«Ніхто не забутий і ніщо не забуто» - саме ця фраза спадає на думку, коли бачиш на стіні понад шістсот почеплених різнокольорових хустинок з короткими відомостями, написаними або вишитими дитячими руками: «Кацило Тимофій, рядовий, загинув в 1945 році в Польщі і похований у братській могилі, це мій прадід»; «Пунегов Михайло Степанович, повний кавалер ордена Слави; «Стельчинко Григорій Яковлевич, рядовий, пропав безвісти у 1941 році»; «Мій прадід Глущенко Павло, командир танка, загинув у 1943 році на Курській дузі»; «Білоколітов Дмитро Іванович, 1917 - 1943, Герой Радянського Союзу»; «Совва Микола Іванович, льотчик-винищувач Чорноморського флоту, орден Червоного Прапора, Герой Радянського Союзу»... Такі хустинки з написами з’явилися практично у холі кожної школи Запорозької області завдяки всеукраїнській акції «Солдатська хустинка».

Учасники цієї акції своїми руками пошили із тканини невеличкі хустинки і присвятили їх фронтовикам, своїм родичам чи знайомим надписавши чи вишивши на хустинці прізвище та ім’я фронтовика, його військове звання, дати життя, де він загинув чи пропав безвісти.

Голова правління громадської організації «Запорізький історико-патріотичний пошуковий центр «Бастіон»» Світлана Зінченко розповіла, що ідея цього заходу належить школярам однієї з московських шкіл.

- Ми вперше про неї дізналися в Мінську, коли брали участь у святкових заходах з нагоди 65-річниці визволення Білорусії від німецько-фашистських загарбників і саме звідти до 97-ї середньої школи міста Запоріжжя ми привезли перші хустинки. А вже у грудні 2009 року, за підтримки нашої громадської організації та громадської організації «Експертна рада», у всіх школах Запорізької області стартувала акція «Солдатська хустинка». Частину хустинок ми передали до Києва та інших наших міст. А загалом у даній акції беруть участь школярі з Росії, Білорусі, України та Німеччини.

Хотілося б зазначити, що активістами пошукового центру «Бастіон» за більш ніж десятилітню діяльність знайдено та перепоховано понад шість тисяч радянських воїнів. На превеликий жаль, поки що вдалося встановити імена лише 54-х.

Знаменно, що як і пісня про «Синий платочек» піднімала бойовий дух наших дідів та прадідів, так і «Солдатська хустинка» веселкою пролягла через серця наших поколінь. Тисячі дітей цікавилися у своїх батьків як і де воювали їхні дідусі, спонукавши і дорослих гортати сторінки сімейної пам’яті. Крім того, кожен школяр підготував розповідь про людину, ім’я якої вишите на його хустинці. І це все вилилося у своєрідну поему про простих солдатів Великої Вітчизняної, про яких хоч і не написані книжки, але пам’ять про них таки жива в серцях підростаючого покоління.

Руками запорізьких школярів виготовлено понад дві тисячі хустинок-пам’яток, які перетворилися у велике полотнище, і 9 травня у Запоріжжі його пронесли скрізь живий коридор до Вічного вогню.

Отож саме учні 97-ї запорізької середньої школи і очолили дану акцію. У холі школи, як веселка, висіли зшиті хустинки. Біля них у почесній варті стояли військовослужбовці 55-ї окремої Запорізької артилерійської бригади. А у актовій залі для ветеранів Великої Вітчизняної війни Комунарівського району пройшов театралізований концерт пісень воєнних років та були розіграні хореографічні композиції. Перед будівлею школи всі бажаючі мали можливість ознайомитися з сучасною військовою технікою частин Запорізького гарнізону. А техніку часів Великої Вітчизняної війни продемонстрував автомобільний клуб «Фаетон».

Мені, як військовослужбовцю, здається доречним поширити цю акцію в наших школах по всій Україні. Навіть тому, що вона якнайкраще залучає наше підростаюче покоління до справи державної ваги - патріотичного виховання.