Не перший рік Андрій Дрофа – режисер, журналіст, популярний ведучий і автор багатьох розважальних програм Всеукраїнської радіомережі «Мелодія», репрезентує глядачам і учасникам Міжнародного молодіжного фестивалю мистецтв «Сергіївські зорі» на початку курортного літа юних зірок, які сяють талантами на одній із головних сцен мальовничої Сергіївки, на березі Чорного моря. Усе частіше Андрій Дрофа стає ведучим багатьох фестивалів і концертних програм. Крім «Сергіївських зірок» у його творчому портфелі: участь у великих фестивальних форумах – «Пісенний вернісаж», «Калинове літо на Дніпрі», «Сузір’я талантів», «Біле озеро», «Київщина молода», а також низки конкурсів, серед яких один із найпрестижніших – «Людина року».
Його присутність завжди вносить неповторний колорит у дух будь-якого свята або урочистості. При цьому те, що жартома Андрій називає «робити роботу», є не чим іншим, як високим мистецтвом і ексклюзивною майстерністю. І цілком закономірно те, що кожен молодий талант, «підсвічений» Андрієм на «Сергіївських зорях», ставав обласканим благодатною увагою публіки.
У радіоколах його називають «всюдисущим». Так колеги «по цеху» характеризують Андрія не лише тому, що він з гаданою легкістю одночасно «проявляється» у декількох програмах і проектах, конкурсах і фестивалях, а також і тому, що в будь-який час може опинитися за багато кілометрів від Києва, де постійно живе і працює. (Зараз, наприклад, Андрій працює в таборі «Молода гвардія», що в Лузанівці в Одесі). Особлива «всюдисущість» Андрія Дрофи, його прониклива інтуїція і природний психологізм спілкування допомагають йому, ніби пелюсток за пелюстком, розкривати найпотаємніші куточки душі, таємні грані особистості, показувати маловідомі риси характеру популярних артистів, представників бізнесу, спорту і політичного бомонду. Вони яскраво проявляються і в одному з його найуспішніших проектів – авторській програмі «КультКонтроль» на Всеукраїнській радіомережі «Мелодія».
Хтось, спостерігаючи професійну роботу Андрія, відчувши його природну комунікабельність і чарівність, робить висновок, що він улюбленець долі. Але ті, хто знає його досить близько, спростовують подібні судження.
– Моя дитяча доля була занадто складною, і мені здавалося це несправедливим, – розповідає Андрій Дрофа. – І лише коли я виріс, я став усвідомлювати, що усі труднощі, що випали на мою долю, усе ж таки благословенні. Вони зробили мене сильнішим, стриманішим, позначивши і розвинувши такі здібності і особистісні можливості, які при ситому житті навряд чи могли проявитися.
Свого часу Андрій Дрофа закінчив із червоним дипломом Гадяцьке училище культури ім. Котляревського в Полтавській області. Пізніше – заочне відділення Київської державної академії керівних кадрів культури і мистецтва за фахом режисер, арт-директор (продюсер). І коли неповторний тембр його голосу зазвучав у Палаці культури, і згодом як «голос каналу» на телеканалі «Світ», талант Андрія Дрофи став явним відкриттям. Однією з віх на шляху до самовдосконалення став для Андрія Диплом першого ступеня на конкурсі читців ім. Т.Г. Шевченка. Цілеспрямованість і наполегливість юнака допомогли йому успішно здійснити низку яскравих авторських проектів, серед яких «Актуальный репортаж», «На весь голос», «MEЛОvіsіon» – погляд на «Євробачення» з епіцентру подій», «Люди. Місця. Події – прямі включення», «Україна очима іноземця – погляд збоку на нашу країну».
– Іноді в інтерв’ю мені задають традиційні запитання про хобі, – ділиться з «ОВ» спогадами Андрій. – Тоді мені важко відповісти. У дитинстві мені довелося захоплюватися вишивкою, макраме, вокалом, дитячим і ляльковим театром тощо. Тому період і діапазон занять хобі вважаю пройденим, а від хобі хочеться відпочити. Сказати, що робота стала моїм хобі, банально. Хоча в цьому є певна істина. Сцена для мене це і ліки, і панацея від можливих бід. Коли я бачу глядачів, відчуваю аудиторію радіослухачів, у мені ніби вибухають якісь енергетичні ключі, що дозволяють донести до них силу слова і енергію думки. Це багато означає. Пишаюся тим, що чимало моїх проектів носять явні ознаки доброчинності. У цьому разі мою доброчинну діяльність можна вважати сьогоднішнім хобі.
– В авторських радіопрограмах Ви ніколи не запитуєте гостей про подальші творчі плани. Чому?
– Я не марновірний, але гадаю, що так можна ненароком доторкнутися до заповітних, можливо, недостиглих мрій. Як кажуть, злякати удачу. А дуже хотілося б, щоб добрі плани збувалися завжди. Щодо себе відповім, що зараз у співавторстві з однодумцями зайнятий створенням артистичної агенції «MAX Professіon», що надає послуги на ринку урочистостей. Але це, скоріше, для ремесла. А що стосується високої мети, мрію про роботу на телебаченні. І в цьому зв’язку хотілося б спробувати себе ведучим світської хроніки. Мене дуже цікавить творча робота аналітичного плану, що дозволяє через деталь, епізод побачити повноважну масштабну картину особистості. І зробити це бездоганно, щоб «дерево» не затінювало «лісу».
