Минулого тижня пройшло чергове засідання Координаційної ради з питань місцевого самоврядування при голові обласної ради. Першим було розглянуто питання про роботу Головного управління МВС України в Одеській області щодо забезпечення громадської безпеки і зміцнення правопорядку в населених пунктах області. Зі звітом виступив В.П. Самокиш – заступник начальника Головного управління.
Про виконання рішення Координаційної ради від 18.02.2009 р. «Про результати перевірки дотримання чинного законодавства щодо використання надр у Роздільнянському та Іванівському районах» поінформував Є.В. Смоленський – начальник управління з питань природокористування апарату обласної ради.
Почнемо з використання надр.
Наша газета вже не раз писала про варварське ставлення до видобутку піску і каменю-черепашнику в багатьох районах області (див. «ОВ» за 07.03.2009 р.). Авторами виступали як журналісти, так і депутати обласної ради.
Газета далі друкує свої матеріали, обнародуючи усе нові факти, називаючи конкретні прізвища районних і обласних керівників, які намагаються не «помічати» порушення, що допускаються.
Але проблема все ж таки стала предметом безсторонньої розмови на Координаційній раді 18 лютого поточного року. Тоді йшлося про ситуацію, що склалася в Роздільнянському та Іванівському районах. Було багато виправдань: і законодавство не досконале, і розміри завданого збитку не можна визначити, і автомашини, навантажені піском і каменем не можна зупинити, а тим більше затримати до з'ясування конкретних обставин тощо.
Але потім слово взяв перший заступник прокурора області М.Г. Чорний і чітко пояснив, що і нині чинне законодавство дає можливість і автомашини з «лівою» продукцією зупиняти, і водія разом з господарем перевезеного вантажу притягати до відповідальності, і припиняти видобуток піску і черепашнику, якщо на те відсутні дозвільні документи. А на завершення додав, що за 2-3 дні буде наведено повний лад, а потім місцевим органам влади треба вирішити питання з оформленням дозвільних документів.
Після цього журналісти стали чекати повідомлень про конкретні справи і обіцяні сенсації. Їх довго так і не було, якщо не вважати неофіційних повідомлень із Іванівського району, що видобуток піску і каменю-черепашнику триває, причому і вдень, і вночі.
Потім на одному із засідань колегії облдержадміністрації голова облради М.Л. Скорик повідомив, що дотепер немає офіційного повідомлення з обласної прокуратури про вжиті заходи.
І от Координаційна рада знову повернулася до цієї проблеми. З'ясувалося, що за півтора місяця обставини змінилися. Насамперед, як і намічалося, у більшості районів проведена інвентаризація наявних на їхній території покладів корисних копалин і розроблені заходи щодо розвитку місцевої мінерально-сировинної бази, раціонального використання і охорони надр.
Що стосується районних держадміністрацій Роздільнянського та Іванівського районів, то вони анулювали свої раніші рішення щодо видачі попередніх згод на одержання дозволів тим суб'єктам підприємницької діяльності і фізичних осіб, які були причетні до незаконних розробок надр.
За інформацією Головного управління міліції і прокуратури Одеської області були порушені кримінальні справи за ознаками ст. 240 КК України стосовно громадян М.В. Соловей, Н.П. Цапенко і М.Г, Голубенко. Відбувся суд, але стосовно винних була використана... амністія.
Але не станемо коментувати поки що дане рішення. Що стосується громадян М.В. Таранова і В.І. Дихана, то кримінальна справа поки що перебуває в досудовому слідстві.
А от як «суворо» покарали інших учасників цієї варварської акції. Читачі, напевно, пам'ятають розповідь про «ділові» якості Р.А. Богатирьова, який не лише без дозволу добував пісок, але і для його швидкого доставляння клієнтам побудував дамбу через річку Великий Куяльник. Із цього приводу були десятки листів і звертань, особливо від пацієнтів і лікарів санаторію «Куяльник», жителів сусідніх сіл. Відомий на увесь світ своїми цілющими грязями лиман став на очах гинути.
Зараз відрапортували: помилка виправлена, дамба зруйнована. Але дамба і зараз існує, лише під нею прокладена труба для протікання води. А покарали цього згубника природи всього-на-всього на 340 гривень. Як і інших «старателів» С.Р. Качаряна, В.А. Нужненко, Г.Ф. Райляна.
Трохи суворіше обійшлися із трьома підприємцями з родини Косовських, які за самовільне захоплення земельної ділянки, порушення прав державної власності на надра, були не лише оштрафовані на вищевказану суму, але і кожному з них нараховані збитки в розмірі 1496 гривень і дано припис про усунення порушень земельного законодавства.
Але такими «грізними» заходами впливу сьогодні мало кого можна злякати. Тим більше, коли одна вантажівка того ж піску продається за 2-3 тисячі гривень. Тому, як висловився один з промовців на Колегії, спіймали – заплатив штраф і пішов далі ще глибше копати.
