Тим і прекрасне життя, що воно щодня здатне підносити дивовижні сюрпризи. Один з них – захоплення молодих одеситів капоейрою. Ви теж не знаєте, що це таке? Тоді варто послухати розповідь молодшого наукового працівника Фізико-хімічного інституту захисту навколишнього середовища і людини Максима Чечетова:
– Відомості про капоейру з'явилися ще у ХVIII столітті, хоча зародилася вона раніше – у Південній Америці, завдяки чорношкірим рабам, яких португальські работоргівці привезли з Анголи, Мозамбіка, Гвінеї й Конго. У Бразилії на основі африканського ритуального танцю молодих воїнів, індіанської релігії, культури і виникла капоейра як національне бойове мистецтво. Вона також популярна як футбол, і найчастіше є невід'ємною частиною карнавалів, поєднує у собі елементи акробатики, гри, запаморочливих трюків і спроможна справити на стороннього спостерігача сильне враження. Сучасна капоейра, на відміну від її ранніх форм, не часто використовується з бойовою метою. Зазвичай це безконтактний бій. Але провадяться і чемпіонати світу з повноконтактної капоейри.
Були часи, коли капоейра була поза законом, тому що вона була не лише бойовим танцем, але і зброєю в угрупованнях протестуючих проти дискримінації й вуличних банд.
У 1930 році військовий переворот у Бразилії змінив політичну ситуацію. Капоейра, як прояв народної культури, стала легітимним бойовим мистецтвом. А в 1932 році відкрилася перша офіційна школа. У наш час дуже часто на вулицях Ріо-де-Жанейро, інших міст Латинської Америки можна зустріти людей, які займаються капоейрою, і збирають юрби зацікавлених туристів. У Бразилії мистецтву капоейри навчають в армії та поліції. Завдяки особливому методу ведення бою, вона неперевершена у сутичках зі злочинцями.
– А коли познайомилася з цим бойовим мистецтвом Європа?
– Порівняно нещодавно – лише у 1951 році. На початку 90-х років цим екзотичним видом бойового мистецтва зацікавилися і українці. У 2001 році капоейра потрапила до України завдяки приїзду до столиці професора Руя, уродженця Ріо-Де-Жанейро, який сьогодні тренує капоейристів у Данії. І здобула широке поширення. В Україні, у 2006 році, створено Всеукраїнську федерацію капоейри. Клуби є в Києві, Кривому Розі, Львові, Сімферополі, Харкові, Дніпропетровську, Запоріжжі та інших містах.
Наприклад одеські тренери регулярно відвідують міжнародні семінари, зустрічаються з капоейристами інших країн, здійснюють поїздки до Бразилії. Мені, однак, жодного разу не пощастило з'їздити на батьківщину капоейри, дуже хотілося б...
– Максиме, а як довго Ви займаєтеся капоейрою?
– З 1998 року. Спочатку тренувався самостійно. А через три роки організував клуб у Палаці культури політехнічного університету, де я навчався і де познайомився з Олександром Шевченком – ще однією людиною, яка займається капоейрою кілька років. Протягом трьох років ми з ним разом провадили тренування для всіх охочих. Сьогодні наша група розділилася. Я із двома своїми учнями організував нову групу, і тепер в Одесі існує дві групи капоейри.
– Як відбувається двобій, іменований у середовищі капоейристів грою?
– Капоейристи сидять або стоять по колу. Музиканти стають біля вершини кола. Двоє учасників, підкоряючись чарівливому ритму музики і пісні ведучого, починають танець-двобій. Пересування, удари, стрибки чергуються у спробах дістати суперника або змусити його впасти. Гравець постійно пересувається, намагаючись уникнути удару або провести удар самому. У капоейрі не борються, а грають. При цьому відбувається єднання душі, тіла, музики. Рухи в грі капоейристів традиційного стилю, названого капоейра-ангола, найчастіше нагадують рухи диких тварин. Вважається, що танець зебр, який виконується молодими мисливцями Анголи, став прабатьком сучасної капоейри.
– Які музичні інструменти використовуються на тренуваннях, змаганнях?
– Основну роль в акомпанементі відіграє беримбау (музичний лук), для створення якого використовується порожній гарбуз, а також пандейра (бубон), атабак (барабан), агого (подвійний дзвіночок) і реко-реко (тріскачка). До речі, всі пісні виконуються португальською мовою.
– Де розташований ваш клуб? Кому можна відвідувати ваші заняття, і чи є обмеження за віком і здоров'ям?
– Клуб розташований у спорткомплексі медичного університету. Тренуються у нас як юнаки, так і дівчата, школярі, студенти, дорослі люди. Капоейрою можна займатися з раннього віку до глибокої старості. Я одного разу був дуже вражений, побачивши на одному з відеосемінарів старенького дідуся, який у грі з легкістю пересувався на руках. Як виявилося, це був досвідчений капоейрист-майстер на прізвище Но. Із Бразилії...
Нашу групу відвідують 30 чоловік. Гадаю, що капоейра у найближчому майбутньому посяде гідне місце серед інших видів спорту і активного способу життя завдяки своїй багатогранності, музикальності і надзвичайної здатності знімати стрес і піднімати настрій.
