Кажуть, що нове – це добре забуте старе. От і забуте, було, поняття військово-патріотичного виховання виявилося потрібним у нашому бурхливому сучасному житті. Якийсь час ветерани-інтернаціоналісти і зацікавлена молодь діяли на власний розсуд, просто на ентузіазмі. Але зараз цей рух на Одещині набуває офіційного статусу. На початку липня під патронатом голови обласної ради Миколи Скорика відбувся перший військово-патріотичний зліт молоді нашого краю.
Безпосередньо за проведення заходів відповідала військово-патріотична організація «Щит Вітчизни», яка була створена на базі існуючих раніше, але розрізнених організацій подібного напряму. Очолює її Юрій Таклевський, ветеран-афганець і керівник одеської школи кіокушінкарате.
– В Афганістані я служив у 80-му – 81-му році, а у 88-му остаточно розстався з погонами, – згадує Юрій Олександрович. – З цього часу займався з дітьми бойовими мистецтвами, єдиноборствами. Кілька років тому ми в межах нашої організації кіокушінкарате почали провадити літні збори і, крім власне карате, займатися тим, що раніше називалося початковим військовим вишколом. Основи поводження із стрілецькою зброєю, протигазом, маскування, метання ножа... Таким чином все і почалося. А згодом, коли ми побачили інтерес, наші афганці зібралися і вирішили взяти це питання на себе. Армія у нас у жалюгідному стані, настає її переведення на контрактну службу. А якщо не буде строкової служби – де брати контрактників? Щоб якось визначитися і з психологічною готовністю, і з бажанням взагалі служити у Збройних силах або в іншій силовій структурі якраз саме така підготовка.
Зліт був присвячений до Дня Військово-Морського флоту, тому провести його вирішили на виїзді – в Очакові сусідньої Миколаївської області, адже це один з опорних пунктів морського спецназу на Україні. Це було щось у стилі відомої старшому поколінню гри «Зірниця», але вже на сучасному рівні. Участь у зльоті взяли майже півсотні дітей і підлітків. Не тільки з Одеси, але й Теплодара, Іллічівська, Арцизького, Комінтернівського і Саратського районів. Одна з одеських груп під назвою «Георгій Побідоносець» з квітня по жовтень у вихідні дні тренується на 411-й батареї. Самі учасники жартівливо називають свою групу «Гоша-переможець» або «Команда-УХ!!». Але діти вміють не лише жартувати, а ще й демонструють непогану фізичну форму. У минулому році вони їздили на змагання до Росії.
– Це був відбірковий тур на перший Всеросійський збір молодіжних патріотичних організацій у Великих Луках Псковської області, – розповідає один з учасників групи Богдан Ковальський. – Всього 15 команд. Були різні програми, загальна фізпідготовка, стрільба (снайперська дуель), метання ножів, пейнтбол, естафета... Їздили за свій рахунок. Я вважаю, що такі зустрічі – дуже добра можливість познайомитися, завести нових друзів. От зараз у мене є знайомі й у Ярославлі, і в Красноярську, хоча я живу в Одесі. Набуваєш досвіду, розвиваєшся фізично. І ще це весело.
Триденна програма зльоту виявилася надзвичайно насиченою. Розпочалося все із зустрічі на території місцевої військової частини. Потім – екскурсія пам’ятними місцями Очакова і відвідування місцевого історико-краєзнавчого музею імені Суворова. Видатний полководець прожив 70 років, виграв 67 битв, але не програв жодної. Не втратив жодного бойового прапора, а ось ворожих захопив сотні. Як відомо, Суворов відіграв значну роль і в історії заснування Одеси, тому діти з інтересом ловили різні факти і проводили паралелі. Далі – поїздка до Національного історико-археологічного заповідника «Ольвія», там було місто з тисячолітньою історією, зразок стародавньої цивілізації. Адже тут – ще на межі старої і нової ери – вже були громадські туалети, каналізація, водопровід з холодною водою, а у горішній частині міста ще й гаряча вода. Оглянули фундаменти житлових кварталів і підземні склепи, де вапняні блоки скріплені між собою без будь-якого цементу або іншого розчину – однією лише силою тертя, помилувалися стародавніми амфорами, прикрасами, монетами. А вечорами після екскурсій учасники зльоту спілкувалися зі своїми старшими товаришами, слухали пісні, жартівливі байки і серйозні історії з бойового минулого.
