Слова, що йдуть від серця, – так можна окреслити зміст листів на ім’я Миколи Леонідовича Скорика, що надходять до редакції. Сам він не охочий не лише до їх публікацій, але й розмов на цю тему. А ми все ж вирішили познайомити своїх читачів із тим, хто, чому і з чим звертається до голови облради (особисто). Наводимо лише деяку частину листів, що надійшли у жовтні – листопаді цього року.
Можна потиснути руку... через газету?
Під час останньої робочої поїздки голови обласної ради М.Л. Скорика по Болградському району, що пройшла у вересні, графік керівника був настільки щільним, що довелося відмовитися від запланованої зустрічі з родиною Борчів із села Залізничного. Тому про цю родину хочеться розповісти через газету.
Наш односільчанин Віктор Іванович Борча опинився у важкій життєвій ситуації. Колись, проходячи службу в армії, він одержав інвалідність. А нещодавно пережив велике горе – у нього померла дружина. Віктор залишився із трьома дітьми: молодшому – усього три рочки. У старшого сина-старшокласника – серйозні проблеми із зором.
По допомогу Віктор Іванович почав звертатися до місцевих органів влади, зокрема, і до мене, як до депутата райради. Було створено комісію, яка вивчила проблеми цієї родини. Разом із сільським головою Лілією Маринівною Гордейко та головою районної ради Іваном Антоновичем Насипаним ми зробили усе, що змогли. Але знайти кошти на капітальний ремонт будинку багатодітного вдівця не уявлялося можливим. Тоді ми вирішили звернутися із листом-клопотанням до голови облради Миколи Леонідовича Скорика. Незабаром була отримана відповідь: родині Борчів на ремонт будинку виділено 20 тисяч гривень.
На сьогоднішній день вже поставлено новий дах, найближчим часом будуть замінені на металопластикові вікна, встановлять нову сантехніку. Самотужки та за власні кошти батько трьох дітей ніколи не здолав би цих робіт. Тепер у родини – надійний дах над головою, а це немало.
Єдине, про що багатодітний батько шкодує, що так і не зустрівся із Миколою Леонідовичем, якого бачив лише на фотознімках у газетах – дуже хоче особисто міцно потиснути йому руку.
Володимир АЛАВАЦЬКИЙ,
депутат Болградської районної ради
Зроблено через «не можу»
До редакції газети "Одеські вісті".
Влітку 2005 року сотні жителів Рені втратили дах над головою: через рясні та тривалі зливи частина нашого міста опинилася під водою. Зруйнувалися будинки, під руїнами залишилося усе те майно, яке люди наживали роками. Це було великим горем, трагедією. Але нас, потерпілих, не залишили напризволяще – у Рені розпочалося спорудження будинків для 125-ти сімей, які залишилися без даху.
Коли гроші надходили із Державного бюджету, робота йшла швидко, і на початку 2007 року 40 сімей вселилося до першої п’ятиповерхівки. Але потім у столиці почався політичний безлад, і про Рені просто забули.
Ми пам'ятаємо, як взимку на зупинене будівництво приїхав голова Одеської обласної ради Микола Леонідович Скорик. Було дуже холодно, але люди прийшли, щоб почути від керівника області підбадьорливі слова. Хоча знали: у Держбюджеті на ренійські будинки не заклали жодної копійки.
Микола Леонідович нічого не обіцяв, лише сказав: "Будемо старатися". А незабаром на об'єкті знову з'явилися будівельники, і загула потужна техніка ЗАТ "Південьбуд". Відновити роботи вдалося тому, що рішенням сесії обласної ради Рені було виділено 2,2 мільйона гривень...
Минув час – і Микола Леонідович знову приїхав до нашого міста: здавалися в експлуатацію дві п’ятиповерхівки. Ключі від упорядкованих трикімнатних квартир із індивідуальним опаленням на природному газі одержало ще 40 сімей. Це було 3 січня 2008 року. У квартирах ще не було меблів, але вже стояли новорічні ялинки.
Але керівник області приїхав не для того, щоб пити із новоселами шампанське, а щоб розглянути питання щодо завершення будівництва останнього, четвертого, будинку, на який не вистачало 4,5 млн.
І що ж? Коли ухвалювався Держбюджет на 2009 рік, високі чиновники в Києві залишили Рені лише у проекті. Проте будівництво не зупинилося. Знову ж завдяки депутатському корпусу облради на чолі із М.Л. Скориком на початку цього року Рені було виділено 1,5 мільйона гривень.
Як нам стало відомо, буквально цими днями підписано розпорядження Кабміну щодо виділення із Держбюджету останніх 3,6 млн гривень на завершення будівництва... Але як ставитися до уряду, який "літо красне проспівав", підписує документи лише у листопаді, а гроші, швидше за все, надійдуть лише у грудні, коли будівельні роботи вести вже неможливо? Спасибі "Південьбуду", який вкладає в об'єкт свої власні кошти. На сьогоднішній день в останній п’ятиповерхівці вже встановлено металопластикові вікна та двері, бригада приступила до внутрішніх опоряджувальних робіт. Будівельники знають, що цей об'єкт перебуває під особистим патронатом голови облради, а тому усі питання із фінансуванням навіть через "не можу" будуть вирішені.
