Біди колишніх військових містечок давно стали родимою плямою сьогоднішнього дня України. Тільки і чуємо: «Військовослужбовці виїхали, а майно залишилося без нагляду». Так сталося і у Раухівці. Голова Березівської райдержадміністрації Петро Ковальчук на сторінках районної газети звернувся з відкритим листом до компетентних органів, у якому запитує: «Куди поділося майно військового містечка?» Втім, проблема не лише у цьому.
Без кордону
хмари ходять хмуро
22 грудня 1998 року Верховна Рада України ухвалила постанову про присвоєння назви новоствореному населеному пункту Березівського району Одеської області. Після того, як документ підписав спікер Олександр Ткаченко, на карті країни з'явилося селище міського типу Раухівка. Але межі селища визначені не були. І досі більша частина території населеного пункту перебуває... на землях сусідніх сільрад.
– У нас не селище, а пародія на селище! – різко заявив селищний голова Анатолій Андрійович Ковальчук. – Про яку перспективу можна говорити, якщо ми не господарі на своїй землі? Будинки колишнього військового гарнізону розкидані на території 690 гектарів. Вони значаться на балансі селищної ради, але ми навіть списати їх не можемо – адже площі під ними належать Новоселівській сільраді. У підсумку майно розтягується, хоча багато що ще можна врятувати.
Начальник управління з питань природокористування апарату облради Євгеній Смоленський повідомив, що першим кроком на шляху визначення меж населеного пункту Раухівки повинно стати затвердження генерального плану. З цією метою потрібно близько вісімдесяти тисяч, яких у бюджеті селищної ради немає. Крім того, слід узгодити розмежування із сусідами. Анатолій Ковальчук розповів, що недавно на нараді під головуванням першого заступника голови обласної ради Миколи Тіндюка прозвучала пропозиція провести межу між Раухівкою та Новоселівською сільрадою по залізниці. Це найпростіший і найдешевший варіант.
Коли ж проблеми меж будуть розв’язані, вважає селищний голова, тоді влада розпочне створення містоутворюючого підприємства. Більше того, у планах райдержадміністрації – розміщення промислового парку на землях колишнього військового гарнізону. Але доки Раухівка не обзаведеться власною територією, всі починання будуть скасовані.
Вода і не тільки
Ще одна біда – очисні споруди, які на сьогоднішній день не функціонують. Стоки спрямовуються у відстійник, а звідти, звичайно, у землю-матінку. А раніше виливалися і "по дорозі" – біля залізничного полотна. Колектор, за словами А. Ковальчука, протікав майже десять років поспіль.
– До 2006 року у Раухівці склалася аварійна ситуація, – розповідає начальник Головного управління капітального будівництва облдержадміністрації В'ячеслав Маркін. – Біля залізничних колій утворилося величезне озеро нечистот завглибшки два метри. На усунення проблеми було витрачено 383 тисячі гривень з обласного бюджету, роботи провадило ВАТ "ПМК-15". Ще на триста шістдесят тисяч ми закупили насосне устаткування. На тім справа і застопорилася.
Застопорилася тому, що розробка проектно-кошторисної документації щодо реконструкції очисних споруд Раухівки зайшла у глухий кут. Спочатку проект потребував доопрацювання, а потім, як повідомив селищний голова, прокуратура вилучила документ у зв'язку з порушенням кримінальної справи.
Тим часом стали непридатними водопровідні і каналізаційні мережі у самому селищі. Знову допомогла обласна рада, яка виділила 1 мільйон 111 тисяч гривень в 2006-2007 роках. Водопровід ремонтувався на території нового і старого житлового фонду, ремонт каналізації – у старому житлофонді. Проте якість виконуваних робіт викликала різкі заперечення з боку керівництва селища. Претензії до підрядника – того самого "ПМК-15" – були висловлені у присутності голови облради Миколи Скорика, про що наша газета писала свого часу. Микола Леонідович попросив сторони знайти компроміс і не доводити ситуацію до абсурду.
– Ми знайшли спільну мову з директором підприємства Анатолієм Чорбаджи, хоча і з труднощами, – повідомив А. Ковальчук. – Зараз нові мережі працюють нормально. Але селищна рада категорично відмовляється приймати їх на баланс лише за актом загальної вартості, без актів проміжних робіт, без схвалення з боку відповідних служб Березівського району. Крім того, ми в очі не бачили проект зі схемою мереж.
Начальник ГУКБ В'ячеслав Маркін здивований такою позицією селищної ради, адже за законом примірники ПСД зі схемами водопроводу та каналізації повинні були бути передані саме селищній раді. Акти виконаних робіт пройшли перевірку КРУ. Більше того, той факт, що влада Раухівки відмовляється від приймання, дозволяє керівництву Головного управління капітального будівництва порушити питання про припинення експлуатації мереж. Тобто від подачі води в будинки. А вона і так ллється з кранів дві години на добу – якщо перевести водопостачання в інший режим, то стоки, вважає начальник ВУЖКГ селища, заллють Тилігульський лиман. Тому що очисні споруди, як ми пам'ятаємо, не працюють.
Чому так відбувається?
Ситуація, що на перший погляд здається абсурдною, має глибоке коріння. Отже, на території населеного пункту виконуються роботи щодо поліпшення інфраструктури без відома територіальної громади. Можливо, логічно було б передати функції замовника ремонту того ж водопроводу на місця?
– Цілком зрозуміле бажання місцевих рад взяти ситуацію у свої руки, – погоджується В. Маркін. – Але такий перерозподіл повноважень виправданий лише у тому випадку, якщо у селищній раді буде створена серйозна служба замовника. Для проведення досліджень і робіт потрібні кваліфіковані технічні фахівці, доступ до інформації, тісні контакти з Мінрегіонбудом та іншими вищими організаціями. Зрозуміло, на це потрібно витратити серйозні кошти, яких немає у місцевих бюджетах. Отже, діючу систему вважаю найоптимальнішою. До речі, ми ніколи не перешкоджаємо місцевій владі, яка бажає бути присутньою при проведенні робіт!
Як зізнається Раухівський селищний голова А. Ковальчук, територіальна громада поки що не може взяти на себе таке навантаження. Чи до служби замовника зараз, коли борги населення щодо оплати за воду перевищили двісті тисяч, а кошти з рахунків селищного житлокомунгоспу за рішенням суду стягуються до Пенсійного фонду?
Отже, у селищі є що розгрібати. І якщо визначення кордонів – справа довга і клопітна, то питання з оформленням нових водопровідних і каналізаційних мереж вирішити потрібно терміново. Виходить, що більше мільйона гривень, виділених з обласного бюджету і покладених у землю у вигляді труб, «працюють» без документів. Гадаємо, селищний голова А. Ковальчук і начальник ГУКБ В. Маркін все-таки домовляться і ліквідують цю "безгоспність". Адже селищній раді потрібно розв’язувати й інші актуальні проблеми.
