Майбутнє ґрунтується на минулому. Ця істина підтверджується реально в селі Кам’янці Ізмаїльського району, яке нинішнього року вкотре стало переможцем у конкурсі з благоустрою і санітарного стану серед сіл півдня Одеської області. У селі, що розквітло за сорок п'ять років, протягом яких керував місцевим господарством Герой Соціалістичної Праці Микола Георгійович Миндру.

– Так от, Микола Георгійович зумів задовго до змін у країні передбачити майбутнє і зробити максимум можливого для того, щоб це майбутнє не стало катастрофічним, – говорить сільський голова Кам’янки Іван Олексійович Лефтеров. – Це він першим почав реформи, але не по-головотяпському, як ішли вони у цілому в державі, а розумно, ретельно вивіривши кожен крок, передбачивши всі плюси і мінуси. І якщо сьогодні про створення сільськогосподарських асоціацій у багатьох випадках лише говорять, то асоціація сільгосппідприємств «Прогрес», створена М.Г. Миндру у дев'яності роки, живе, діє, залишається базовою для села, дозволяє розв’язувати комплекс проблем щодо утримання однієї з найбільш потужних інфраструктур. Передбачав Микола Георгійович і те, що приводи управління як асоціацією, так і іншими структурами зійдуться у сільській раді.

Але завдяки тій базі, що була створена нашим «дідусем» (Миколу Георгійовича донині так називають), ми сьогодні, я так вважаю, робимо трохи більше і живемо трохи краще, ніж інші – чим ніколи не хвалилися, хоча пишаємося, що ми – кам’янці! І намагаємося дотримуватися заповітів М.Г. Миндру, робити все, щоб не «проїсти дідусів досвід». От вам і відповідь на запитання – як громада домоглася чергової перемоги в обласному конкурсі щодо благоустрою і санітарного стану серед громад південної зони Одеської області.

…Наша розмова з Іваном Олексійовичем щоразу переривалася телефонними дзвінками – нинішні можливості зв'язку дозволяють оперативно вирішувати будь-яке питання. Не залишалися без уваги і відвідувачі: односільчани йдуть із найрізноманітнішими проблемами. Ось і доводиться починати робочий день із сьомої ранку. Турбот постійно вистачає. На контролі, до того ж, крім виробництва, освіта, культура, медицина, діти, всі інші аспекти життя громади.

– Я так розумію, – говорить сільський голова, – є виробництво, отже, є і бюджет. А є бюджет – є можливість вирішувати соціальні завдання. У Кам’янці стабільно діють понад десять підприємств щодо обробітку землі та інтенсивного землеробства, переробки сільськогосподарської продукції, тваринництва, надання послуг населенню. Практично всі керівники підприємств є депутатами сільської ради або членами виконкому, що тільки зміцнює тандем місцевого самоврядування і виробничих структур.

Сільський бюджет досягає 1 мільйона 700 тисяч гривень на рік. Але це – не все. Діє фонд соціального розвитку села, у якому на потреби соціуму щорічно накопичується додатково до мільйона гривень. Кошти до фонду вносять підприємства АСГП, фермери, приватні підприємці, а також вихідці із села. Сума чимала, хоча і її, чесно кажучи, за нинішньої інфляції не зовсім вистачає. Тому, розуміючи, що в нинішніх умовах ні селу, ні району не вдасться утримувати у повному обсязі сільський Палац спорту імені М.Г. Миндру, виконком у квітні нинішнього року за підтримки районної влади домігся виділення на його утримання 280 тисяч гривень із облбюджету. На контролі – питання найбільш ефективного використання цього об'єкта не лише для села і району, але й всієї Одещини.

Як повідав директор ПС Петро Димов, тут планується створити школу олімпійського резерву області – всі умови для цього в Кам’янці є. Палац володіє цілим рядом залів і плавальним басейном з підігрівом води. Діють секції волейболу, баскетболу, футболу і міні-футболу, армрестлінгу, вільної боротьби, настільного тенісу, плавання, важкої і легкої атлетики, аеробіки. Займаються близько 300 хлопців і дівчат. Тут же проводить заняття з фізкультури школа.

Є в селі Кам’янська лікарня зі статусом районної. Як поділився головлікар лікарні Володимир Терпанов, на засіданнях виконкому, сесіях сільської ради постійно заслухується звіт про стан справ у цьому лікувальному закладі. Громада взяла на себе питання забезпечення медперсоналу житлом, пацієнтів лікарні – харчуванням. Район сприяє у вирішенні кадрового питання.

…У місцевому Будинку культури діють сім самодіяльних колективів. Три з них носять звання народних. Громада забезпечує колективи костюмами, виділяє кошти на поїздки, зокрема – у творчі відрядження до Болгарії, Румунії, Росії. У селі розташований навчально-виховний комплекс. До нього входять загальноосвітня школа, гімназія, музична, спортивна і художня школи. Керує НВК депутат районної ради, заслужений вчитель України і Болгарії Тамара Андріївна Саказли, яка одержала в нинішньому році до Дня вчителя орден Княгині Ольги.

Тамара Андріївна фактично повторила те, що було сказано до неї: у НВК дуже тісний зв'язок з місцевим органом самоврядування. Всі школярі забезпечені гарячим харчуванням: з 1 по 4 класи за рахунок держави, на харчування старших виділяють кошти сільський бюджет і місцевий фонд розвитку.

– А як інакше, – говорить Іван Олексійович. – Діти – це наше майбутнє. Для громади проблеми дитинства були і залишаються першорядними.

Між іншим, у селі досить стабільна демографічна ситуація. Близько третини населення – діти й молодь. Як і десять років тому, кількість населення коливається в межах 3500 – 3600 чоловік.

…Розповів сільський голова і про плани на майбутнє. Про те, що завдяки коштам, зібраним односільчанами, триває реконструкція місцевого храму; вирішується питання про розміщення місцевого історико-краєзнавчого музею.

Дуже активно займаються в селі питанням подачі питної води за рахунок встановлення опріснювальної системи. І ще одна, далеко вже не мрія, а фактично завтрашня реальність – спорудження в селі кондитерської фабрики. У планах – відродження тепличного комбінату, спорудження власного винзаводу.

– Ми сьогодні зобов'язані думати насамперед про повний цикл виробництва і переробку вирощуваної нашими аграріями продукції, – говорить сільський голова. – Відкриття нових виробництв дасть можливість забезпечити роботою не менше 150 осіб.

– Шкода лише, – сказав наостанок Іван Олексійович, – є і у нас боржники перед місцевим бюджетом. Серед них – ТОВ «Кам’янський цегельний завод» і СВК «Прогрес-Агро». Розумію, нині час проблемний. Але проблеми є в усіх. Однак все-таки більшість підприємців у цих питаннях толерантніші. І тому хочу завершити нашу розмову улюбленим висловлюванням Миколи Георгійовича: «Треба ділити не владу, а відповідальність». Вважаю, сьогодні ці слова найбільш актуальні для всієї країни.