Договір підряду
Договір підряду є однією із найважливіших правових форм, що опосередковує виконання підрядником за завданням замовника певної роботи з подальшою передачею її результату замовнику.
Загальні правові норми, що регулюють відносини підряду, містяться у Цивільному кодексі України (далі – ЦК) (гл. 61). Джерела спеціального правового регулювання залежать від виду договору підряду. Наприклад, відносини підряду на капітальне будівництво, окрім ЦК, додатково регулюються Господарським кодексом України (гл. 33), а також численними правилами та іншими документами.
Згідно зі ст. 837 ЦК за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Договір підряду є двостороннім, оплатним і консенсуальним.
Предметом договору підряду є робота, що виконується підрядником, а точніше – її результат. Проте обсяг робіт, які можуть виконуватися за договором підряду, є набагато ширшим.
Загальні положення ЦК щодо договору підряду не обмежують суб’єктний склад відносин за договором підряду. Тобто, сторонами договору підряду можуть бути юридичні й фізичні особи, зокрема суб`єкти підприємницької діяльності. Особливості передбачені лише щодо договорів підряду на виконання окремих робіт і обумовлені специфікою останніх. Так, наприклад, за договором побутового підряду замовником може бути лише фізична особа, а підрядником – юридична або фізична особа – суб`єкт підприємницької діяльності (ст. 865 ЦК).
Юридичні особи можуть вступати в договори підряду, як і в будь-які інші договори, тільки в разі, якщо їх укладення і виконання відповідають їх установчим документам.
Згідно зі ст. 839 ЦК підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором, тобто сторони можуть встановити обов’язок замовника забезпечити підрядника матеріалами і засобами.
Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб. Якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов`язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.
Підрядник виконує роботу на власний ризик. По-перше, це означає, що він відповідає за якість, власне, виконаних робіт. Згідно зі ст. 857 ЦК робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти – вимогам, що зазвичай висуваються до роботи відповідного характеру, на момент передання її замовникові. Якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:
– безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний термін;
– пропорційного зменшення ціни роботи;
– відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов`язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний термін, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.
По-друге, ризиковий характер діяльності підрядника полягає в тому, що відповідно до ст. 855 ЦК якщо предмет договору підряду до здачі його замовникові був випадково знищений або закінчення роботи стало неможливим без вини сторін, підрядник не має права вимагати плати за роботу, крім тих випадків, коли знищення предмета договору підряду або неможливість закінчення роботи сталися через недоліки матеріалу, переданого замовником, чи внаслідок його вказівок про спосіб виконання роботи або якщо таке знищення чи неможливість закінчення роботи сталися після пропущення замовником терміну прийняття виконаної роботи.
По-третє, підрядник, як і будь-який інший суб`єкт підприємницької діяльності, самостійно несе ризики порушення ним або його контрагентами (замовником, субпідрядниками тощо) договірних зобов`язань та інших правил здійснення господарської діяльності. Проте навіть у разі належного виконання контрагентами своїх зобов`язань його діяльність в результаті може виявитися збитковою (наприклад, у разі зміни податкового законодавства і неврахування цього при визначенні ціни роботи; обставини непереборної сили). Тобто, діяльність підрядника підпадає під категорію нормального господарського ризику.
Робота виконується підрядником за завданням замовника. Це означає, що замовник повинен ставити підряднику чітке завдання, за якісне та вчасне виконання якого той відповідає. Це завдання може ставитися як, власне, у тексті договору підряду, так і в інших документах, в яких разом з договором оформляють відносини замовник-підрядник.
Документом, що підтверджує приймання замовником наданих послуг, є акт приймання-передачі виконаних робіт. Договір підряду – це документально оформлені наміри сторін про виконання робіт, результат яких складає предмет договору. Власне договір не відображає процесу та реальних результатів виконання робіт, зауваження сторін щодо їх якості тощо. Саме акт приймання-передачі виконаних робіт є документом, що підтверджує наявність певних матеріальних результатів, і своєрідним посвідченням передачі права власності на них від однієї сторони договору до іншої.
Замовник зобов`язаний оплатити виконану роботу. Така оплата відбувається на основі погодженої сторонами ціни роботи, що включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. Згідно зі ст. 854 ЦК якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою Замовника, – достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі, який може бути приблизним та твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором; зміни до нього можуть вноситися лише за погодженням сторін.
У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору.
ЦК вказує на необхідність встановлення строків виконання робіт або їх окремих етапів у договорах підряду (ст. 846). Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
ЦК не містить вказівки щодо форми, в якій повинні укладатися договори підряду. Щоправда ст. 866 вказує, що договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору.
