ОстаннімчасомжителіУкраїнськогоПридунав’яспостерігаютьзатим, якРеспублікаМолдоваінтенсивнорозвиваєсвійтранспортнийвузол– портДжурджулешти, спорудженийнаберезіДунаю, яккажуть, знуля: нафтотермінал, сучаснийморвокзалдляпасажирівлініїДжурджулешти– Стамбул, новазалізничнавітка... Натліпослідовної, цілеспрямованоїроботисусідньоїдержави(ненайпотужнішоїзекономічноїточкизору) безхребетністьнашогоурядущодореалізаціїПрограмирозвиткуУкраїнськогоПридунав’явимальовуєтьсящеконтрастніше. «Верхи» не лише не сприяють створенню нових об’єктів, своєю бездіяльністю руйнують ті, які були отримані у спадок після розпаду СРСР.
Наша газета розповідала про те, як у 2007 році аеродром колишньої Болградської дивізії ПДВ, спроможний приймати літаки всіх типів, аж до найважчих вантажних, продали за 30 тис. грн. Добре, що проявило пильність керівництво Болградського району, і постала громадськість – довелося відступити.
Болградський аеродром, нагадаємо, перебуває у безпосередній близькості до міжнародного повітряного коридору, який пролягає вздовж Дунаю, і цілком може бути задіяний у схемі аероперевезень, наприклад, для дозаправлення літаків, що летять з Європи до країн Азії.
Але не минуло і року, як було розпочато спробу нишком розібрати Болградський аеродром, залишений військовиками без охорони, на будматеріали. У січні 2008 р. невідомі особи за допомогою автокрана ЗІЛ та КамАЗу демонтували і вивезли у невідомому напрямі 473 залізобетонні плити, кожна з яких на ринку "тягне" не менш 1 тис. грн.
На захист стратегічно важливого об'єкта постали депутати Болградської районної та міської рад, ветерани ПДВ.
Отже, спроба "прихватизації" не вдалася, а крадіжку було припинено. Після останнього інциденту минуло понад рік. Чим же закінчилося слідство? Чи покарані винні? Що зроблено, щоб запобігти наступним спробам знищення аеродрому?
...Секретар Болградської районної ради ледве донесла величезний том листування з правоохоронними органами та військовим відомством. З офіційних листів виходить, що ще 20 лютого 2008 року Болградський райвідділ міліції порушив кримінальну справу за фактом крадіжки в особливо великих розмірах на Болградському аеродромі. Як пише начальник Болградського райвідділу міліції С. Ногай, "Осіб, винних у розкраданні плит з аеродрому військової частини, установлено. Запобіжний захід – підписка про невиїзд". У цьому ж листі на ім'я голови райради І. Насипаного він повідомляє, що райвідділом розслідування не закінчено – кримінальна справа ще рік тому, у березні 2008-го, була відправлена до слідчого управління ГУМВС України в Одеській області для подальшого розслідування.
Районна рада зробила запит в обласні правоохоронні органи, і 3 квітня цього року в.о. начальника слідчого управління ГУМВС України в Одеській області Ковальов поінформував про те, що "на даний час щодо кримінальної справи виконано всі можливі слідчі дії". Також у цьому листі повідомляється: 2 січня 2009 року досудове слідство щодо кримінальної справи було... зупинено на підставі того, що місце перебування підозрюваних не відомо. "Після затримання підозрюваного проведення досудового слідства щодо кримінальної справи буде відновлено", – обіцяє пан Ковальов.
Щодо украденого, то, як повідомив ще минулого літа у своєму листі начальник слідчого управління ГУМВС України в Одеській області полковник міліції В. Незнамов, плити було виявлено в Арцизькому та Білгород-Дністровському районах. На них накладено арешт, охорону доручено відповідним райвідділам міліції. Також начальник слідчого управління повідомив, що проведено санкціонований обшук, в результаті якого вилучено автомобіль «КамАЗ», на якому перевозилися плити, і автокран «ЗІЛ» – техніка зберігається на штрафмайданчику.
Отже, пішов другий рік – злочинці на волі, украдене на місце не повернуто.
