Вихід у світ альбома-каталога – "Произведения Н.К. Рериха на открытых письмах общины святой Евгении", виданого ОБМ ім. М.К. Рериха (автор Олена Петренко), воскрешає в пам'яті виставку знаменитого художника, організовану в Одеському художньому музеї десь у 1979 – 80 рр.
Пам'ятаю пережите душевне піднесення та величезну естетичну насолоду, які викликали в мене роботи Миколи Рериха. Адже ступінь нашого сприйняття творчості того або іншого художника зростає, коли його роботи зібрані воєдино. Ця пам'ятна виставка займала усі зали другого поверху музею. На жаль, така виставка в місті більше не повторилася. Здавалося, що це картини-вітражі, пронизані світлом і випромінюють його, які несуть сильну позитивну енергетику. Незважаючи на загальне визнання та славетне ім'я, моє сприйняття творчості Рериха було безпосереднім: вражало вміння майстра досить простими засобами, використовуючи декоративні якості кольору, умовну інтерпретацію реальності, домагатися дивовижної виразності. Навіч твори Рериха діяли з подвоєною силою: вони емоційні, несуть на собі відображення романтичної героїзації історії, замилування перед величчю світу; в них просторова глибина і щось позачасове, нескінченне – прихована метафора як умова символу.
Раніше пережите потрясіння від справжнього мистецтва майстра здатне підсилити сприйняття самих репродукцій. Це чудове (незважаючи на свій невеликий обсяг) видання дозволяє оглянути подумки частину творчої спадщини художника з 1902 по 1913 роки. Трактування знайомих картин ("Заморские гости", "Небесный бой", "Короны" та ін.) сусідять із мало відомими краєвидами Фінляндії, архітектурою "Золотого кільця", ескізами декорацій до постановки п'єс Метерлінка, Лопе де Вега та ін. Рерих, який вирізнявся великою ерудицією, цікавий як художник, котрий реконструював історію, при цьому, не перетворивши реконструкцію на самоціль. В цьому він пішов трохи далі свого сучасника Аполлінарія Васнецова, сумлінним творам якого саме бракує символічної багатозначності та контекстності, властивих Рериху. Втім, оцінки вже зроблені до нас (що, однак, не позбавляє нас права мати свої судження з цього питання). Каталог містить відтворення та повну атрибуцію 31 відкритого листа з творами художника із колекції Будинку-музею. Видання каталога присвячене 135-річчю від дня народження М.К. Рериха (1874 – 1947).
Потрібно віддати належне авторам видання, керівникові та працівникам ОБМ ім. М.К. Рериха (О. Петренко, Н. Порожнякова, М. Лінник, рецензент проф. О. Тарасенко), які випустили науково переконливий каталог, постачений науково-дослідницькими статтями, вичерпною атрибуцією репрезентованих творів, списками каталогів, довідкових видань та використаною літературою. Випуск каталогу став двадцять четвертим у серії "Наследие семьи Рерихов" (заснована у 2006 р.). Його видання стало можливим завдяки фінансовій підтримці сім’ї Богацьких (Одеса), а також видавничої діяльності фірми "Астропринт". Щороку ОБМ ім. М.К. Рериха видає у середньому 8 подібних каталогів, що відзначаються високою поліграфією, продуманим дизайном, а це засвідчує про систематичну просвітницьку та науково-дослідну діяльність цієї установи.
Видання подібних ілюстрованих листівок на початку ХХ ст., що популяризували, між іншим, пам'ятки стародавнього зодчества, стало можливим завдяки взаємодії художника із громадою св. Євгенії, яка взяла на себе висвітлення у пресі шляху проходження художньо-дослідницької експедиції Миколи Рериха по історичних місцях Росії. Мотивація участі його у подібному заході звучить досить актуально: "Минувшим летом, – пише Рерих (журнал "Старина", 1903 р.), – мне довелось увидать много нашей исконной старины и мало любви вокруг нее. А между тем, в отношении древности мы переживаем сейчас очень важное время. У нас уже не много остается памятников доброй сохранности, не тронутых неумелым подновлением..." Сьогодні перед всемогутнім лицем часу та неминучого руйнування, а також діяльності сучасних нуворишів, проблема збереженності не може не викликати занепокоєння.