І. ЖЕКОВА, головний спеціаліст відділу реєстрації нормативно-правових актів та об'єднань громадян, правової роботи та правової освіти Головного управління юстиції в Одеській області
Пенсійне законодавство: пояснення фахівця
Як обчислюється страховий стаж особам, які працювали на підземних роботах?
Згідно зі ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі – Закон) страховий стаж обчислюють у місяцях, при цьому за кожен повний рік стажу роботи, до набрання чинності цього Закону (до 01.01.04), на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженому Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких надавала право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховують по одному року.
Згідно зі ст. 25 Закону коефіцієнт страхового стажу визначають шляхом розподілу суми місяців страхового стажу на 12 і на 100 з округленням до п'яти знаків після коми. Загальна величина коефіцієнта страхового стажу не може перевищувати 0,75, а для осіб, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1, коефіцієнт страхового стажу не може перевищувати 0,85.
Який порядок перерахунку пенсій державних службовців? Чи враховуються при цьому надбавки і премії, які одержували працюючі держслужбовці?
Згідно зі ст. 37-1 Закону України "Про державну службу" у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку з набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом здійснюється перерахунок раніше призначеної пенсії.
Порядок обчислення заробітку для перерахунку пенсії визначено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.00 № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії". Згідно з п. 4 зазначеної постанови перерахунок пенсії здійснюють виходячи з сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначена (перерахована) пенсія, на час виникнення права на перерахунок.
При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг і вислугу років враховуються у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на час виникнення права на перерахунок щодо відповідної посади і рангу на час призначення (перерахунку) пенсії.
Надбавки за звання і використання у роботі іноземної мови, за почесне звання "заслужений", за роботу з секретними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук враховуються у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на час виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично установлені особі.
Премія та інші надбавки враховуються у середніх розмірах щодо визначених законодавством таких виплат за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа вийшла на пенсію, на час виникнення права на перерахунок.
Премії до державних, професійних свят та ювілейних дат, виплачена у місяці підвищення заробітної плати, враховується у розмірі 1/12 середнього розміру цієї премії (премій), визначеного щодо відповідної посади (посад), з якої призначена (перерахована) пенсія.
Який порядок визначення пенсії за інвалідністю?
Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі – Закон) пенсія за інвалідністю в залежності від групи інвалідності визначається у таких розмірах:
– інвалідам 1 групи – 100% пенсії за віком;
– інвалідам 2 групи – 90% пенсії за віком;
– інвалідам 3 групи – 50% пенсії за віком.
Розмір пенсії за віком обчислюють так: середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звертання за призначенням пенсії, множать на індивідуальний коефіцієнт заробітку і стажу. Індивідуальний коефіцієнт заробітку визначається шляхом розподілу заробітної плати пенсіонера на середню заробітну плату по народному господарству за відповідний період.
Індивідуальний коефіцієнт стажу визначається так: сума місяців страхового стажу множиться на певну величину оцінки одного року, ділиться на 100% і на 12.
Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу установлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Крім того, за кожен повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсію за віком збільшують на 1% розміру пенсії, обчисленої у відповідності зі ст. 27 Закону, але не більше ніж на 1% від мінімального розміру пенсії за віком.
За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж 25 і 20 років відповідно, пенсія за віком установлюється у розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.
І. ТАТЬЯНЧЕНКО, начальник юридичного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
Порядок звільнення майна боржника з-під арешту
Обставини та порядок звільнення майна боржника з-під арешту закріплені у статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон).
Так, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
У разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту або сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника, майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про звільнення майна з-під арешту надсилається боржнику та до органу, якому була надіслана постанова про накладення арешту на майно боржника на виконання.
Майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду відповідної скарги боржника виявлено порушення встановленого цим Законом порядку накладення арешту. Копія постанови начальника органу державної виконавчої служби про звільнення майна боржника з-під арешту не пізніше наступного після її винесення дня надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту, а про відмову у звільненні майна боржника з-під арешту – боржнику.
За наявності письмового висновку експерта щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або коли витрати, пов'язані із зверненням на нього стягнення, перевищать грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови державного виконавця про звільнення майна боржника з-під арешту не пізніше наступного після її винесення дня надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту.
У всіх інших випадках щодо незакінчених виконавчих проваджень арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Зазначені у цій статті постанови начальника органу державної виконавчої служби та державного виконавця можуть бути оскаржені сторонами до суду у 10-денний термін.
Також, у відповідності до статті 38 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження», крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби, повернення виконавчого документа стягувачу, повернення виконавчого документу до суду або іншого органу який його видав, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення суду.
За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, для пред’явлення її до органів нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна.
Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області
