Смерть Георгія Гонгадзе в «списку Пукача» – не єдина?
Вітчизнянийполітсезон, щоофіційновважається«закритимузв'язкузлітнімиканікулами», уреальностіпротікаєдоситьідоситьбурхливо. Стимулюють цю активність убивства, здійснені в різні роки високопоставленими чиновниками столичного рівня.
Не встигла преса як слід «відпрацювати» злодіяння, скоєне 16 червня в Голованівському лісі депутатом від Блоку Юлії Тимошенко Віктором Лозинським, як увага обивателів перемкнулася на куди більш "ранній" труп, знайдений, щоправда, у лісі іншого регіону, столичного. Мова, як напевно здогадався проникливий читач «ОВ», про журналіста Георгія Гонгадзе, котрий безвісти щез 16 вересня 2000 року.
Привід для реанімування теми, що вперше розбурхала світ наприкінці попереднього тисячоріччя, дало сенсаційне затримання в мальовничій місцевості на Поліссі генерал-лейтенанта міліції Олексія Пукача. У кліпі оперативної відеозйомки, продемонстрованому чи не всіма вітчизняними телеканалами, на запитання оперативника СБУ, яке він, затриманий, має відношення до вбивства журналіста Гонгадзе, Пукач відповідає коротко, але ємко: «Безпосереднє…»...
Допитаний першої ж ночі високопоставлений міліціонер-перевертень, за твердженням заступника глави Служби безпеки України Василя Грицака, висловив готовність указати точне місцезнаходження голови Гонгадзе, відрізаної від тулуба з метою максимально утруднити ідентифікацію тіла.
Терміново прибулий до Києва постійний адвокат Пукача Сергій Осика охарактеризував слова генерала Грицака як «передчасні», мовляв, його підзахисний зовсім не обіцяв допомогти відшукати зариту десь голову.
Через пару днів Осику поінформували про те, що Пукач власноручно написав заяву про відмову від свого атторнея й про повну довіру до наданого державою «безкоштовного» адвоката. Ті, хто із самого початку поставилися до піймання генерала як до передвиборного трюку, відразу витлумачили оту заяву як наслідок сильного тиску, що начебто чиниться на Пукача. Мовляв, не може людина, загнана у кут, от так відкидати допомогу правознавця, що 5 років тому вже зумів урятувати його від буцегарні!..
У вівторок керівництво Генпрокуратури підтвердило інформацію про нібито знайдену в Білоцерківському районі Київщини голову Гонгадзе. На місці упокоєння цієї частини тіла нібито була прокладена автомобільна дорога.
(Ця деталь викликала в пам'яті трагедію з Євгеном Борисенком, сином досить впливового в Компартії України Миколи Борисенка. 20-літнього Женю 7 листопада 1970 року збив своїм автомобілем співробітник міліції, якийсь Могильний; щоб сховати сліди злочину, сина секретаря ЦК КПУ теж засукали в асфальт. Тоді в розкопках брали участь 400 солдатів Радянської армії...)
Фрагменти черепа, знайдені поблизу с. Сухоліси, тепер будуть ретельно досліджувати експерти; на це піде мінімум кілька тижнів. Проте, заступник глави ГП Микола Голомша вже висловив тверде переконання: із цією знахідкою провина генерала Пукача може вважатися доведеною.
– Для слідства це (виявлення фрагментів черепа, що належить Гонгадзе –авт.) – подія дуже знакова, – сказав Голомша.
Із цими словами Миколи Ярославовича важко не погодитися. Тому що знайдений доказ безперечної провини генерала-перевертня – це одночасно й підказка щодо тактики власного захисту, що її Пукач напевно вибудовував всі ці роки, ховаючись від слідства.
На думку колишнього заступника міністра внутрішніх справ генерал-лейтенанта міліції Геннадія Москаля, у Пукача напоготові два варіанти. Перший: він «вішає» убивство Гонгадзе на себе, улюбленого, – і одержує довічне ув’язнення. Другий: він чітко називає прізвища тих, хто віддавав злочинний наказ на «зачищення» опозиційного журналіста, – і одержує термін до 15 років позбавлення волі.