Побільше б у нашій країні було таких керівників, які не обіцяють "світлого майбутнього", не красуються на трибунах, не списують свою бездіяльність на світову економічну кризу, а займаються вирішенням конкретних питань.
На прохання новоселів,
Ігор Костянтинович ГЛУГАН,
учасник бойових дій в Афганістані,
м. Рені
Вельмишановний Миколо Леонідовичу!
Колектив Ананьївської центральної районної лікарні висловлює Вам щиру вдячність за підтримку медичної сфери нашого району.
Завдяки фінансовій допомозі з боку обласної ради було відремонтовано пологове та хірургічне відділення. В цілому було освоєно майже 2,5 мільйона гривень. Відтепер жінки Ананьївського та кількох сусідніх районів народжують немовлят у комфортних умовах. Також за останні роки арсенал ЦРЛ поповнився новим медичним обладнанням.
Це значно допомагає лікарям у лікуванні хворих.
Висловлю надію, що Ви і в подальшому підтримуватимете медичні заклади нашого району.
З повагою,
головний лікар ЦРЛ Анатолій КОЙЧЕВ
Вельмишановний Миколо Леонідовичу!
Щиро вітаємо Вас з днем народження. Бажаємо наснаги для здійснення всіх задумів і планів, успіхів у всіх починаннях, підкоренні нових життєвих вершин та всіляких гараздів. Бажаємо радісних буднів і веселих свят.
Щиро дякуємо за Вашу мудрість, терпіння, доброзичливість, за копітку щоденну працю. Нехай доля дарує Вам якнайбільше щастя, благополуччя, здоров’я, удачі та невичерпної енергії.
Хай Вас не покидає віра, підтримує надія, зігріває любов.
Бажаємо Вам, щоб кожне починання було успішно втілене в життя. Нехай людська повага і визнання крокують поруч з Вами в майбуття.
Прийміть низький уклін та слова великої поваги і вдячності від колективу, батьків Любашівського ясел-садка № 2 «Казка».
Шановний Миколо Леонідовичу! Прийміть низький уклін та слова поваги і вдячності від трудового колективу Любашівського ясел-садка № 2 «Казка», вихованців та їхніх батьків. Адже завдяки Вашій підтримці з обласного бюджету було виділено необхідну суму для завершення ремонту, що дало змогу відкрити ще одну ясельну групу. Таким чином, було ліквідовано проблему влаштування дітей до дитсадка.
З повагою,
Світлана Олійник, завідувачка ясла-дитсадка № 2 «Казка», смт Любашівка
Є піклування – є вода, і село оживає
Наше село буквально оточене водою. Але от питної – не було. Доводилося привозити її здалеку. А усе це – гроші. Зрозуміло, не усім вона по кишені. Набирали в колодязі технічну, і нею користувалися.
Але же і це не вихід зі становища. І багато наших хвороб були саме через те, що користувалися річковою або озерною водою без будь-якого очищення. Ось чому я підтримала нашого сільського голову Михайла Шевченка, коли він запропонував побудувати станцію локального очищення води. Підтримали не лише ми, сільські депутати, але й інші жителі села.
Спочатку звернулися до народного депутата Юрія Крука. Він сказав, що займеться цим питанням, організує виділення коштів для будівництва. Та тільки далі обіцянок діло не пішло. Тоді ми попросили сприяння у керівників району – Сергія Мазура та Сергія Ніколаєва. А вже вони вийшли на рівень обласної ради, і, наскільки я знаю, звернулися до голови обласної ради Миколи Леонідовича Скорика. І вже після цього, завдяки підтримці Миколи Леонідовича, наскільки мені відомо, питання фінансування було вирішене, справа пішла набагато швидше.
Я так розумію – тому, що керівник обласної громади живе інтересами кожного селянина, розуміючи, наскільки важливо для нашого повсякденного життя вирішення таких питань. І ось ще що скажу: адже після того, як наше село Кислиця почало активно упорядковуватися, до нього почала повертатися молодь. Тому що є чим займатися, є умови не гірші за міські. Чого ж не жити, тільки трудися!
У цілому на очисні споруди було витрачено близько 800 тисяч гривень. Установка здатна видавати 50 тонн чистої води за добу. До нас починають звертатися по воду і жителі багатьох сусідніх сіл. А це про щось говорить!
І сьогодні мені хотілося б ще раз, від імені нашої сільської громади, подякувати керівникові облради Миколі Леонідовичу Скорику за піклування та посилену увагу до усіх соціальних питань. Скажу відверто, якби і керівники держави ставилися до своїх обов'язків так само, як в області та районі, Україна б не відчула жодної кризи!
