В гостях у «Лелеченя»
У Кодимському районі ось уже 10 років функціонує дитячий притулок «Лелеченя». Про нього я довідалася з розмови з начальником відділу контролю у сфері охорони здоров'я та науки у сфері медицини КРУ в Одеській області Галиною Лосюк. За традицією, що вже склалася, працівники управління всі ці роки шефствують над «Лелеченям».
– Там на диво добре, по-домашньому затишне оточення, – говорить Галина Володимирівна. – Причому для багатьох із тих дітей, які там опинилися, воно сприятливіше, аніж те, що склалося в їхніх сім’ях.
«Лелеченя» розраховане на 30 місць. Крім дітей, які живуть у Кодимі, сюди потрапляють діти із Красноокнянського, Савранського, Котовського та Балтського районів.
За словами директора притулку служби у справах дітей Кодимської райдержадміністрації Наталії Патковської, більшість вихованців притулку, – не сироти. Ось лише їхні батьки часто забувають про своїх неповнолітніх, а часом зовсім ще маленьких, дітей. Працівники соціальних служб та міліції привозять до «Лелеченяти» дітей та підлітків віком від 3 до 18 років…
Перше завдання працівників притулку – це відігріти дітей, причому як у прямому, так і в переносному значенні слова. Дати зрозуміти їм, що вони комусь потрібні, що про них опікуються. Як правило, усі новоприбулі пережили сильний психологічний стрес. У багатьох з них батьки зловживають алкоголем, ніде не працюють. Таких тат і мам найчастіше позбавляють батьківських прав. Проте, наскільки це можливо, співробітники притулку намагаються повертати дітей у їхні біологічні родини. Коли це вже неможливо, шукають дитині приймальну родину, прийомних батьків або опікунів. На жаль, сьогодні більш поширене опікунство й піклування, ніж усиновлення. Наприклад, тільки за перші три місяці цього року троє з 38 дітей, що перебували в притулку, потрапили в родини опікунів. На думку співробітників соціальних служб, люди трохи насторожено ставляться до всиновлення чужих дітей. Але при цьому не одержують від держави тієї допомоги, яка покладена опікунам і піклувальникам.
– Двері в нас відчинені для гостей, – говорить Наталія Василівна. – Ми завжди напоїмо чаєм, дамо можливість познайомитися з нашими хлопцями. У нас дуже гарна художня самодіяльність, часто даємо концерти. Діти раді, коли приходять глядачі, у тому числі й наші шефи з райдержадміністрацій, а також співробітники Кодимського відділу контрольно-ревізійної служби й облкру. Вони не забувають наших дітей: дарують подарунки, приносять фрукти.
– Джерелом подарунків, які ми закуповуємо для притулку, є профспілкові внески наших співробітників. А буває, що просто скидаємося після зарплати й купуємо продуктові набори, іграшки, книги. У нас немає жодного примусу. Люди самі пропонують свою матеріальну допомогу, взагалі-то, відриваючи частину зарплати від своїх дітей, від свого сімейного бюджету. Допомагаючи іншим, тим, кому сьогодні набагато важче, ми віддаємо їм не просто щось матеріальне, а й часточку своєї душі, – певна Галина Лосюк.
Вікторія ЄРЬОМЕНКО,«Одеські вісті»
У клубу «Червоні маки» – день народження
22 квітня Одеський обласний клуб юних любителів природи, який нині має назву «Червоні маки», відзначає свою 41-шу річницю.
Цікава історія, пов'язана із назвою клубу. Його члени брали активну участь у багатьох патріотичних починаннях. Шефствували вони і над зеленим Поясом Слави, де у 1941 році проходила лінія оборони Одеси. Якось діти побачили на сусідньому полі квітучі маки. Червоні квіти, які нагадували крапельки крові, на місці подвигу радянських воїнів так вразили дітей, що в них виникла ідея дати своєму клубу ім'я цих квітів. Ще більше переконало у правильності їх рішення виступ одного з ВІА, що приїжджав до Одеси, який виконував пісню, що стала знаменитою: «Маки, маки, красные маки – горькая память земли…». Так клуб одержав цю символічну назву. А вокально-інструментальний ансамбль став його почесним колективним членом.
Серед почесних колективних членів одеського клубу юннатів був також екіпаж теплохода «Колхіда». Його капітан Рохеліо Ернандес у роки громадянської війни в Іспанії командував судном, яке неодноразово робило рейси між Барселоною та Одесою. Якось теплохід привіз до нас іспанських дітей, батьки яких загинули у боях за республіку. Фашистський уряд присудив капітана Ернандеса до смертної кари. Довідавшись про це, члени нашого клубу взяли шефство над теплоходом, яким командував відважний іспанець.
Примітно, що на його борту щоліта члени клубу «Червоні маки» вирушали до підшефного радгоспу «Колхіда» Гагрського району Абхазії. Тут вони виступали на різних концертних майданчиках та польових станах, тим самим, зміцнюючи дружбу між трудівниками радгоспу та екіпажем. А потім, на прохання керівництва ЧМП, «Червоні маки» взяли шефство над теплоходом «Аджарія». Відвідували ще один підшефний радгосп – Тхілнарі Хелвечаурського району, де діти не лише виступали з концертами, але й допомагали в збиранні врожаю на чайних плантаціях.
Чи треба говорити, наскільки цікавими та пізнавальними для юннатів були ці незабутні поїздки, дружні зустрічі із членами екіпажу і трудівниками Кавказу!
І сьогодні Одеський обласний клуб юних любителів природи «Червоні маки» продовжує свою шляхетну діяльність, прищеплюючи підростаючому поколінню дбайливе ставлення до навколишнього середовища, любов до усього живого. А головне, нове покоління юннатів продовжує традиції, закладені нашими попередниками. Тому ми запрошуємо членів клубу минулих років з усіх районів області та Одеси, а також колишніх членів екіпажів теплоходів «Колхіда» та «Аджарія» на святкові урочистості з приводу нашого дня народження, щоб згадати наше славетне минуле, подивитися збережені відеофільми тих років.
Зустріч відбудеться 24 квітня, о 16.00, у Будинку природи за адресою: Одеса, вул. Малиновського, 15. Телефон 703-24-39.
Олімпіада ГУР'ЄВА, начальник обласного штабу громадського екологічного нагляду, керівник клубу «Червоні маки»
