Хочу почати чергову розмову про екологію із… невеличкого містечка у Німеччині під назвою Фіновфурт. Його оточують безкрає море ялинових змішаних лісів, невеличкі села та незвичайно чисті озера. Таким я знав Фіновфурт, коли приїжджав на запрошення мого друга Курта Лейміна та бургомістра Рейнхарда Шульца. Прогулюючись із ним лісовою стежкою, я закурив. І у звичній манері – кинув сірник під ноги. Рейнхард Шульц легко нахилився, підняв сірник і, пройшовши кілька метрів, викинув до урни. Лише тоді я помітив, що урночки для сміття дбайливо розставлені через кожні двісті-триста метрів.
Кілька років тому я одержав листа від Курта Лейміна, у якому він говорив про те, що у їхньому чудовому місті значно збільшилася кількість машин. Кожна третя сім’я обзаводиться легковим транспортом. У результаті від вихлопних газів почали марніти ялини. Але там знайшли вихід із цієї ситуації – винайшли спеціальні заглушки на вихлопні труби, які поглинають бензиновий чад.
Але я про інше. Про сірник, який підняв Рейнхард Шульц. А хто у нас займається такою важливою проблемою, як сірник у лісі, у парку, на схилах узбережжя, на зупинках громадського транспорту? І якби лише сірник! Консервні банки, биті пляшки, старі газети, молочні пакети замість того, щоб перероблятися, як вторсировина, отруюють наше повітря на смітниках. Заходу потрібен цей товар, і він готовий його купити, а ми на нього – ембарго.
Хто винен? Звичайно, простіше звинуватити у цьому простих людей. На них можна звалити провину за те, що усі ліфти пописані лайками, які стали ледве чи не нашою другою мовою.
Культура побуту та екологія – поняття нероздільні. А що ми робимо для того, щоб підняти цю культуру? На телебаченні є спеціальна телепрограма «Екологія та культура». Але в житті ми бачимо, що дерева затиснуті бетоном, асфальтом, гаражами. Машини ставляться впритул до дерев, паркуються у палісадниках на тротуарах.
Великий поет та дипломат Тютчев порівнював природу із живою істотою, писав, що вона
...не слепок, не бездушный лик,
В ней есть душа, в ней есть свобода.
В ней есть любовь,в ней есть язык…
А мова природи словами Гоголя давно вже говорить: «Дело в том, что пришло время нам спасать землю, что гибнет уже земля наша не от нашествия двадцати иноплеменных языков, а от нас самих…И никакой правитель, хотя бы он был мудрее законодателей и других правителей, не в силах поправить зла…, о котором пишу я выше. Завелись такие лихоимства, которых истребить нет никаких средств человеческих».
Чому? І знову звертаємося за відповіддю до Гоголя: «Мы еще растопленный металл, не отлившийся в свою форму…».
Потрібно любити навколишнє середовище. І вихід із цієї ситуації поступово знайдеться. Якщо чиновники та прості громадяни не будуть спокійно проходити повз сваволю браконьєрів.
