Дуже часто ми вживаємо вираз «Діти – квіти нашого життя». Іноді від скептиків у відповідь на нього звучить таке: «Це так, але краще, коли вони цвітуть у сусідньому дворі». Але ж то скептики, що з них візьмеш. Та останнім часом, на жаль, від досить пристойних людей доводиться чути, що дитину мати, тим паче другу чи третю, то велика розкіш. Справді, економічна криза зробила свій негативний вплив на всі аспекти нашого життя. Та дуже не хочеться вірити, що через фінансові труднощі до наших співвітчизників перестануть прилітати лелеки.
Одного разу знайома жіночка років 25 – 30 сказала:
– У цьому році наша донька піде в перший клас. Саме б народити другу дитину. Тим паче, що ми з чоловіком дуже хочемо мати двоє діток. Але, враховуючи те, що ми вже майже півроку обоє безробітні, та ще й квартира в кредиті, навіть мріяти про це боїмося.
Олену Бруньківську зустріла біля жіночої консультації. ЇЇ дуже симпатична і надзвичайно жіночна фігурка, свідчила, що вона готується стати мамою. З короткої розмови дізналась, що в Олени вже є восьмилітній синок Вадим. Напівжартома жінка сказала:
– А що криза? Коли залишаєшся без роботи, то саме й народжувати.
Хоча сама Олена до того, як завагітніла, працювала продавцем у підприємця. А оскільки стан здоров’я не завжди був добрий, часто відчувала слабкість, то вирішила звільнитися. Господарі не дуже люблять працівників, які хворіють, або через якісь причини працюють не на повну силу.
У кабінеті акушера жіночої консультації зустріла ще одну вагітну – Ярославу Чудінову. Районний акушер-гінеколог Василь Андрійович Поліщук та акушер Тетяна Володимирівна Хлівнюк саме консультували майбутню мамочку. У Ярослави вагітність перша і тому багато чому потрібно ще навчитися і дізнатися. До того ж, перед нею питання про те народжувати, чи ні ще не стояло. Вона вже з нетерпінням чекає свого первістка. Якщо пощастить, то може народжуватиме в оновленому після капітального ремонту пологовому будинку.
А так впродовж всього, так би мовити, ремонтного періоду для всіх породіль Савранського району були проблеми. Василь Андрійович Поліщук вважає, що всі вони героїні. Адже їм потрібно було не лише виносити і народити, а ще й їхати народжувати у лікарню сусіднього района, з якою є попередня домовленість. Крім того, справді, криза вплинула на процес народжуваності. Як свідчать дані відділу статистики в Савранському районі, за п’ять місяців поточного року народилося 76 малюків. А у відповідний період минулого року було 97 новонароджених.
Аналогічна картина і з вагітними. Якщо за п’ять місяців 2009 року на обліку в жіночій консультації стояло 80 вагітних, то в нинішньому – тільки 74.
Враховуючи демографічну ситуацію в країні, держава виплачує певні суми за народження дитини. Тобто заохочуючи сім’ї мати більше дітей. Наскільки реально впливають ці допомоги на процес дітонароджуваності?
І що можна придбати за ті гроші?
На одну дитину сьогодні держава виплачує 12 тисяч гривень. На перший погляд, сума досить таки солідна. Хоча, як і з якого боку на неї подивитися. Видають її не одразу. Одразу при народженні дитини дають три тисячі "з хвостиком". Решту – частинами впродовж року. Якщо врахувати, що лише один візочок коштує від 1250 до 2400 гривень, то на решту залишиться не так вже й багато. А ціни досить кусючі на всі речі для немовлятки. Щоб з'ясувати це докладніше, завітала до крамниці «Спадкоємець». Продавці Галя та Світлана люб’язно показували товар і називали ціни. Щоб не обтяжувати читачів їх великим переліком, назвемо ціни тільки на деякі найнеобхідніші речі. Наприклад, славнозвісна пелюшка, без якої не обійтися, коштує 11 гривень, а байкова взагалі – 20. Розпашоночка – 4 гривні 50 копійок. Повзуночки обійдуться у 8 – 10 гривень. Пляшечка із сосочкою коштує від 14 до 25 гривень, а соска-пустушка – від 8 до 23 гривень. Потрібен ще й дитячий крем. Його ціна мене взагалі шокувала. Я пам’ятаю ще той, радянський, який коштував 14 копійок. Тепер же тюбик цієї першої дитячої косметики коштує від 4 до 45 гривень. І один з найнеобхідніших сучасних речей, підгузник, для немовляти коштує дві гривні одна штука. Та через місяць-два дитина виросте, набере вагу і їй потрібен буде більший розмір, який вже коштує понад три гривні. Якщо врахувати, що на добу потрібно в середньому 5 підгузничків, то сума на їх придбання може перерости в непосильну для середньостатистичного сільського жителя. Саме тому у дворах наших земляків, де є немовлята, часто можна побачити протягнену через увесь двір мотузку, на якій сушаться марлеві підгузнички. А що робити, коли коштів на сучасні памперси не вистачає? Та, може, воно й краще? В кожному разі – здоровіше.
Доки ми розмовляємо із продавцями, до крамниці вбігають дітки. І одразу в той відділ, де виставлені всілякі іграшки. Найменша дівчинка одразу сідає в привабливий велосипедик. Старшенькі розглядають інші забавки. Матері теж дивляться на всі ці гарні і цікаві іграшки, але найперше цікавляться цінами. А вони досить таки високі. Та й без іграшок не обійтися. Адже вони відіграють дуже важливу роль в розвитку дитини.
Біля крамниці «Світ продуктів» зустріла сім’ю Чумаченків. Ольга Володимирівна не так давно народила четверту дитину. Тож я поцікавилась, як їм живеться.
– Досить таки скрутно, але не голі й не голодні, – сказала багатодітна мати, – а це головне. Звичайно важкувато і одягнути, і наготувати таку родину. Хоча дитина ще маленька, планую виходити на роботу.
– А допомогу Ви одержали? До речі, скільки держава виплачує за народження четвертої дитини? – цікавлюся в Ольги Володимирівни.
– Коли я завагітніла, то про державну допомогу не думала і суму не знала. Уже після довідалась, що видають по 50 тисяч гривень. Але одразу по народженні дитини чотири чи п’ять тисяч виплачують, а решту впродовж трьох років. Причому їх приплюсовують до допомоги на малозабезпечену сім’ю. Отож кошти не такі вже й великі, як може здатися на перший погляд. Щоб прогодувати таку родину, займаємося городом, розвели кролів. Взагалі, ми люди віруючі, то виходимо з тих позицій, яких дотримувались ще наші бабусі та прабабусі: дасть Бог дитинку, дасть і на дитинку. Головне любити дітей, навчати їх бути добрими і не цуратися ніякої роботи. А все інше додасться.
Тож хай Бог допомагає тим, хто, незважаючи на фінансово-економічну кризу, народжують і виховують дітей. Адже діти – то наше майбутнє, то майбутнє нашої держави. Справді сьогодні непросто народити й виховати дитину. А хіба тим жінкам, які залишалися вдовами під час війни зі своїми дітьми та ще й брали чужих на виховання, було легше? Та вони вистояли, виховали хороших людей, бо в них була велика любов. І вони дотримувалися тої думки, що Бог дав дитинку, то дасть і на дитинку.
