Шановний пане Президенте!
Наш край за кліматичними умовами найбільш пристосований до вирощування овочів, фруктів, ягід. На жаль, ситуація склалася так, що багато господарств уже відійшли від виробництва цієї продукції. Воно і зрозуміло – у регіоні нині фактично немає переробки. Залишається одне – прямі поставки, договори із споживачами у північних регіонах країни. Мені вдалося розв’язати питання збуту, і ось уже п'ятнадцять років я вирощую на своїх плантаціях полуницю.
Потреби українського ринку у полуниці поки що не закриті. Наш регіон раніше за всіх у сезоні починає її постачання. Але, щоб не було надвиробництва, потрібно думати про переробку. Нам так судилося взятися за відродження садів, виноградників, щоб люди мали гідний заробіток, не їхали до Італії. Всі ми розуміємо, що для цього потрібно державі повернутися лицем до виробника, забезпечити його довготерміновими кредитами. Зараз же ми інвестуємо у виробництво свої кошти, а це процес тривалий. Без державного «плеча» проблематично закуповувати у кредит трактори та інше необхідне сільгоспобладнання. Банки нам сьогодні не союзники – якщо і виділяють фінанси, то під немислимі відсотки. Це справжнє пограбування. У них нажива, а виробництво – на колінах.
Шановний Вікторе Федоровичу! Наше майбутнє, я маю на увазі майбутнє південної частини України – це, повторюся, сади, виноградники, теплиці. Якщо земля «працюватиме», не буде потрібно нам нафту качати, вугілля добувати.
Нинішнє нехазяйське ставлення до багатих природних ресурсів багатьох іноземців шокує. Як можна за таких умов, дивуються вони, бути бідними, їсти голландські, турецькі овочі? Мільярди коштів зникають «завдяки» цьому з країни. То чому не дати можливість нашим людям вирощувати ті ж помідори у себе, зажити, нарешті, гідно, пристойно заробляти, асфальтувати дороги, облаштовувати гарні садиби (адже ми і у місті, не кажучи про село, по болоту їздимо). А піднімемо сільське господарство, тоді і за інфраструктуру візьмемося, до полів дороги нормальні прокладемо, не говорячи про населені пункти. Хочеться вірити, що державні мужі зможуть це зрозуміти, і будуть зрушення.
…Продукція дунайських плавнів – особлива. Позначається неповторний, благодатний вплив на її дозрівання повітря, води, ґрунту. Насичуються овочі, фрукти, ягоди талою водою Альп, унікальною мікрофлорою дунайських намивів, потужною енергетикою повітря, сонця. Європейці, італійці, наприклад, вирощують, полуницю на субстраті, з додаванням мінеральних речовин, і вона не може на рівних конкурувати з нашою «природністю»; виростанням на суперродючих землях. Отож, їхні «дарунки природи», і наші – як кажуть в Одесі, дві великі різниці. Тому досвідчені покупці, «розсмакувавши», прагнуть придбати те, що вирощено тут, взяти всю енергію сонця з куща.
Вважаю дуже великим кроком вперед і ті позиції щодо нас, аграріїв, які викладені у Посланні Президента до українського народу. Хтось, можливо, і прагне потрапити до Європи, а ми, як і багато простих людей, хочемо жити нормально у себе на батьківщині. Налагоджувати побут, почуватися господарями, не боятися завтрашнього дня і не проводжати рідних на заробітки до чужих країн. І у всьому цьому надія лише на ті реформи, про які Ви виклали у Посланні.
