У Біляївському районі зібрано понад 100 тисяч тонн хліба, про що згадувалося на недавній науково-практичній конференції. Як уточнює начальник управління агропромислового розвитку райдержадміністрації Микола Михайлович Рудь, на площі 47301 гектар сільгоспвиробниками всіх форм власності отримано понад 128 тисяч тонн зернових і зернобобових при середній урожайності 28,2 центнера, зокрема озимої пшениці 29 центнерів з гектара. А наприклад у ПП «Промінь» озимий ячмінь дав на круг по 70 центнерів, у ТОВ «Троїцьке» і ще в сімох агроформуваннях – понад 50 центнерів.
– Це результат того, що у господарствах було дібрано відповідний сортовий склад насіння, внесено достатню кількість добрив, а, найголовніше, сівба озимих здійснювалася після добрих попередників, – говорить Микола Рудь. – На сьогодні сільськогосподарським підприємствам всіх форм власності приділяється особлива увага. У нас розроблено і діє багато програм, зокрема щодо збереження і підвищення родючості сільськогосподарських земель, які фінансуються за рахунок місцевого бюджету.
За рахунок чого підвищувати родючість? У даний час у середньому по району у ґрунтах залишилося 3,4 відсотка гумусу. Тому підвищення його рівня в ґрунтах для нас має першорядне значення, – далі говорить Микола Михайлович. – Зокрема, у минулому році на ці заходи з районного бюджету було виділено 2 мільйони гривень, цього року плануємо спрямувати ще 3 мільйони. Перше, чим ми зайнялися впритул – це утилізація і перепоховання отрутохімікатів. У зв'язку з цим укладено договір з однією з харківських фірм на постачання саркофагів, у яких ці хімічні речовини зберігатимуться до певного часу без шкоди для навколишнього середовища. Ця робота для нас важлива ще й тому, що землі району розташовані поблизу Дністра.
Крім того, у районі провадиться робота щодо збільшення площ під сидеральними парами, щодо розширення посівів гороху та інших злакових культур, внесення в ґрунт гіпсу. Тому що значна частина земель "промивні", у результаті чого відбувається їхнє засолення.
– На сьогоднішній день господарствам перераховано з цією метою півтора мільйона гривень, – констатує він. – Буквально цими днями їм надано загалом ще 600 тисяч гривень за посіви гороху. Повторюся, це досить цінна культура, вона збирається прямим комбайнуванням з мінімумом затрат, а, головне, вона чудовий попередник, який накопичує азотофіксуючі бактерії. Жодна з сільгоспкультур, що висівається у нас, не створює в ґрунтах такого запасу азоту як горох.
Досить велике значення має і сортовий склад насіння, яке висівають. У Біляївському районі діють п'ять насінницьких господарств, завдяки чому сільгоспвиробники цілком забезпечені елітним та суперелітним насінням. А отже, на поля не допускається насіння другої або третьої репродукції. Адже, що б не говорили, а клімат як в області в цілому, так і у районі зокрема дуже змінився, температура ґрунту сягає 70 і більше градусів. Тому без чітко районованих, посухостійких сортів не обійтися.
У зв'язку з цим керівники і агрономи господарств тісно співпрацюють з Одеським інститутом агропромислового виробництва, де директором Микола Цандур. Спільно провадяться семінари, вивчаються нові технології землеробства за посушливих умов і можливості нових сортів зернових.
До речі сказати, у районі налічується 28 тисяч гектарів поливних земель, однак використовується на сьогоднішній день не більше 11 тисяч.
Обсяги фінансування державою зрошуваного землеробства нікого вже не задовольняють. За словами Миколи Рудя, щоб займатися цим серйозно, необхідно як мінімум 14 мільйонів гривень. Проте з держбюджету у цьому році району виділено всього 1 мільйон 600 тисяч – це крапля у морі. Крім того, завдяки втручанню губернатора, з обласного резервного фонду на підтримку зрошуваного землеробства району на поворотній основі було надано ще 600 тисяч гривень. Але навряд чи це істотно вплине на ситуацію, що склалася.