Те, що колишній шеф Головного управління кримінального розшуку Департаменту зовнішнього спостереження МВС схиляється до другого варіанта, не може не радувати. Питання в тім, до якої межі теперішні українські владці, знаючи прізвища замовників убивства журналіста, ризикнуть довести ініційоване ними розслідування?..
Минулого тижня про свої претензії до Олексія Пукача оголосив депутат ВР Тарас Чорновіл. 10 років тому він втратив батька, знаменитого дисидента В'ячеслава Чорновола, за досить загадкових обставин. Уважалося, начебто В’ячеслав Максимович, лідер Народного Руху України, 25 березня 1999 року по дорозі з Кіровограда в Київ потрапив у пересічну ДТП і загинув разом з особистим шофером під час зіткнення легковика «тойота королла» з «камазом». Чорновіл-молодший із самого початку не вірив цій спрощеній версії, нав'язаній керівництвом МВС. Нещодавно два депутати ВР, Іван Стойко і Ярослав Кендзьор, повідомили, що мають у своєму розпорядженні дані про те, що після зіткнення обоє, Чорновіл-старший і його водій Євген Павлов, були живі. Їх добивав власноручно якийсь громадянин, – ударами кастета в скроню. Оскільки автомобіль із Пукачем слідував за машинами керівників Народного Руху чи не від самого Кіровограда, не виключено, що саме генерал і був тим самим «чистильником»...
Нагадаю: донедавна найневразливими в цій історії вважали себе члени Партії регіонів, чий лідер Віктор Янукович упевнено лідирує у всіх проведених нині соціологічних опитуваннях. «Книжка про Гонгадзе писалася без нас, – не без задоволення сказав «ОВ» видний представник фракції ПР Михайло Чечетов. – Ця історія інтересів Партії регіонів жодним чином не зачіпає».
Благодушний настрій нинішньої опозиції було, однак, порушено голосним злочином, скоєним невідомими в заміському особняку першого віце-спікера Верховної Ради Олександра Лавриновича. Лиходії, зв'язавши й побивши садівника, проникнули в будинок, де вирізали сейф колишнього міністра юстиції, прихопивши «на пам'ять» його іменний пістолет ПМ. Спочатку ЗМІ повідомляли про велику суму грошей, нібито знятих напередодні з банківського депозиту й поміщеної Лавриновичем у цілком затишне місце (про яке мало хто міг знати...). Однак наразі розробляється інша версія: в акуратно вирізаному сейфі нібито зберігалися дуже важливі документи по «справі Гонгадзе». Тут варто нагадати: саме Лавринович керував роботою парламентської спеціальної слідчої комісії в 2000-му, що розслідувала обставини зникнення й можливого вбивства відомого українського журналіста. Олександр Володимирович, як уважали супротивники тодішнього Президента Л. Кучми, навмисно саботував роботу й зрештою був відсторонений «парламентськими слідчими» зі свого поста. У числі важливих документів, які не дісталися спадкоємцеві Лавриновича в ССК Олександрові Жиру, був лист директора ФБР, у якому американці повідомляли щось дуже важливе про ідентифікацію останків, що приблизно належали Георгію Гонгадзе.
Наразі А. Лавринович геть-чисто відмовляється від коментарів із приводу НП. Кримінальну справу за фактом нападу на будинок Лавриновича (ст. 187 КК України – «Розбій») розслідують кращі співробітники ГУ МВС України в Київській області. Що цікаво: потерпілий у своїй заяві в міліцію не вказав, що позбувся хоч якоїсь суми грошей. Можливо, у сейфі й справді лежав політичний компромат по «справі Гонгадзе».
Не можу не пригадати у цьому зв’язку фрагмент недавнього виступу в ефірі 5 каналу депутата від Партії регіонів Ганни Герман. Відома жінка-політик цілком слушно зазначила: "певні політичні сили намагаються прийти до влади на кістках Георгія".
– Коли наближаються вибори, вони знову витягають цю справу, – вела далі Ганна Миколаївна. – Знову витягають кістки, знову розривають серце мами. І ніхто не подумає про чисто людські речі...
