Наприкінці минулого року побувала в декількох селах Ширяївського району. Гнітюче враження справили покинуті, як сироти, напіврозвалені, або й зовсім зруйновані хати. На одному відділку села Макарового, яке в місцевих жителів має назву Флоринівка, від колишньої контори місцевого колгоспу залишились лише стіни, а неподалік – естакада для ремонту автомобілів від колишнього чималенького автопарку. Щось подібне довелось побачити і в Бранковановому, і в Чогодарівці, і в Малігоновому та й в багатьох інших населених пунктах. На тлі цього повільного вимирання сіл приємно було побачити, що у більшості з них збереглися загальноосвітні школи. Причому зовні вони мають досить пристойний вигляд та й в середині облаштовані непогано. За можливістю організоване й гаряче харчування. Для багатьох дітей Бранкованівська, Макарівська, Старомаяківська, Новоєлизаветівська, Осинівська школи стали другими домівками. Тут діти опановують науки, розвиваються, займаючись в різноманітних гуртках. Та для декого з них дуже проблемно діставатися до школи. Із 3400 учнів загальноосвітніх шкіл району близько 800 потребують підвезення.
Як же вирішується дане питання? Про це розповідає начальник відділу освіти Ширяївської райдержадміністрації Юлія Станіславівна Шаповалова:
– На сьогоднішній день у нас підвозиться 744 дитини. Маємо сім «газелей», три нових типові шкільні автобуси і один зовсім старенький автобус, який залишився ще з радянських часів. Цим транспортом підвозимо 619 учнів. За рахунок Ширяївської селищної ради транспортом ВАТ «Ширяївське автотранспортне підприємство 15167» організовано довезення 113 школярів та семи вчителів. За кошти ПСП «Маяк» підвозиться 12 учнів Преображенської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
– Але ж, напевне, ще не всіх дітей, які мешкають далеко від шкіл, підвозять?
Так. Повністю розв’язати цю проблему нам ще не вдалося. Нині дістаються своїм ходом дев’ятеро учнів Бранкованівської школи із Самійлівки та із Малігонового. Не підвозяться також 12 дітей із Флоринівки до Макарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
При цих словах я згадала, як, проїжджаючи довгою вулицею саме цієї Флоринівки, мені випадково показали хату, з якої братик і сестричка ходять до школи. По-перше, це справді дуже далеко, а подруге, дорога, по якій дітям доводиться діставатися до школи, вся у вибоїнах. В негоду там і автомобілем проїхати дуже проблемно. Колись ця дорога мала тверде покриття. Та з часом воно повибивалося, а на дорогу, як і в більшості випадків, немає коштів. От і ходять школярики пішки по декілька кілометрів в один бік та стільки ж у другий. Слава Богу, що хоч не через ліс, як то роблять їхні однолітки у деяких закарпатських селах.
Розмірковуючи над цією ситуацією, найперше подумала: чи вистачає їм сил після таких походеньок на навчання? У Юлії Станіславівни Шаповалової запитала:
– Яка ж перспектива вирішення цього питання?
Вона відповіла:
– Варто зазначити, що ці проблеми ми розв’язуємо досить таки успішно. Лише за останні півтора року наш автопарк збільшився на три одиниці. А ще нам пообіцяли в цьому році виділити кошти із держбюджету на один шкільний автобус, за умови, якщо ми придбаємо один за власний рахунок. І ми цю умову вже виконали. Наприкінці минулого року за кошти із обласного та районного бюджетів за 157 тисяч гривень придбано шкільний автобус. Одними з останніх в минулому році отримали шкільний транспорт учні Новоєлизаветівської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
Торік передали «газель» до Мар’янівської школи. Старенький автобус обслуговує олександрівських школярів. Отож і цю школу ми не знімаємо з порядку денного.
Враховуючи такий підхід з боку районної влади, відділу освіти РДА, можна сподіватись, що в цьому році питання про підвезення учнів до Бранкованівської та Макарівської шкіл буде вирішено позитивно.
