Дбайливий господар і під спекотним сонцем думатиме про майбутні холоди. І тому поспішить подбати про грубки, котли, паливо та інші атрибути опалювального сезону. А ще він подумає про те, як знизити витрати на опалення і поліпшити його якість.
Займатися опаленням потрібно уже сьогодні: швидко зростають ціни на традиційні види палива – природний газ, кам'яне вугілля, мазут. Саме на цій сировині працює понад 99% українських котелень, буквально "випалюючи" і без того убогі бюджети всіх рівнів. А от котлів, що генерують тепло за допомогою так званих альтернативних видів палива, в Україні налічується менше одного відсотка. Тоді як витрати, пов'язані з одержанням такого палива, зводяться хіба що до місцевих транспортних перевезень по суті непридатної сировини, її подрібнення, сушіння і грамотного зберігання. При такому розкладі вартість тонни переробленої біомаси не перевищує у середньому двохсот гривень, тоді як тонна вугілля коштує у 4-5 разів дорожче.
Уже два роки питаннями альтернативної енергетики займається одеський консалтингово-впроваджувальний центр "Поновлювані ресурси". Разом з ВАТ "Металіст" із села Шабо Білгород-Дністровського району цей центр налагодив виробництво паливних брикетів з тирси. Ця продукція має кращі теплотворні якості, ніж кам'яне вугілля, не кажучи вже про екологічні показники. Сьогодні тирса, яка ще вчора поповнювала звалище, уже встигла стати дефіцитною сировиною. За паливними брикетами вишикувалася черга з охочих їх придбати.
А у КВЦ "Поновлювані ресурси" тим часом взялися за новий проект – виготовлення палива з обрізків виноградної лози та гілок плодово-ягідних дерев, у якому бере участь підприємство з Арцизького району, того самого, де налічується понад три тисячі гектарів виноградників та 400 гектарів садів. Під час традиційного весняного обрізування з кожного такого гектара утворюється близько півтори тонни відходів біомаси. Вони ідуть у переробку на паливо. Змонтована у 2008 році установка вже показує добрі результати. Тут біомасу не брикетують, а просто подрібнюють, висушують, розфасовують у мішки. Трьохсот кілограмів готового продукту буде досить для опалення приміщень загальною площею у тисячу квадратних метрів протягом трьох годин. Винахідники також використали принцип спалювання в киплячому шарі. Він більш ефективний.
Для демонстрації роботи такого котла на альтернативних видах палива фахівці центру за підтримки місцевої влади вирішили провести експериментальні опалювальні сезони на кількох бюджетних об'єктах. З цією метою було обрано Шабський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів – гімназія імені Ярослава Мудрого" і навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня спеціалізована школа № 4 – ліцей" міста Арциз. Досі ці школи обігрівалися власними котельнями, що працюють на кам'яному вугіллі.
У Шабівському НВК вже переобладнали один з двох вугільних котлів і провели успішні його випробування. Стандартний твердопаливний котел доповнюється теплогенератором, який з'єднується з старою топкою, а також бункером для автоматичної подачі палива до камери генератора. Саме там і відбувається спалювання сировини разом з газами, які з неї виділяються. Полум'я, одержане у теплогенераторі, подається до топки. І далі процес виробництва тепла відбувається вже за давно відпрацьованою схемою. Якщо у цій школі для обігрівання трьох будинків загальною площею понад 3 тисячі квадратних метрів за один опалювальний сезон витрачалося у середньому 120 тонн вугілля і 80 тисяч бюджетних гривень, то перехід на лушпиння соняшнику, обрізки виноградної лози, гілок дерев дозволить скоротити витрати наполовину.
На мій погляд, відповідальним керівникам слід відійти від стереотипів і подивитися на проблему опалення по-новому. Для цього досить подивитися собі під ноги і, зрештою, підняти те, що давно там лежить, досі називаючись відходами. А знаючі фахівці підкажуть, що далі з усім цим робити.