Клавдія ПОКОТИЛО,
пенсіонерка, депутат сільської ради,
с. Кислиця,
Ізмаїльський район
…І низький уклін
Не передати радості, з якою ми сприйняли відкриття у нашому місті Арцизі філії відділення гемодіалізу обласної клінічної лікарні. Ми знаємо, що цьому активно сприяв голова обласної ради М.Л. Скорик. Дорогий Миколо Леонідовичу! Ви не уявляєте, наскільки Ви полегшили нашу долю. Адже ми страждаємо на серйозну хворобу, потребуємо постійної фільтрації крові. Раніше декілька разів на тиждень я виїжджала на цю процедуру до Одеси. Тепер на дорогу до філії в мене йде півгодини. Величезне Вам, Миколо Леонідовичу, спасибі за Ваше добре серце та увагу до наших непростих проблем простих людей. Здоров’я вам та Вашим домочадцям. Низький Вам уклін.
З повагою,
Тетяна МАНДРІЙЧЕНКО,пенсіонерка
Бажаємо плідної праці
Шановна редакціє газети «Одеські вісті»!
Просимо вас передати слова щирої і величезної вдячності голові Одеської обласної ради Миколі Леонідовичу Скорику за виконані ним зобов'язання.
Ми добре пам'ятаємо, як після його обрання на посаду голови обласної ради свою першу робочу поїздку Микола Леонідович здійснив саме до Білгорода-Дністровського. Тоді він дав обіцянку, що область допоможе місту спорудити газові магістралі до котельні по вулиці Шкільній у мікрорайоні «Тіра». Наприкінці минулого тижня Микола Леонідович серед почесних гостей був присутній на відкритті цієї котельні, на яку, нарешті, подали природний газ. Ми довідалися, що за час роботи Миколи Скорика на посаді голови облради для реконструкції котельні від області і держави виділено понад 5 мільйонів гривень. Гроші витрачено на спорудження газового трубопроводу і переобладнання котельні. Нарешті, після майже двадцяти років мук і холодомору у наших квартирах з'явилося справжнє тепло! Адже раніше температура у кімнатах не піднімалася вище 16 – 18 градусів, а з часу запуску переобладнаної котельні температура у нашій та квартирах інших мешканців будинку одразу ж піднялася до 23 градусів. Такої температури ми не пам'ятаємо з часу здачі будинку в експлуатацію.
У багатьох будинках мікрорайону «Тіри» живуть військові пенсіонери, їхні діти, онуки та правнуки – колишні мешканці знесених фінських будиночків військового містечка по вулиці Провадійській (Армійській) та провулку Франка. Спочатку котельня працювала на вугіллі, і у квартирах неможливо було зимувати. Потім її переобладнали на мазут, але якість опалення не набагато покращилася, а оплата зростала. Але тепер вперше за багато років ми відчули, що у кімнатах не потрібно додатково включати УФО або інші електрообігрівачі. У нашій сім’ї двоє дітей, і ми, нарешті, можемо не турбуватися, що вони застудяться.
Якби у нашій владі було більше таких порядних людей, як молодий голова облради Скорик, то прості люди так довго не страждали б. Але ж ми мучилися два десятки років, поки не здійснилися наші надії. Сьогодні наші маленькі діти граються і сплять у теплі! Нам хочеться побажати Миколі Леонідовичу великих успіхів на життєвому шляху. Нехай він і далі так само плідно трудиться для простих людей. Ми щиро бажаємо Миколі Леонідовичу здоров'я, щастя і успіхів у його житті. Нехай будуть щасливі усі ваші рідні і близькі!
З повагою,
Тетяна та Олександр ВОЛКОВИ від імені мешканців будинку № 131-А, по вул. Ізмаїльськійм. Білгорода-Дністровського
Радіємо, що вже народжуватимемо в Саврані
Шановна редакціє! Від усіх майбутніх мам району щиро хочу подякувати через вашу газету обласній раді і особисто Миколі Леонідовичу Скорику за те, що у нас до кінця року буде відкрито пологове відділення Савранської ЦРЛ.
Справа в тім, що це приміщення було побудоване ще у 1969 році. І хоча майже щороку провадилися поточні, косметичні ремонти, капітально воно не ремонтувалося жодного разу. У минулому році Савранський пологовий будинок було включено до переліку об’єктів, реконструкція яких здійснюється за рахунок коштів з обласного бюджету розвитку. Торік було зроблено ремонт другого поверху, а в нинішньому планувалося завершити реконструкцію.
Та коли на початку 2009 року в країні почалися фінансові труднощі, що стало причиною призупинення деяких державних програм, ми дуже непокоїлися, що це зачепить важливі соціальні об’єкти і нашого району, зокрема, пологового будинку. І якою ж була наша радість, коли ми дізналися, що пологовий будинок у Саврані не виключено із переліку об’єктів, капремонт яких здійснюється за рахунок коштів обласного бюджету розвитку. Завдяки клопотанню районного начальства та розумінню і особистій підтримці з боку голови облради Миколи Скорика, було надано 275 тисяч гривень для завершення реконструкції цього об’єкта. Незважаючи на те, що ми живемо у віддаленому районі області, Микола Леонідович не раз приїздив до нас, цікавився потребами мешканців і допомагає розв’язувати назрілі проблеми. Велике спасибі Миколі Леонідовичу за те, що нам вже не доведеться їхати в сусідні райони, тепер всі породіллі нашого району народжуватимуть у Савранському пологовому будинку.
Від усіх майбутніх мам Савранщини,
Олена Новіцька
