Розпочався новий навчальний рік. 1 вересня в Одеському державному університеті внутрішніх справ побував міністр МВС України Ю.В. Луценко. Про сучасні завдання, нові і дещо несподівані ідеї щодо підготовки кадрів для роботи в органах внутрішніх справ ми розмовляємо з ректором університету, доктором юридичних наук, професором, генерал-майором міліції О.Ф. Долженковим.
– Колектив університету ставить перед собою завдання: підготувати курсантів і студентів для тієї практичної роботи, яку проводить міліція.
Наші офіцери і курсанти вже третій рік працюють у складі навчально-практичного комплексу «УВС-університет». До нас приходять молоді люди після школи, і за 4 роки їх потрібно адаптувати до того, чим вони займатимуться все життя.
– А ті, кого приймаєте, «благодатний матеріал» для підготовки роботи в органах?
– У нас великий відсів. По-перше, потрапити до нас не просто: потрібно пройти серйозні і об’єктивні фізичні і, головне, психологічні тести. Останні дають уявлення і про приховану, невідому навіть самій людині, мотивацію тих чи інших вчинків. Крім того, у вузах МВС після екзаменів абітурієнти проходять ще співбесіду з викладачами, практичними психологами, працівниками органів внутрішніх справ. Для чого сюди іде людина: реалізувати свою внутрішню агресію чи працювати за покликанням? Це потрібно для того, щоб вона одразу могла зрозуміти, що сіла «не в ті сані» і вчасно зорієнтуватися у житті.
Гадаємо, в результаті такого відбору ставлення людей до міліції за останні кілька років змінилося на краще. У нас з року в рік збільшується конкурс. У місті до університету ставлення позитивне. Відіграє свою роль і той факт, що в межах згаданого комплексу ми готуємо людей не тільки теоретично, але й показуємо їхню майбутню роботу: це і ІВС, і безтямні, часом, алкоголіки та наркомани, і трупи… Але за всім цим стоїть людина – і її потрібно побачити.
– Ця робота не озлобляє людину?
– Так, стикаючись кожного дня з серйозними життєвими колізіями і бідами, потрібно мати захисний бар’єр. Але якщо «шкіра стає дуже товстою» і до тебе не можуть достукатися – потрібно звільнятися. Та й система, як не дивно, таких людей відторгає сама. Крім того, і ЗМІ не мовчать.
Кілька років тому ми з духовною семінарією розпочали проект, аналогів якому в Україні немає: ректор духовної семінарії отець Серафим читає для наших курсантів «Основи християнської етики і моралі», а для семінарістів наші викладачі – «Основи світського права». Є ще багато напрямів спільної діяльності. Після розвалу СРСР духовна ніша розвитку людини виявилася незаповненою Але ж етика в ієрархії людських цінностей посідає провідне місце. А релігія – це і є етика.
– Ви йдете в ногу з часом, який диктує нові форми і методи діяльності. Чи стосуються вони і Ваших наукових розробок?
– Мій науковий керівник з кандидатської дисертації професор Б.Є. Богданов, колишній начальник кафедри Академії МВС, заступник начальника главку, рульовий тральщика під час Великої Вітчизняної війни, якось підкинув одну ідею. Я її записав на підручному аркуші з учнівського зошита олівцем: «інфраструктура злочинності». Він багато що передбачав – у плані появи організованої злочинності. Є економічний закон: для того, щоб розвивати виробництво, потрібно випереджальними темпами розвивати інфраструктуру. Це те, що забезпечує основне виробництво, зокрема і злочинність. Ідея моєї дисертації знайшла відображення і у нормативних документах МВС: потрібно боротися не з окремим фактом, а знищувати інфраструктуру, тобто з тим, що створює ці факти. Всі ті підприємства, які її живлять, повинні відійти під управління держави. Ідея проста…
– У нашій країні реальне впровадження у практику таких ідей?
– Без відповідного акту про впровадження не захищаються наукові роботи, які ідуть потім під грифом «таємно». У нас відкрита учена рада і вже захищено 96 дисертацій. Хтось відзначив, що університет став консолідатором зусиль правоохоронних органів півдня України.
Ми створили ще один вищий навчальний заклад – інститут фінансово-економічної безпеки і права. Створюємо також вуз з підготовки управлінців – спільно з Верховною Радою Кримської Автономії. Це підсистеми нашого університету.
Ми відкрили ще аспірантуру і докторантуру, три нові спеціальності (управління фінансово-економічною безпекою, державне управління, управління службово-бойовою діяльністю органів внутрішніх справ). Повинна ж Одеса бути особливою!
– А є ще ідеї, які хотілося б реалізувати?
– Ми хочемо створити психологічний напрям в інституті – це важливо для органів внутрішніх справ. На жаль, цивілізація наша з двох напрямів розвитку – біологічного і технічного – обрала друге. А в людині, як біологічної системи, стільки невивчених резервів! Адже працює всього 5% клітин мозку. Для чого потрібна решта?! Є просто фантастичні думки – але фантастика Жуля Верна знайшла реальне втілення у житті! А я люблю фантастику…
– Трішки відкрийте Ваші таємниці…
– Ну, думаю, колись людині не знадобляться технічні досягнення, вона сама зможе пересуватися на великі відстані, силою думки рухати предмети…
– Апостол Павло в одному із своїх послань сказав, що свого часу не всі ми помремо, але всі миттєво змінимося…
– Звичайно. Ми змінюємося вже зараз – кожної години, кожної хвилини.
– У вас в університеті є діти-індіго?
– Так. Є. Останнім часом їх кількість зростає. Це, мабуть, відповідь цивілізаційної системи на зміни в довколишньому світі.
– У них працює більше 5% інтелекту. А як у плані духовності?
– Складний момент. Геніальність в одному супроводжується ущербністю в інших аспектах. У цьому році, мабуть, такі дослідження проведемо – хоча б для себе, на рівні наукового інтересу.
