Ідея виставити на продаж своє одруження та провести за допомогою покупців-спонсорів гучний бенкет, запросивши усіх цікавих охочих одеситів та гостей міста, стрілила Віктору Шолошенку та Наталі Ковригиній спонтанно. А вже коли професійний маркетолог та копірайтер взялися за деталі, вийшло, що їхня ставка на рекламно-комерційний інтерес багатьох фірм виявилася досить продуктивною – першу шлюбну ніч купив один із готелів, нижня білизна для молодих – магазин відповідного профілю. Міськсад як банкетну залу допомогло залучити міськуправління сімейної та молодіжної політики, напої для безалкогольних урочистостей – торговельна марка з виробництва соків. А головним брендом цього заходу і для молодят, і для спонсорів став наголос на його соціальну спрямованість – показати, що можна тверезо дивитися на життя та радіти йому без алкоголю.
Задум публічного безалкогольного весілля, на яке не буде витрачено жодної копійки майбутнього сімейного бюджету, – як нині висловлюються, ексклюзивний та кумедно-виграшний, з якого боку не подивися. Самі Віктор та Наталя відхрещуються від натяків, що вирішили усе зробити "на шару", і говорять, що якби ніхто не піддався на принадність ідеї, то однаково відсвяткували б весілля, нехай і у скромній сукні, з водами-соками та на пляжі.
А романтизм, підкріплений прагматизмом – взагалі в характері нинішнього молодого покоління. Можливо, у цьому і є своя логіка. Їхні почуття пройшли дев'ятирічну перевірку. Вади та чесноти одне одного пізнані добре – Віктор не приховує, що головне його хобі – поспати, і запам'ятав усі великотрудні назви вирощуваних Наталею рослин. Вона ж, пам’ятаючи, що шлях до серця чоловіка лежить через шлунок, експлуатує своє хобі – кулінарію. Вони жартують, що кількість точок дотикання загрожує погрожує їм ненудним тривалим спільним життям, і що час скріпити шлюб сам попросився в руки.
Подали в серпні заяву і одразу виставили в інтернеті своє весілля на продаж. Місяць пішов на те, щоб причарувати потенційних спонсорів. Когось вдалося, хтось не оцінив ідеї. Але наполегливість та зухвалість і не те бере. І ось над Міськсадом Гіменей гримить своїми золотими ланцюгами, і амури в повітря чепчики кидають. А їм у відповідь під вінець події, подружжя, чий розпис проходив у РАГСі того ж дня, які відгукнулися на запрошення Віті та Наталі, посилали свої повітряні кулі-серця із написаними на них побажаннями в небеса, де, за запевненнями молодят, і відбуваються шлюби.
Ідея провести весілля з нічого наробила багато галасу. Резонанс був різноликим. Одні сходилися на оригінальності заради оригінальності, другі захоплювалися першопрохідцями і бажали піти їхньою стежкою. Треті були категоричними і пропонували заодно дорожче оцінити крики "Гірко" і не продешевити радісними слізьми батьків.
Але кохання для молодих стало добрим щитом, від якого відскакували усі колючки та недоброзичливість. Їхня впевненість у собі похвальна. Але не будемо суворими і до тих, для кого миліше давнє: "Люблю, но реже говорю об этом. Люблю нежней, но не для многих глаз".
