Доктор медичних наук Станіслав Станіславович Родін очолює відділення вітреоретиональної та лазерної хірургії (хірургії сітківки та склоподібного тіла) Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова. Воно було створено за ініціативи Надії Олександрівни Пучковської у 1964 році. Тобто, протягом вже понад сорока років накопичується унікальний досвід, розробляються основні напрями надання допомоги хворим.
Минулого року у відділенні одержали допомогу 3174 особи, було виконано 4327 операцій. Поруч зі Станіславом Станіславовичем працюють його заступник, доктор медичних наук Олексій Олексійович Путієнко, кандидати медичних наук Вероніка Сергіївна Асланова та Микола Миколайович Уманець. Дуже багато для забезпечення нормальних умов роботи лікарів робить старша медична сестра Тамара Костянтинівна Нізамова.
Станіслав Станіславович працює тут із 1993 року. Для нього, як і для багатьох керівників різних підрозділів Інституту, шлях до науки починався із занять у студентських гуртках медичного вузу. Зацікавившись очними хворобами, він почав основну увагу приділяти саме цьому напряму роботи, став Філатівським стипендіатом, а потім одержав розподіл до Інституту очних хвороб та тканинної терапії ім. В.П. Філатова.
– Я вважаю, що мені пощастило коли потрапив до відділення, яким тоді завідувала Галина Юхимівна Венгер, – згадує Станіслав Станіславович. – Це було багатопрофільне відділення травм очей, а Інститутом керував Іван Михайлович Логай. Там виконувалися практично усі хірургічні операції. Тобто, я одразу потрапив до відділення великої очної хірургії із ургентною службою, де треба було навчатися бути готовим до всього.
Молодий лікар знайшов себе у хірургічному лікуванні хворих із травматичною патологією сітківки ока. Потім було стажування в Японії та перехід до відділення, де Станіслав Станіславович працює й сьогодні. На сьогоднішній день очолюване ним відділення – найбільше в Україні (воно розраховане на шістдесят ліжок). Є ще відділення у Києві (на сорок п’ять ліжок) і Харкові. Але найбільший досвід накопичений саме одеськими лікарями.
Якщо раніше відділення називалося відділенням відшаровування сітківки, то тепер діапазон професійних інтересів працівників став значно ширшим. Багато уваги приділяється хірургічним методам лікування діабетичної ретинопатії, які стали одним із основних напрямів роботи. Пов’язано це із великою поширеністю цукрового діабету – на діабет хворіє близько п’яти відсотків населення. І якщо людина хворіє давно, у неї вражаються очі. Розвивається діабетична ретинопатія, тобто вражається сітківка ока.
– За умови своєчасного звертання по допомогу існують ефективні методи лікування, – говорить Станіслав Станіславович. – Це лазер, а також вітеректомія (операція на склоподібному тілі, коли видаляються помутніння, плівки, відновлюється прозорість оптичних середовищ ока, правильне анатомічне розташування сітківки, провадиться профілактика ускладнень).
Оскільки нинішні реалії такі, що багато лікувальних установ недостатньо оснащені сучасним медичним обладнанням, пацієнтів відправляють до великих спеціалізованих центрів. Інститут ім. В.П. Філатова залишається лідером, і тому тут завжди дуже багато пацієнтів. У відділенні працюють вісім хірургів. Навантаження на кожного випадає значне. Станіслав Станіславович якось за один день зробив дев’ять складних хірургічних операцій.
Хворим на цукровий діабет слід нагадати два основні правила: вони повинні підтримувати у нормі артеріальний тиск і цукор крові. Для цього – спостерігатися у ендокринолога та мінімум двічі на рік консультуватися у офтальмолога. За будь-яких скарг на погіршення зору обов’язково відвідувати спеціалізовані офтальмологічні центри, де фахівці володіють найсучаснішими методами діагностики та лікування.
Так, працівники відділення вітреоретиональної та лазерної хірургії цього року побували на представницькій міжнародній конференції у Ніцці, конгресі в Амстердамі. Планується поїздка на конгрес до Марокко. Загальносвітовою є тенденція переходу на малотравматичні технології. Популярним стало введення ліків у порожнину ока. Воно широко застосовується при лікуванні захворювань сітківки, діабетичної ретинопатії, макулодистрофії. Такий підхід практикують і у відділенні вітреоретиональної та лазерної хірургії. Однак, тут вважають метод ефективним чітко за показниками.
Новим віянням стало більш раннє хірургічне втручання при діабетичній ретинопатії. Якщо раніше застосовувалося тривале консервативне лікування, то зараз при стійкому зниженні зору пацієнтові одразу рекомендують операцію.
Станіслав Станіславович особливо підкреслює: виходячи із сучасних метоодів, у багатьох випадках не потрібно робити хірургічну операцію. Ефективну допомогу можна надати і шляхом лазерного лікування. Наприклад, на ранніх стадіях при відшаруванні сітківки. Основними причинами її розвитку є вроджена слабкість будови сітківки. Тобто, у частини людей вона тонша норми. І якщо організм слабшає, можуть ставитися розриви сітківки. Це призводить до її відшаровування, погіршення зору. Сучасний рівень розвитку хірургічної офтальмології такий, що дозволяє виконувати операції у дуже маленьких і досить літніх пацієнтів (і після сімдесяти, і після вісімдесяти років).
Так, Станіслав Станіславович оперував дитину, якій усього дев’ять із половиною місяців (вона із двійні, що народилася за терміну вагітності матері двадцять шість тижнів), з приводу ретинопатії недоношених. Маля довго перебувало на штучній вентиляції легенів, йому провадилося профілактичне лазерне лікування. І якщо в сестри було усе гаразд, то в хлопчика почала розвиватися рубцева тканина на сітківці. Це призвело до відшаровування. Після лазерного лікування довелося вдатися до хірургічного втручання.
– Згадуючи те, із чого я починав, і нинішній рівень розвитку хірургії, доводиться констатувати, що зміни відбулися глобальні, – говорить Станіслав Станіславович. – Не випадково ефективність операцій, у випадку, коли люди звертаються вчасно, становить понад дев’яносто відсотків. Тому ми знову й знову говоримо людям: не лінуйтеся, знайдіть час і можливість звернутися до фахівців, якщо почав погіршуватися зір, сльозяться або болять очі. Щоб не траплялося у житті, воно втрачає сенс, якщо людина втрачає зір. Про це слід не забувати.
