Раніше, було, під’їжджаєш до села і перше, що чуєш, то мукання корів, або хрюкання свиней. Особливо вранці, коли худобу виганяють на пасовища чи починають поратись біля неї. Тепер же більше чути гуркіт машин та скутерів. Нерідко, пройшовши сільською вулицею, можна не зустріти жодного свинячого чи телячого хвоста. А те, що зустрічаєш за селом, взагалі крає серце. Там, де колись були молочнотоварні ферми, тваринницькі комплекси, стоять суцільні руїни. Здебільшого вже навіть на кормових майданчиках, які були забетоновані або заасфальтовані, повиростали чагарники та дерева. За бур’яни вже й говорити не доводиться. В підтвердження цього занепаду тваринницької галузі й свідчать різні оперативні зведення та статистичні дані. Нині не в поодиноких селах, а по всій Україні скоротилось поголів’я як великої рогатої худоби, так і свиней. А от коли ми приходимо на ринок чи в магазин, то так хочеться купити шматочок нашого вітчизняного сальця, м’ясця чи кільце ковбаски з натуральної сировини.
Але ж для того, щоб мати своє, то потрібно його й вирощувати. Цю надпросту істину зрозуміли в Ширяївському районі. Звіти по тваринництву за перше півріччя поточного року свідчать про те, що тут зробили крок у бік відродження галузі.
Якщо, скажімо, станом на перше січня 2009 року в агроформуваннях району утримувалось 3649 голів ВРХ, то нині вже є 4060 голів. Десь на двісті голів зросла й дійна череда. І зараз в сільгосппідприємствах району утримується майже 1550 голів корів.
Як розповів начальник управління агропромислового розвитку Ширяївської РДА Олександр Дудник, найбільше великої рогатої худоби утримується в ПСП «Маяк» – 1140 голів. Та й дійних корів тут понад 350. Директор цього підприємства Микола Захар’єв впродовж всього перебудованого періоду, всіляких змін та економічних скрут не позбувався тваринницької галузі. Якщо вона, як вважають одні, постійний головний біль, то з другого боку, це й стабільний упродовж всього року прибуток. А ще органічні добрива, які не заміниш ніякими хімікатами. Добре розвинене в цьому господарстві й свинарство. По кількості поголів'я свиней «Маяк» є лідером в районі. Тут на сьогоднішній день утримується їх майже 1850 голів.
Є в районі й однодумці Миколи Йосиповича. Його сусід – молодший колега, директор СТОВ «Новоандріївське» Віктор Лисенко, хоч очолює господарство всього два роки, теж зумів збільшити поголів’я ВРХ лише за останні півроку більш як на 60 голів. Віктор Гаврилович дбає і про свині та вівці. Горбиста місцевість, яка непридатна для рільництва, ефективно використовується під пасовища. А безперечним лідером по нарощуванню поголів’я і в цьому році залишається ПСП «Маяк». Тут за шість місяців поточного року ВРХ стало більше аж на 90 голів.
На 60 голів збільшилось поголів’я ВРХ і в СТОВ «Мар’янівське», яке очолює Володимир Гармац. В цьому товаристві теж є не тільки корови, а й свині та вівці.
На серйозному науковому рівні ведеться тваринницька галузь і в ТОВ «Батьківщина», керує яким Володимир Володівщук. До речі, тут теж з початку року кількість дійних корів зросла. На 50 голів сталась прибавка дійної череди і в СТОВ «Новоандріївське». Відвідавши це господарство в обідню пору, була вельми приємно здивована, так як там саме закінчувалось доїння. Цього давно вже не бачила. Навіть в тих агроформуваннях, де ще збереглась галузь тваринництва, в основному перейшли на дворазове доїння. Триразове ж доїння сприяє зростанню надоїв. І вони тут досить пристойні – не менше трьох тисяч кілограмів молока від кожної корови на рік. Хоча директор вважає, що це не показник. Тож почав оновлювати поголів’я. Придбали нетелей високоудійних порід, щоб досягти шеститисячних надоїв. Та й поросятка тут такі чудові.
Тішить, що в районі за перше півріччя 2009 року і свинопоголів’я збільшилось майже на 650 голів. І нині, за даними поточної звітності, в агроформуваннях району утримується в межах 7690 голів свиней. За «Маяком» по кількості цих тварин другим йде ТОВ «Прогрес-плюс», в якому на сьогоднішній день є майже 1230 голів свиней. Трохи менше 900 голів мають у ПСП «Світанок».
Можливо, хтось скаже, що не такі вже це й великі досягнення, що на досить таки великий район цього замало, та, як на мою думку, головне, що зроблено перший крок у напрямі відродження галузі тваринництва, що вже постійні великі мінуси у оперативних та статистичних звітах змінились, хоч і на малий, та плюс.
Головне, що тут на фермах не довалюються приміщення, а йде реконструкція, а на околицях сіл не бродять бездомні пси, а мукають корови, хрюкають свині та бекають вівці. Все це вселяє віру в те, що ми знову колись їстимемо своє вітчизняне сало, м’ясо та пити натуральне молоко. А не його замінники.
