Багато хто з нас погодиться з тим, що своє майбутнє людина створює сама. Усі розуміють, що одним з найважливіших засобів досягнення життєвого успіху є одержання якісної освіти. Прагматичні американці запевняють, що вища освіта – єдиний шанс вибитися в люди.
Фраза «вища освіта – обов'язкова» присутня майже у кожному оголошенні про вакансію, якщо мова не йде про робочі спеціальності. Наявність вищої освіти передбачає наявність спеціальних знань, широкий кругозір, вміння аналізувати великий обсяг інформації і робити адекватні висновки. І якщо роботодавцеві доведеться обирати між двома кандидатами з добрим досвідом роботи, і при цьому у одного з них буде вища освіта, а у другого ні, – то з найбільшою ймовірністю він віддасть перевагу першому. Щоправда, можна згадати і висловлення великого М. Сервантеса: «Бувають люди, яким знання латині не заважає все-таки бути ослами»...
Загалом, на радість тих, хто не має вищої освіти, необхідно відзначити, що є й інша точка зору. На думку деяких вчених, у сучасному світі надмірна освіта може принести більше шкоди, ніж користі. У людей з вищою освітою, особливо з декількома вищими, набагато вищй ризик виникнення стресу і глибоких депресивних станів.
На думку медиків, вислів «горt від розуму» має буквальний сенс. Крім нервових розладів, освіта часто призводить до проблем із зором, порушення загального тонусу організму. Сидячий спосіб життя призводить до сильного ослаблення імунітету. Дослідження вчених показують, що люди, які не мають вищої освіти, часто бувають набагато щасливішими за своїх освічених однолітків...
І проте, останнім часом у багатьох молодих людей з'явилося прагнення одержати другу (і навіть третю) вищу освіту. Один мій знайомий, який школярем цікавився хімією і замолоду мріяв стати астрономом, закінчив фізичний факультет ОНУ ім. І.І. Мечникова, але не пропрацював за фахом ані дня. Через кілька років він вступив на філософський факультет уже другого університету, розташованого за кордоном. Не реалізувавши себе і у цій спеціальності, зараз закінчує навчання в Духовній академії... Чи можна йому позаздрити? Чи поспівчувати?...
Популярність декількох вищих освіт зростає щороку. Бум другої вищої освіти фахівці пояснюють стрімким рухом нашої економіки у бік ринку, під час якого акцент професійної підготовки зрушується на більш затребувані і більш високооплачувані спеціальності. Іншими словами, головний мотив другої вищої освіти полягає у тому, щоб знайти більш прибуткову роботу, яка відповідає амбіціям уже навченого професіонала.
У лідерах другої вищої освіти зараз фінансові та економічні, юридичні спеціальності, комп'ютерні технології. Далі з великим відривом йдуть медичні, інженерно-технічні.
Ось що розповідають про причини одержання другої вищої освіти ті, хто її вже здобув.
Галина Гаврилюк :
– Заповітною мрією моєї молодості було здобути професію інженера-конструктора. Затято готувалася я до іспитів і вступила до Одеського політехнічного інституту. Студенткою затято штудирувала вищу математику, сопромат, теоретичну механіку. І, нарешті, одержала диплом інженера-механіка за фахом «технологія машинобудування, металорізальні верстати та інструменти». Захоплено стала працювати в конструкторському бюро. Але почалася перебудова, потім відбувся розвал Радянського Союзу. Багато заводів, а також конструкторські бюро перестали працювати. Я не тільки втратила улюблену справу, улюблену роботу, про що дотепер шкодую, але й дуже постраждала матеріально. Щоб пережити нелегкий час, якось заробити гроші, підтримати родину, мені довелося опанувати нову спеціальність. Тому я закінчила Одеський економічний університет і одержала спеціальність економіста з обліку і аудиту. Це дозволило у складний період мого життя одержати роботу бухгалтера на підприємствах різних форм власності. Зараз я працюю в науково-технічному підрозділі Обласного гуманітарного центру позашкільної освіти і виховання, де знадобилася моя перша освіта. Гадаю, що, можливо, колись знадобиться і друга вища освіта. Життя довге, і воно попереду...
Катерина Янішевська:
– Ще навчаючись у школі, ніяк не могла визначитися з вибором майбутньої професії, тому що спектр інтересів був дуже широким. Після закінчення школи переді мною встав вибір: або присвятити себе вивченню іноземних мов, або з головою зануритися в юриспруденцію – предмет перспективний, і на той час мені цілком незнайомий. Щоб не прогадати, вирішила вибрати і те, і інше. Зараз я цілком щаслива студентка третього курсу економіко-правового факультету за фахом «правознавство» (денна форма навчання) і факультету романо-германської філології (заочна форма навчання) ОНУ ім. І.І. Мечникова. Моє рішення обумовлювалося тим, що, як відомо, в Україні ратифіковано безліч міжнародно-правових актів, розробляються програми співпраці з іноземними органами місцевого самоврядування, провадяться студентські конкурси, імпровізовані англомовні судові розгляди. Тому знання двох і більше мов відкриває молодому юристові нові кар'єрні можливості.
Навчатися на двох факультету одночасно дуже складно. Іноді трапляється, що начитка лекцій на заочному збігається з початком сесії на денному. А відвідування занять на двох факультетах одночасно не є можливим. Тому більшу частину матеріалу доводиться вивчати самостійно. Найчастіше складаю сесію на заочному відділенні у останню мить. Глибоко переконана, що хоча одночасне навчання на двох факультетах – справа складна, але в той же час корисна, перспективна.
Леонід Шафран:
– У мене дві вищі освіти. Молодою людиною я навчався одночасно у двох вузах: на біологічному факультеті Одеського університету ім. І.І. Мечникова і в Одеському медичному інституті. На біофаку я із захопленням займався природничими науками, виконав цікаву дипломну роботу з біохімії, тема якої була саме на стику імунології і мікробіології. Через півтора року після закінчення біологічного факультету я закінчив і лікувальний факультет Одеського медичного інституту. Обов’язково хочу відзначити, що саме університет дає не лише великі знання студентам, добру загальнонаукову підготовку, уміння творчо мислити, але також збільшує інтелектуальний потенціал, що допомагає його випускникові застосовувати знання у будь-якій науковій діяльності. Вважаю, що якби я був лише лікарем, то це звузило б мої можливості, не допомагало у розв’язанні багатьох проблем сучасної медицини.
З 1976 року я працюю першим заступником директора Українського НДІ медицини транспорту, є доктором медичних наук, професором, заслуженим діячем науки і техніки. У нас в інституті працюють біологи, хіміки, фізики, лікарі, психологи. Тому великі знання, отримані у двох вузах, дуже допомагають мені в моїй роботі. Зараз багато хто розуміє: щоб досягти успіху в житті, недостатньо бути фахівцем в одній області, необхідні знання і у суміжних областях. Тому вважаю, що одержання декількох вищих освіт необхідно у тих випадках, коли людина бажає освоїти суміжні науки, прагне стати кваліфікованішим фахівцем. А ось просте колекціонування вищих освіт ні до чого не призведе.
Гадаю, до думки моїх співрозмовників варто прислухатися. Тому що їм отримана освіта допомагає впевнено почувати себе в житті і не боятися залишитися без роботи.
