Останнім часом у засобах масової інформації, в телепередачах можна почути про те, що мовляв з подорожчанням газу та складними відносинами з Росією, не варто далі провадити газифікацію сіл.
Що ж думають з цього приводу ті, хто безпосередньо живе у цих селах, користувачі газу?
Жителька Мар’янівки Наталія Порошенко, яка вже третій рік з природним газом, сказала:
– Це благодать! Ми значно економимо в порівнянні з тим, як купували дрова та вугілля. Та й електрики менше використовуємо. Ось навіть чайником електричним не користуємось. Зручно, вигідно, комфортно. Хоча і подорожчає газ повертатись до твердого палива не будемо. Ви знаєте, до гарного звикаєш швидко.
Ніна Михайлівна Щавінська ще газ не провела, та вже частину грошей заплатила. Тепер збирає решту суми, щоб обов’язково провести собі голубе паливо.
– Я все життя пропрацювала дояркою. Нині на пенсії, але підробляю денним охоронцем на фермі. Чоловік теж працює тваринником. Тож обидві зарплати, пенсію складаємо на те, щоб підключити газ. До того ж, маємо чимале господарство, прибуток від нього теж стараємось заощаджувати. Вже по своїх односельцях бачимо, яке це добро – природній газ. Нам на зиму потрібно дві тонни вугілля та ще машину дров. У грошах це обходиться понад три тисячі гривень. А на опалення газом такої хати, як у нас люди витрачають приблизно півтори тисячі гривень. Є різниця!
Микола Іванович Житнюк, секретар Мар’янівської сільради, голова вуличного кооперативу з проведення газу стояв, так би мовити, біля витоків газифікації свого села.
– Газифікація села – то була наша спільна з директором ТОВ «Мар’янівське» Володимиром Гамарцем заповітна мрія, – розповідає він. – Почалось усе в 2005 році. На сьогоднішній день в селі газифіковано 180 осель. До кінця року буде підключено ще 17 будинків. Крім того, газифіковано приміщення дитсадка, школи, контори агроформування, сільради. Тепер готується документація на газифікацію приміщення сільського Будинку культури. І, я вам скажу, якщо навіть ціни зростуть до такого рівня, що газ стане дорожчим за дрова чи вугілля, люди вже від газу не відмовляться, бо ті зручності, які люди мають при користуванні природним газом, варті того, щоб за них заплатити.
Поцікавилась також, що думають з цього приводу представники районної влади. Заступник голови Ширяївської райдержадміністрації Юрій Вілійович Акенф’єв сказав:
– Ті люди, які вже пожили з газом, не пробачать владі, якщо газ стане недоступним. Темпи газифікації в Ширяївському районі досить високі У нас на сьогодні прокладено понад 260 кілометрів газопроводу. Вже понад 3 тисячі 500 абонентів користуються голубим паливом. До того ж, вже газифіковано дитячі садки, школи, ФАПи, районний Будинок культури, центральну районну лікарню, адмінбудинки. Ми аналізували затрати на опалення шкіл газом у порівнянні з вугіллям. Навіть при сьогоднішній ціні на газ, газове опалення дешевше. Та головне ж у тому, що вугіллям не можна досягти того температурного режиму в школах, дитсадках, який забезпечує газ.
Як розповіла Осинівський сільський голова Раїса Фефелатьєва, саме з приходом в їхні села природного газу, сталося чимало змін. Зовсім по новому запрацював НВК, здається, що навіть веселіше стало у дитсадочку. А головне, що тепер у газифікованих населених пунктах немає порожніх хат. Усе розкуплено. Люди охоче переїздять сюди із міст. Як на мій погляд, газифікації сіл не можна припиняти ні в жодному разі, бо це один із основних шляхів їх відродження.
Отже буде газ в українських селах чи ні – вирішувати сільській громаді. А вона вже давно «за».
