Знову загроза закриття нависла над системою щодо надання посередницьких послуг у працевлаштуванні громадян за кордоном – крюїнгом, як помилково її репрезентують. За 19 років існування проти неї не раз повставали деструктивні сили. От і тепер вони виступили групою депутатів Верховної Ради України. У висунутому ними законопроекті закладено ідею позбавити посередництво фінансової основи і таким чином покласти край його існуванню.
Автори ідеї – Володимир Бондаренко, Тарас Чорновіл, Володимир Стретович, Геннадій Москаль та Іван Вернидубов. Законопроект зареєстровано за № 2396 і пройшов етап першого читання, де фігурував під зручною для вимови назвою "Про недержавні еміграційні послуги".
Головною пропозицією, заради якої, мабуть, і створювався проект, висунуто скасування плати, яку беруть посередники за пошук роботи на іноземних суднах для моряків-українців.
На думку морських капітанів, цей законопроект є "сухопутним" міркуванням людей, далеких від практики сучасного морського бізнесу. Про їхню компетентність у сфері чинних у ньому правових відносин говорять приблизно так: бачили море з берега, а хитавицю – в ресторані. Не схвалено законопроект і в листі, посланому у червні 2009 року Регіональною федерацією морських профспілок півдня України на адресу Комітету ВРУ з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. У ньому, наприклад, зазначається, що потребує пояснень термін "еміграція". А для таких понять, як "тривале" або "короткочасне" перебування за кордоном не встановлено хронологічних меж. Отож, їх впровадження неминуче спричинить довільне тлумачення закону.
Не підтримують ідею безоплатної посередницької праці і багато урядових відомств. Зокрема, Держкомпідприємництво, Мінекономіки, Мінфін, Мінтрансзв’язку. Міністерство праці і соціальної політики України конкретно говорить, що в ухваленні запропонованого законопроекту № 2396 немає необхідності.
Нарешті, положення про те, що послуги посередницького працевлаштування на роботу за кордоном здійснюються на платній основі, можна знайти і у національному законодавстві про зайнятість.
Проте, в історії українського посередництва повно прикладів, коли періодично той або інший чиновник потрясає тирадами про захист бідного моряка, за рахунок якого посередники нібито набивають свої безрозмірні кишені. При цьому зовсім не береться до уваги той факт, що це крихти у порівнянні з тими заробітками, які морякам надають можливість одержувати. Так, за офіційними даними, українські моряки, які працюють тільки під грецьким прапором, щомісяця ввозять до країни загалом до 25 млн доларів.
Крім того, посередницькі підприємства – комерційні структури, які не займаються благодійністю, Держава їм не виділяє бюджетних грошей, і вони існують на самозабезпеченні. На плечі будь-якого посередницького підприємства лягає необхідність орендувати приміщення, брати на себе комунальні видатки, наймати охорону, закуповувати і ремонтувати комп'ютерну техніку, витрачатися на засоби зв'язку, вести поштове листування із закордонними компаніями, готувати документацію. Нарешті, давати зарплату своїм штатним співробітникам і перераховувати податки до скарбниці.
Знаходяться демагоги, які протиставляють посередницькій системі іншу, за якої моряк не платить за допомогу у працевлаштуванні. Справді, за такою схемою працюють компанії-представники. Вони, по суті, є філіями холдингового відділу кадрів, який перебуває за рубежем. Судновласник наділяє їх повноваженнями укладати з моряками договори від його імені безпосередньо на місцях. Але представники все роблять так зовсім не від щедрот. На світовому ринку морських перевезень ніхто безкоштовно послуг не надає! Просто компанії-представники ці гроші вираховують із зарплати екіпажу попередньо, а моряку дають підписувати контракт на суму, з якої взято всі збори.
Зараз в Одесі лише 5-6 таких представників при загальній кількості посередницьких підприємств близько 260. Якщо проект № 2396 все-таки затвердять як закон, всі вони того самого дня припинять свою діяльність. Одночасно перейдуть до розряду безробітних не менше 80 тисяч морських фахівців України. І у них залишиться одна можливість працевлаштування: нелегальне!
За головами депутатів-законотворців неважко роздивитися головного ідеолога цієї ліквідаторської акції. Як відомо, найбільше повстає проти посередництва уповноважена з прав людини ВРУ Ніна Карпачова. Повірити у її щире бажання допомогти українським "підпрапорникам" заважає суперечливість її суджень. Вона то намагається застосувати до зовнішнього ринку принципи працевлаштування, які регламентують внутрішній ринок країни. То підбурює моряків судитися з іноземним судновласником, висуваючи йому претензії з позицій українських законів. При цьому вона палко переконує їх, що закордонним роботодавцям стане вказівкою постанова Приморського районного суду Одеси. У неї немає офіційних повноважень вирішувати питання про визволення екіпажів із сомалійського полону. Проте, вона бере на себе місію боротьби із світовим піратством. Зараз уповноважена ВРУ проводить паралель між смертю моряка з т/х "Марафон" і платою за послуги, яку вносять інші моряки, щоб вирушити у рейс.
Нарешті, постійно плутаючи функції іноземних судновласників-наймачів та українських посередників, вона хоче покласти на останніх матеріальну відповідальність за повну мінливість роботи на борту. Але при цьому ж вдається до дій, спрямованих на те, щоб позбавити їх матеріальної бази.
До цього вона довго домагалася ухвалення Україною конвенцій № 166 "Про репатріацію" та № 179 "Про наймання і працевлаштування" Міжнародної організації праці. З одного боку, її остудила публічна критика і негативні відгуки про її лобіювання декількох міністерств і відомств. З другого, її активність підігріває профспілка, яка після розпаду Союзу втратила свої позиції, але не відмовилася від реваншу. Суть правового маневру у тому, що з ухваленням названих конвенцій монополія на підпис при видачі ліцензій посередникам була б закріплена за правлінням цієї громадської організації. І тоді вся система посередницького працевлаштування опиниться у неї у повній залежності.
А хіба тепер не та сама схема: внесення хаосу, розвал і потім перепідпорядкування собі рентабельного бізнесу? Тобто: руйнуй і пануй!?
Не так давно Н. Карпачова і група депутатської підтримки наполягали на приєднанні України до міжнародної конвенції, за якою посередникам заборонено брати плату за свої посередницькі послуги. Завдяки своєчасному втручанню Президента України цю ідею "прокотили". Питання було знято з обговорення.
Тоді натомість і з'явилася правова болванка у вигляді проекту № 2396. Невже морська громадськість дозволить, щоб закон було ухвалено і посередницька система розпалася?