Скажімо, три підприємці – А.В. Барановський С.Г. Петросян, С.В. Паносян, – саме так і роблять. Їм свого часу було виділено 6 гектарів землі для ведення особистого господарства на території Северинівської сільської ради, біля села Адамівки. А вони навіть і не збираються орати і сіяти, вирощувати зерно і овочі. А по-варварському знесли верхній родючий шар і стали добувати пісок. Причому після всіх приписів і штрафів, вони ведуть справу із ще більшою інтенсивністю. Останнім часом навіть доставили в кар'єр бульдозер, екскаватор, спеціальне водоплавне пристосування з водонасосом і виймають пісок вже в ґрунтових водах. Це вже схоже на виклик місцевій владі і правоохоронним органам. А що вони?
І тут з'ясовується досить цікава картина. Іванівська районна рада, її депутати не раз виїжджали в ці кар'єри, вели зйомки того, що відбувається, складали документи в рамках своєї компетенції.
Акти передавалися прокурору Іванівського району Р.С. Дерментлі, начальнику районного відділу міліції І.Є. Петришину, хоча ті і без нагадувань повинні були добре знати, що діється у них під боком. Але отримано офіційного листа, і треба якось реагувати.
Гадаємо, цей момент посяде гідне місце в історії криміналістики. Районний прокурор двічі(!) повертає до районної ради ці звертання із приписами, що спрямовані матеріали не відповідають за формою вимогам до складання подібних актів. Начебто вони, юристи, і не знають, що районна рада не наділена інспекторськими повноваженнями, і вони не можуть за формою становити повні акти про господарську діяльність. А, простіше кажучи, районна прокуратура була зобов'язана реагувати на кожен сигнал про порушення закону, тим більше, якщо сигнали виходять від офіційного органу.
Друге запитання: чому вони так затято не хочуть реагувати? Відповідь на це запитання не прозвучала у залі. А одержавши її, можна було б і дізнатися, хто допомагає деяким місцевим «копальникам надр» так привільно почуватися.
А ось ще одна досить цікава ситуація, що якоюсь мірою дозволить нам будувати здогади про «генералів піщаних кар'єрів». У згадуваному вже рішенні Координаційної ради давалося доручення державній екологічній інспекції в Одеській області провести додаткову перевірку і вжити відповідних заходів до порушників. Час минав, а екологи не квапилися виконувати доручення. При цьому стали посилатися на те, що вони не можуть провадити незаплановані перевірки і нагадали, що у своїй роботі підкоряються лише Головному державному інспектору з охорони навколишнього природного середовища України.
Довелося голові облради М.Л. Скорику особисто звернутися до міністра охорони навколишнього середовища України, і лише тоді місцева інспекція провела додаткову перевірку.
Але як це було зроблено? Явно без будь-якого бажання і тим більше відкритих намірів навести належний лад. Перевірка інспектора полягала лише в тому, що він переписав наявну інформацію з матеріалів районної ради без детального обстеження місця видобутку корисних копалин, проведення вимірювання ділянок, без чого не можна встановити розміри завданого збитку. Того ж дня він виїхав з району, не залишивши жодних надій на те, що винуватці одержать по заслугах.
Відчуваючи свою безкарність, по-варварському поводяться і шляховики, які без будь-яких дозвільних документів розробляють і вивозять пісок з кар'єрів Роздільнянського району. При цьому не платять ні за видобуток сировини, ні за зруйновані багатотонними автомобілями і без того убогі сільські дороги.
Тією ж безкарністю, в основному, можна пояснити і той факт, що на багатьох кар'єрах, де видобуток копалин давно припинено, так дотепер і не проведена рекультивація землі. І кар'єри зіяють серед полів, як незагойні рани.
…На засіданні багато промовців знову посилалися на недосконалість законодавства і намагалися цим пояснити неадекватність своїх дій стосовно наявних порушень у використанні землі сільськогосподарського призначення.
Доведеться нагадати, що згідно зі ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, проведення господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або одержання ліцензій на проведення певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачається законом, спричиняє накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів із громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини або без неї.
Просимо вибачення у читачів за таку законодавчу фразу. Але інакше не донести цю вимогу до конкретних виконавців, які ще жодного разу(!) не спробували конфіскувати ту ж продукцію або знаряддя виробництва. Зате вони послужливо «викопали» статтю, відповідно до якої пісок є копалиною місцевого значення і будь-які порушення щодо його варварського видобутку можуть розглядатися лише в адміністративному порядку, а штраф не може перевищувати 340 гривень.
Тож питання про використання кар'єрів в Іванівському, Роздільнянському і деяких інших районах ще не закрито. Має бути і четвертий раунд. Його призначено на вересень поточного року. У цьому питанні депутати не мають наміру зупинятися на півдороги...
