Коли в позаминулому році після капітального ремонту два комунальні будинки, що по вулиці Леніна у Саврані, пофарбували у світлі, можна сказати, веселі тони, раділи не тільки жителі цих помешкань, а й просто перехожі. А до цього вони стояли похмурі, обшарпані в затінку великих дерев і були майже непомітні. А услід за ремонтом будинків біля них з’явились ажурні парканчики, які не тільки мали слугувати таким собі спинком, а й прикрашали навколишню територію. Проходячи уздовж цих парканчиків, люди милувались благоустроєм на одній із центральних вулиць. Та тішились недовго. Всього за кілька тижнів парканчики понівечили, поламали. Від білого залізобетонованого мережива залишилися тільки купи уламків. Хтось може подумати, що туди в'їхав необережний водій. Ні. Це просто комусь було нічого робити.
Місцева влада домоглася того, що ще раз поставили такі ж парканчики. Але й ті довго не протрималися. На знімку вже те, що залишилось після другого варіанту.
Одна жінка з обуренням сказала:
– Бачите, як розважаються ожирілі молодики. Зовсім розбестилась молодь.
І в цих словах велика частка правди.
Нині біля цього будинку знову поставили низеньку дерев’яну огорожу, але вже немає тієї краси.
Гірко, що це не поодинокий випадок псування громадського майна. Кілька років тому парк, що в центрі селища було обнесено огорожею. Тоді частину її зняли прямо цілими секціями. Та що там металеві секції, коли почали виривати стовпчики, які були дуже міцно вбетоновані в землю. В центральній частині парку є літній концертний майданчик, на якому відзначаються різноманітні свята, провадяться виставки тощо. А вечорами часто тут можна побачити молодих матусь та татусів, що гуляють зі своїми малюками. Жіночки спілкуються між собою. А дітки сидять у візочках, більшенькі бавляться поруч. Дуже зручно, що навколо поставлені лавочки. Та от вже частину їх поламано.
Проходячи через стадіон не раз раділа з того, що він з кожним роком стає кращим. Футбольне поле вже має досить пристойний вигляд. Навколо огорожа, отож вже тут не їздить хто хоче і куди хоче. Побудовано роздягальню для спортсменів та трибуни для глядачів. У минулому році до Дня незалежності тут було встановлено 700 сучасних сидінь. Зручно для глядачів. Часто вечорами сюди приходять любителі спорту, аби порозминатись, потренуватись. Ранками бігають прихильники здорового способу життя. Тут чимало годин провадять школярі під час уроків фізичної культури та в період літнього відпочинку.
Нерідко можна побачити й людей похилого віку, які просто приходять посидіти на лавочках та подихати свіжим повітрям. Інші приводять порозважати онуків.
Як же я була вражена, коли помітила, що вже є чимало поламаних стільців. Як виявилось із 700, встановлених торік, вже понад сто потрощені. Окремі валяються прямо тут. Можна побачити уламки гарних синьо-жовтих стільців і на звалищі. Дивлячись на це неподобство, тільки дивуєшся: кому заважають паркани, стільці, сміттєві урни, які теж дуже часто ламають, перевертають, нівечать, а потім кажуть, що місцева влада нічого не робить для благоустрою. А як можна щось зробити, коли навіть року немає стільцям, що були встановлені на стадіоні, а на них вже хтось випробовував свою дурну силу.
Нерідко можна бачити й ще більш ганебні вчинки. На кладовищі часто зустрічаються розбиті вази, розкидані квіти, порвані вінки. Кому вони заважають? Звісно, що нікому. Просто ті, хто це робить, зовсім не думає про свої вчинки, або перебуває в такому стані, що навіть не розуміють, що коять. На жаль, серед молодих людей тепер нерідко можна зустріти таких, що, випивши пляшку, другу, або ще гірше – «заправившись» якимось зіллям, здійснюють отакі «подвиги».
Це страшно!
Виникає й таке запитання: хто повинен зупинить вандалів і хто відповідає за підтримку порядку в селищі, і вдень, і вночі?
