків-портовиків і профспілки. Попередниками Й. Вінського розрегульовано механізм державного пошуку контрактів на вантажоперевезення. І не відновлено! У підсумку адміністрації портів защемлені у можливостях ухвалення самостійних господарських рішень. А централізований менеджмент щодо пошуку нових вантажів так і не був створений Міністерством. При цьому «нагорі» не враховується те, що через відсутність у країні національної вантажної бази вигідні суднозаходи можуть забезпечити лише іноземні компанії, які працюють на території державних портів. Іноді складається враження, що з іноземними партнерами замість співпраці ведеться боротьба, тому що їх постійно викривають у розкраданні. Прагнення знайти винного переноситься на начальників портів. Але у підсумку кримінальний ефект тут нульовий, тому що нікому з конкретних керівників жодного разу не було офіційно інкриміновано жодного економічного злочину. Натомість такі публічні випади, зроблені проти спільної діяльності, досить сильно розхитують систему підписання договірних відносин з іноземними компаніями. Вантажопотік мороженої норвезької риби навряд чи компенсує втрати від того, що багато вигідних вантажів, які могли б потрапити до наших портів, пішли і ідуть до Румунії, Грузії, Росії.
Зараз за розпорядженням Й. Вінського до 17 червня цього року порти повинні перейти зі своїми компаньйонами замість попередніх угод на орендні відносини. Це ставить порти у залежність від цілої низки міністерств, з яких лише одне профільне. Як наслідок, зростуть державні ставки, що знизить прибутковість та обмежить ринкову саморегуляцію цін. При тому, що зараз собівартість продукції постійно зростає, відбувається вимивання прибутків податками.
Ще однією транспортною подією став оголошений міністром намір будувати міст за 14 км від Миколаївського порту, що стане сполучною ланкою на південній окружній дорозі. До мосту будуть вести дві під’їзні дільниці та два з’їзди. Таким чином буде налагоджено добрий автомобільний зв’язок цього промислового сектору із Одеським портом. Умови, на яких японські інвестори погодяться вкласти у це гігантське будівництво приблизно понад півмільярда доларів, ще невідомі. Проте, міністр заявив, що вони не будуть концесійними. Для водіїв це означає, що проїзд по мосту буде безкоштовним. Однак за цим пішло застереження Й. Вінського під час прес-конференції на холодильному терміналі про те, що компенсувати витрати, напевно, доведеться за рахунок підвищення цін на бензин та дорожні збори.
