У першому з них Микола Леонідович відвідав Красносільський будинок-інтернат для дітей-інвалідів. Тутешні вихованці страждають від різних психоневрологічних порушень і особливо потребують співчуття та турботи.
Як розповів директор інтернату Петро Сенишин, цей заклад було створено у п'ятдесяті роки, а призначався із самого початку для самотніх інвалідів та ветеранів війни. Перепрофілізація відбулася у сімдесяті, а нинішній корпус інтернату був побудований у рік Московської олімпіади – 1980-й.
– Уже майже 30 років цьому будинку, а капітальний ремонт не робився, лише вибірковий і поточний підтримуємо, як можемо, – говорить Петро Євстафійович. – Цього року плануємо провести ремонт у старій сьомій групі, зробити там перукарню, стоматологічний кабінет, міні-спортзал і реабілітаційний центр для наших дітей-інвалідів.
Ці роботи колектив інтернату планує провести власними силами. А ось для ремонту харчоблоку потрібна допомога обласного бюджету. До речі, на останній сесії обласної ради Красносілці вже виділені значні кошти: майже мільйон гривень на ремонт доріг, близько двохсот тисяч – на газифікацію і сто тридцять тисяч на будівництво каналізаційних споруд. Можливість виділення чергової суми буде розглядатися вже у наступному році. Поки ж що, як повідомив Петро Сенишин, з обласного бюджету стабільно фінансуються витрати на харчування та медикаменти вихованцям, зарплату працівникам. Ну а на честь приїзду голови облради та новорічних свят хлопчики та дівчатка одержали безліч солодких подарунків.
Візит до Березівки розпочався із відвідування Березівської загальноосвітньої школи № 2, однієї із найдавніших у районі. Тут теж є проблеми із харчоблоком, причому навіть серйозніші, ніж у Красносілці.
– Сам будинок побудували у 82-му році, госпспособом, силами колективу та батьків, – ділиться директор школи Володимир Шимко. – Як співала Апіна: «Я его слепила из того, что было». Після розпаду СРСР розпалося й громадське харчування, котре обслуговувало харчоблок. Забрали меблі, посуд, холодильники, залишилися лише стіни. Тому, коли постало питання про обов'язкове харчування учнів 1-4 класів, це викликало труднощі.
Ми п'ять років водили дітей харчуватися через дорогу до сусідньої третьої школи. Однак відстань перевищує 50 метрів, обмаль посадкових місць. Тому цього року з 1 вересня наша районна СЕС заборонила. Діти беруть з дому бутерброди, хто що може. Але ж є такі сім’ї, де й покласти, власне, нічого... То ж це дуже серйозна проблема. Ми опинилися в складній ситуації. Діти залишають нашу школу – одну з найдавніших, де колись навчалися майбутні академіки та генерали... У 1986 році в нас було 840 учнів в одну зміну, а зараз 350...
Звичайно, таку різницю можна частково пояснити і демографічними показниками, загальним зниженням кількості дітей. Але це не зменшує потреби у нормальній шкільній їдальні.
– Кошторисна документація в нас є, – далі розповідає Володимир Федорович. – За цінами півторарічної давності це було 280 тисяч (без устаткування та внутрішньої начинки). Зараз ціни, як ви знаєте, стрибнули. Тому, якщо брати у цілому, то потрібно півмільйона гривень для того, щоб справді це зробити для дітей... Головне завдання школи – виховувати та навчати, але ж потрібні і умови...
– Це завдання повністю розв'язуване, – впевнений голова обласної ради Микола Скорик. – Діти на початку ХХІ сторіччя повинні мати можливість нормально харчуватися у школі. Сьогодні зі мною приїжджали й інші депутати обласної ради, ми знайдемо можливість виділити кошти у бюджеті наступного року. На жаль, це не єдиний такий харчоблок на Одещині, але ми будемо розв'язувати проблему поступово.
Як з'ясувалося, шкільне харчування – далеко не єдина тема, яка хвилює березівців. Це показала зустріч із районним активом, яка проходила незвичайно жваво. Тематика запитань, які ставилися, була всілякою: від ремонту дитячого садка в Раухівці до перспектив розробки шельфу біля острова Зміїного, від реалізації програми «Шкільний автобус» до прогнозів щодо політичної реформи в Україні. Звичайно, не усі ці запитання стосувалися компетенції голови обласної ради, однак він постарався висловити свою точку зору з усіх питань, що цікавили громадян.
– Найголовніше, що в нас є розуміння між областю та районами, – резюмував Микола Леонідович. – Це особливо важливо зараз, напередодні виборів. Я не хотів би переходити на особистості, як це роблять деякі наші опоненти. Тому просто скажу: ми зробимо усе можливе, щоб вибори в Одеській області пройшли чесно. Як на етапі передвиборної кампанії, так і на етапі самої процедури виборів. Ми будемо чітко дотримуватися цієї лінії. І якщо хтось, не дай Боже, спробує якось сфальсифікувати цей процес... Мені просто шкода цих людей – їм доведеться відповідати за законом... Нещодавно політичні сили Одещини підписали Меморандум про чесні та прозорі вибори. Я сподіваюся, що Одеська область буде гідним прикладом для України, а після виборів країна максимально швидко повернеться у робоче русло.
Як підкреслив Микола Скорик, для того, щоб не допустити різночитань при трактуванні результатів виборів, дуже важлива свідомість самих виборців – тобто, їхня явка на виборчі дільниці. На жаль, наші земляки у цьому плані не відрізняються внутрішньою дисципліною. Якщо для західних регіонів України типова явка на 80 – 90%, то для Одещини показник трохи більше 50% уже вважається добрим. Тому голова обласної ради закликав жителів області до більш активної участі у виборчому процесі, незалежно від того, кому вони збираються віддати свої голоси.