– У даний час найголовніше для нас – це підготовка ґрунтів під урожай 2010 року і посів озимих на площі 30 тисяч гектарів, – говорить Микола Рудь. – На сьогоднішній день 90 відсотків площ уже підготовлено (А ми зустрічалися з ним 11 серпня). Вивільняються поля від таких пізніх культур як соняшник, кукурудза на силос і зерно. На жаль, у зв'язку з тим, що влітку була сильна спека, не відбулося формування качанів кукурудзи, тому всі її посіви підуть на силос. Але в цілому це будуть хороші попередники під озимі культури.
Треба сказати, що насінням район забезпечений на сто відсотків. На 60 відсотків – мінеральними добривами. А без них, як відомо, немає врожаю.
– А як справи з овочівництвом? – запитую керівника районного АПК.
– Овочівництво – це досить болюча проблема, – говорить він. – Вона порушувалася на недавній колегії облдержадміністрації. Ось уже друга половина серпня, тобто настав час масового їхнього збирання. Але у господарствах сьогодні спостерігається гострий брак трудових ресурсів. Тому що Польща, Велика Британія, Італія, Чехія переманили людей із західних областей, які раніше працювали у нас, до себе. Крім того, немає нормальної ціни на овочі при великих затратах на їх вирощування. Адже вартість мінеральних добрив, краплинного зрошення, насіння, засобів захисту зросла у десятки разів. І оскільки існують ці проблеми, на які сільгоспвиробники самі не можуть вплинути, з 25 овочівницьких господарств району, вирощуванням "вітамінної" продукції займаються тільки чотири. Та й ті думають, сіяти наступного року овочі чи ні? На щастя, у них ще збереглася своя переробка, консервування. І взимку ця продукція буде, звичайно, реалізована.
На сьогоднішній день переробкою овочів і фруктів у районі займаються ТОВ "Південьагроперобка", ПП "Курган", Хлібодарський консервний завод. Але й тут не все так просто. Крім того, чотири консервних, а також молочний завод не працюють. Усі хочуть мати екологічно чисту продукцію, євроупаковку, а на це потрібні великі кошти. У кожен завод треба вкласти, як мінімум, 2-3 мільйони гривень. Сьогодні на продаж виставлено Великодолинський консервний завод. У районі чекають надійних інвесторів, але їх поки що немає.
Треба сказати, що за кращих часів тут вирощували 150 – 200 тисяч тонн овочів, у минулому році ця цифра знизилася до 120 тисяч. На сьогоднішній день уже зібрано понад 60 тисяч тонн різноманітної овочевої продукції, але якщо на поля перестануть подавати воду для зрошення, біляївці не зможуть досягти навіть торішніх показників.
– Ми, звичайно, шукаємо вихід з тупика, – говорить далі Микола Рудь. – Район непогано спрацював за програмою розвитку садів і виноградників. Усього за три останніх роки було посаджено понад 400 гектарів садів, зокрема 100-гектарний сад нових сортів груш, можливо, єдиний в Україні.
Одним словом, овочівництво, садівництво та виноградарство – специфічні галузі. Тут потрібні хороші фахівці, зрошення, сучасні технології. Район має у своєму розпорядженні всі умови для того, щоб продукцією цих галузей забезпечити не тільки свою, але й інші області України. А згодом можна було б вийти і на міжнародний ринок. Але, щоб все це стало реальністю, потрібна зважена державна політика, спрямована на підтримку вітчизняного виробника, і, звичайно ж, кошти, зокрема кредитні ресурси під цивілізовані відсоткові ставки. В іншому разі, ми й надалі купуватимемо до обіднього столу не українські, а заморські м'ясні і молочні продукти, фрукти і овочі. Якщо, звичайно, вистачить на це грошей.
Добре хоч зерно поки що не закуповуємо за кордоном.
