Для мешканців нового району з всесоюзною назвою "Черемушки" парк імені Горького став тим, чим і повинен був стати – зеленою оазою у джунглях однотипових п’ятиповерхівок. З офіційної довідки: "Парк культури і відпочинку ім. Горького створено 21 жовтня 1977 року рішенням Малиновського райвиконкому Одеси. Закладання зеленої зони було розпочато у 1961 році Міськзелентрестом і громадськістю міста. На території парку виростає понад шість тисяч дерев. Серед них ялина блакитна, сосна кримська, дуб звичайний, залізняк, горобина червона. Жива огорожа з п'яти тисяч кущів туї західної та кизильника чітко окреслює межі. Квітуючі кущі мальви сірійської, дроку іспанського, форзиції, керрії японської, жасмину, бузку органічно вписуються у неї, створюючи враження майстерно сплетеного вінка".
...Зараз парк справляє сумне враження – недоглянутого, явно обділеного увагою фахівців з ландшафтного дизайну... Замість яскравих клумб і газонів – гола земля, залишки вицвілого трав'яного покриву. Проте, незважаючи на непривабливість зеленої зони, у парку багато народу – мами і бабусі з дітьми, люди похилого віку. Тут, крім так потрібних лав, є атракціони для дітей, футбольне поле, тенісний корт, картинг (щоправда, недіючий), влітку відкритий майданчик з іграшками для малят. А ще на околицях парку розташовані заклади громадського харчування. В одному з них – кафе "Клумба", для маленьких відвідувачів передбачено сучасний дитячий майданчик. Нарешті, є кінотеатр "Москва". Таким чином, незважаючи на явні недоліки, тут цілком можна "культурно відпочити". Ось так і жив "потихеньку" цей не дуже старий парк доти, поки, влітку минулого року, не задули у його сторону вітри змін.
Одеська міськрада ухвалила рішення, зберігши парк у комунальній власності, віддати його, з метою благоустрою, у приватні руки (на 25 років). Орендар (переможець відповідного конкурсу) зобов'язаний зберегти цільове призначення об'єкта як парку культури і відпочинку. Він не має права будувати на його території житлову нерухомість, але може розміщувати різні атракціони, а також "елементи громадського харчування". Парк, з метою безпеки, повинен бути обгороджений, при цьому, доступ туди буде безкоштовним, а входів повинно бути не менше семи.
Ознайомившись з цією інформацією, мешканці Черемушок занепокоїлися, хоча, здавалося б, радіти треба, що невпорядкована територія перетвориться у парк сучасного зразка. Заяви влади були розглянуті "під мікроскопом", і буквально кожна фраза інтерпретована по-своєму, по суті, з точністю до навпаки. Новий господар не має права будувати житлову нерухомість, – а не житлову, виходить, може? Що, якщо заради створення елементів громадського харчування (а це можуть бути і кафе, і ресторани, і просто "забігайлівки"), доведеться пожертвувати деревами? Додамо сюди "кухонні запахи" замість свіжого повітря, не завжди тверезих відвідувачів цих "елементів громадського харчування"... Атракціони, тим більше, найсучасніші, звичайно, хороша справа, але ж коштувати вони можуть стільки, що ніякий сімейний бюджет не витримає. Вхід буде безкоштовним? Не віримо – навіщо ж тоді огорожа? А найголовнішим було побоювання, що рано чи пізно парк перестане бути загальнодоступним місцем відпочинку і перетвориться у прибудинкову рекреаційну територію для мешканців новобудов, які тут не забаряться з'явитися. ...Ось так чергового разу можна було переконатися, наскільки люди не вірять навіть у найкращі наміри влади.
Переможцем конкурсу стало ТОВ "Веста", яке запропонувало інвестувати у благоустрій парку понад 70 мільйонів гривень. Програма благоустрою включає у себе встановлення ліхтарів, альтанок, лав, урн, огорожі, фонтанчиків з питною водою, відновлення доріжок, висадження зелених насаджень. Значна частина коштів піде на спорудження спортивного комплексу, дитячих майданчиків, встановлення атракціонів тощо. Міський бюджет розраховував на чималі надходження від "паркової діяльності": до мільйона гривень на рік.
Перший етап робіт (переважно, з благоустрою) планувалося провести протягом двох років. Перший рік наближається до завершення. Що зроблено за цей час? Зрушень у позитивний бік непомітно. Більше того, у процесі "переходу влади" від Міськзелентресту до ТОВ "Веста", парк на якийсь час виявився без догляду, і гори сміття, яке не прибиралося, росли, як на дріжджах. Нарешті, лопнуло терпіння відвідувачів парку, і вони почали виявляти громадянську активність: мітингувати, збирати підписи під звертанням до міської влади, організовувати суботник (причому, найбільш революційно налаштовані з них пропонували зібране у парку сміття відвезти під стіни райадміністрації або самої мерії). До таких радикальних заходів справа не дійшла, тому що сторони дійшли згоди, і в парку почали прибирати. Цікаво, що під час цієї "антисміттєвої війни" звучали поодинокі заклики не кидати сміття на землю, якщо урни переповнені або їх немає поблизу, а викидати його в іншому місці. Загалом, пропонували згадати добре забуте радянське гасло "Чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять". І дуже до речі: у місті і справді настав час організувати широкомасштабну кампанію боротьби за чистоту.
Початок нового періоду у житті парку імені Горького нещасливо збігся з фінансово-економічною кризою. Чи зможе інвестор виконати свої зобов'язання, покаже час. А щодо цілком законних побоювань людей, то доля улюбленого парку – у їхніх руках. Одесити вже доводили свою здатність обстояти те, що їм дороге.