Оскільки кримінальна справа опинилася у довгому ящику, голова Болградської райради І.Насипаний звернувся до Комітету з питань законодавчого забезпечення і правоохоронної діяльності Верховної Ради України. Голова цього Комітету В. Швець, у свою чергу, звернувся до Генпрокурора України А. Медведька з наполегливим проханням організувати ретельну перевірку проведення слідства і вжити заходів реагування.
І Генеральний прокурор відреагував. У грудні 2008 року заступник начальника Головного управління Генеральної прокуратури України С. Моліцький у своєму листі на ім'я голови Болградської райради повідомляє про те, що за результатами слідства 11 грудня 2008 року щодо справи було винесено постанову, відповідно до якої двоє громадян (називаються прізвища) притягуються як звинувачувані. Проте "у зв'язку з невстановленням їхнього місця перебування, зазначених осіб оголошено у розшук, а досудове слідство у справі зупинено". Тобто, підозрювані, які дали підписку про невиїзд, благополучно зникли. Пан Моліцький повідомляє, що за порушення вимог Кримінального-процесуального кодексу при розслідуванні справи "слідчого притягнуто до дисциплінарної відповідальності".
Що сказати щодо вищевикладеного? Доки наші правоохоронні органи працюють такими темпами, правовий нігілізм процвітатиме. Тим більше, що ґрунт для нього – благодатний. Ось уже третій рік, як механізована бригада пішла з Болграда, а долю військового аеродрому досі не вирішено. А це означає, що об'єкт, як і раніше, залишається привабливою поживою для тих, хто хоче відламати черговий шматок від пирога колишньої соціалістичної власності.
На сьогоднішній день аеродром перебуває на обліку у департаменті зайвого майна Міністерства оборони, в оперативному керуванні військової частини А 1785 Південного оперативного командування, яке здійснює його охорону.
Болградська районна рада наполягає на передачі аеродрому у власність територіальних громад району. Сподіваючись згодом знайти інвестора, який вкладе кошти у реанімацію цього об'єкта і налагодить його роботу. Для депресивного району наявність такого підприємства – великий плюс. Проте Міноборони думає не про економіку Болградського району. Військове відомство взагалі не озвучує своїх намірів. Про його позиції ми дізнаємося з інших джерел. Як випливає з листа заступника начальника Головного управління Генпрокуратури С. Моліцького, "Міноборони згоди на безоплатну передачу цього майна не дало", а запропонувало Болградській міськраді бартер: ми вам – аеродром, ви нам – житло для військовослужбовців...
Щоправда, влітку минулого року пройшла інша інформація: заступник міністра економіки В. Мунтіян, повідомив, що "За оперативною інформацією Міноборони військове містечко... планується до використання ВР України за призначенням".
Щоб зрозуміти, нарешті, політику закритого військового відомства, Болградська районна рада пішла на своєрідну авантюру – ухвалила рішення щодо прийняття де-факто безгоспного аеродрому у власність територіальних громад району.
– Що важливо, – підкреслив на останній сесії Болградської райради І.А. Насипаний, – коли ми ухвалили свідомо незаконне рішення про прийняття аеродрому у власність територіальних громад району, військова прокуратура одразу відреагувала і винесла протест, повідомивши, що готова подати на нас до суду. А те, що другий рік не можуть знайти осіб, які збиралися знищити цей аеродром, військову прокуратуру не хвилює?..
Після реформи Збройних сил України південне крило Одеської області – український анклав – виявилося практично без військовиків. І це у той час, коли Румунія демонстративно "моніторить" цей регіон щодо дотримання прав молдаван, яких вважає "своїми". Це при тому, що неспокійно у Молдові і Придністров’ї... Це при тому, що у цьому багатонаціональному українському анклаві мають місце сепаратистські настрої, які озвучуються у листівках, у діяльності деяких громадських організацій... "Температура" у прикордонному регіоні підвищується, наближаючись до точки закипання. У цій ситуації потрібні послідовні дії, спрямовані на розвиток Українського Придунав’я.
...Тим часом у Києві Лебідь, Рак та Щука «трудяться» на благо Вітчизни. А злодій і нині там. На волі. Яка ж мораль цієї байки? Бери, що погано лежить? Бо тобі за те нічого не буде…