– Мені дуже сподобалося, що у нас був вечір афганської пісні, тому що особисто у мене родич служив в Афганістані. – говорить юний одесит Леонід Косоглазенко. – Цікаво почути пісні та історії тих років. Сподіваюся, що наш рух розвиватиметься. Ми ж всі молоді хлопці, краще займатися цим, ніж сидіти у дворах, курити, пити і перебувати у поганих компаніях. А так ми зустрічаємося, відпочиваємо, займаємося спортом. Я вважаю, що це краще й здоровіше.
Втім, ми перелічили ще не всі пункти програми. Хіба це не справжня дитяча мрія – можливість не лише поспостерігати за зануренням водолазів, але і самому – хоча б на кілька хвилин – пірнути з аквалангом? Звичайно, все відбувалося на мілководді, і кожного юного пірнальника страхували троє дорослих, і все-таки – море вражень. Тим більше, що для багатьох це було перше у житті занурення. Так само, як і можливість потримати в руках справжній автомат і навіть зробити з нього кілька пострілів. Втім, дорослі увесь час інструктували: зброя – це не іграшки. Поводитися обережно, цілитися тільки у мішень. А для переконливості ще й провели паралельно інструктаж з першої медичної допомоги. На щастя, нічого подібного у реальному житті не знадобилося. Яскравим фіналом поїздки стало святкування ВМФ в Очаківському порту: урочистий парад і театралізоване шоу. Наприклад, були інсценовані моменти спецоперацій і гасіння умовної пожежі. Але повернімося до основної мети зльоту.
– У нас є хлопці і дівчата, справжні фахівці, які хочуть передати свої знання, – ділиться Юрій Таклевський. – Раніше вони не «світилися» з цілої низки причин. Просто за схемами старої служби у них вже стало звичкою трішечки бути у тіні. Але зараз своєю присутністю вони підтвердили, що їм це не байдуже. Хоча багато хто з них має свій бізнес або просто роботу, але вони знайшли можливість поїхати і повноцінно відпрацювати ці три дні. Я б один не впорався, навіть з допомогою батьків.
Хочу також відзначити, що проведення зльоту підтримала Одеська обласна рада і безпосередньо її голова Микола Скорик. Цей зліт установчий, а від того, як буде закладено фундамент, залежить і весь будинок. Я чесно можу сказати, що з радянських часів не бачив такої підтримки. Тому хочу подякувати за допомогу всьому депутатському корпусу і особисто пану Скорику.
У розмові з депутатською групою прозвучала їхня пропозиція – зробити цей зліт постійним. Ми ще використовуватимемо Очаків, але, все таки, це не наша база. Тому зараз нам пропонують працювати у Єгорівці Роздільнянського району, і розглядається кілька місць у місті, де можна зробити постійну власну базу. Це і дешевше, і ближче. Залучатимуться сили хлопців і дівчат з міста і області. Маючи власні центри підготовки, ми вийдемо на порядок вищий, ніж «вояжуючи» щоразу. І все разом це дасть вагомі результати.
Як повідомив Юрій Олександрович, ветерани-інтернаціоналісти охоче передають свій досвід, а головне – все більше молоді цікавиться подібним рухом. Звичайно, не всі учасники таких зльотів стануть кадровими військовиками або співробітниками силових структур. Але справа не в цьому. Це, швидше, виховання впевненості у своїх силах, не тільки фізичного, але й морального «стрижня». А такі якості завжди знадобляться у житті.
