З цього року в Україні відзначається День еколога. Пропонуємо нашим читачам інтерв’ю з директором Нижньодністровського Національного парку Віталієм Олександровичем ПРИМАКОМ.
– Як навчити берегти природу? Чи достатньо для цього лише слів?
Це складне питання. Разом з тим на нього відповідати легко.
Передусім, природу треба бачити, природу треба любити, шанувати, поважати, оскільки це живий комплекс усього, що нас оточує. І природа не пробачає варварського, руйнівного ставлення до неї і чутливо реагує на такі прояви. За прикладами далеко ходити не треба: через варварське, жорстоке, необгрунтоване ставлення до лісів у Західній Україні ми маємо такі збитки, які ніколи не компенсуються жодними дотаціями чи техногенними заходами, оскільки те, що там порушено, може рекультуватися лише через десятки років.
Тому, окрім екологічної ідеології, на мій погляд, потрібне абсолютно конкретне законодавство, яке таким же суворим, конкретним чином буде оцінювати діяльність людей, які порушили його. І адекватно до масштабів шкоди, потрібно застосовувати його на практиці.
А загалом, навчити берегти природу треба з раннього дитинства, і основна ідея цього навчання полягає в тому, що природа – це дуже вразливий та дуже важливий чинник життя на Землі, і до неї треба звертатися тільки на Ви.
– Давайте перейдемо до конкретики. Наприклад, поговоримо про Нижньодністровський парк. У чому унікальність території дельти Дністра?
– Сам Дністер є перлиною нашого краю, за величиною це третя річка в Україні, довжиною понад 1300 км. У дельті Дністра зосереджено дуже багате біорізноманіття півдня України.
Взагалі, дельти великих річок у степовій зоні є своєрідними оазами, де сконцентровані значні біологічні ресурси регіону. Скажімо, з 10 видів тварин нашого краю, що занесені до Червоної книги, 8 – населяють плавні Дністра.
Рослинність, яка зосереджена в плавнях Дністра, фактично виконує функцію лісів щодо забезпечення киснем природного середовища. В умовах степової зони така функція дуже важлива для забезпечення нормального життя у цілому в нашому регіоні (сам факт існування такої унікальної території поруч з мільйонним містом є рідкістю). Тобто природа нижнього Дністра потребує особливого охоронного статусу, який і було їй у 2008 році надано Указом Президента України про створення Нижньодністровського національного природного парку.
– Як Ви плануєте попереджати негативний вплив людини на природу?
– На мій погляд, в результаті недостатнього впливу батьків, школи, інших інституцій на підростаюче покоління України ми не отримуємо відповідної екологічної, патріотичної освіти щодо збереження площ природно-заповідного фонду. Відсутнє відповідне реагування на порушення чинного законодавства, що в основному призводить до загибелі унікальних природних комплексів, цінних ділянок фауни, флори, рослин і тварин, занесених до Червоної книги України.
Для недопущення такого негативного впливу чинне законодавство, зокрема Закон України «Про природно-заповідний фонд» і передбачило створення об'єктів природно-заповідного фонду, до яких входять природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.
Створення Указом Президента України Нижньодністровського національного природного парку є кроком щодо збереження унікальних територій Одеської області.
Україну прикрашають унікальні пам’ятки садово-паркового мистецтва.
Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області має відповідну інформацію щодо наявності таких об'єктів, розшукує такі і через відповідне законодавство вносить їх до об'єктів природно-заповідного фонду, а це передбачає особливе ставлення, охорону, фінансування, відповідальність за порушення чинного законодавства, ідеологічну роботу.
– Щодо екологічної освіти: чи не час її перевести в правове русло?
– Щодо Вашого запитання, то мої попередні відповіді висвітлили все наболіле.
Екологічна освіта – це окремий напрям діяльності нашого парку. Його діяльність відбувається відповідно до запланованих заходів щодо Положення про відділ екоосвіти та рекреації. Тому я не вбачаю тут проблеми.
Якщо говорити про правове русло, то хочу зазначити, що екологічна освіта має бути обов'язковою, починаючи з дитячого садка. І кожний, хто якимось чином порушує правила поводження з природою, повинен знати про відповідальність, яка передбачена законодавством.
Хочу підкреслити, що тільки усвідомлення дбайливого ставлення до довколишнього природного середовища, піклування про нього принесе природі стабільність, надійність, ґарантію і, повірте мені, – природа віддячить кожній людині такою же монетою.
– На якій підставі визначаються межі зон, адже саме в цьому, гадаю, може виникати проблема та незадоволення місцевих громад?
– Межі зон визначаються, передусім, екологічною доцільністю та на підставі наукових обґрунтувань, зазвичай враховується і думка місцевих громад.
Остаточне рішення ухвалюється шляхом компромісу, з врахуванням позицій усіх сторін.
Якщо говорити про зонування, то необхідно сказати, що воно проводиться на підставі Закону України «Про природно-заповідний фонд». Його завдання у збереженні, відтворенні, ефективному використанні природних комплексів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та екологічну цінність.
Виходячи з цього, на території Нижньодністровського національного природного парку з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об'єктів, встановлено диференційований режим щодо їх збереження, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням.
Але в будь-якій ситуації у нас діє принцип: «Парк слугує населенню, народу». І яка б зона на території парку не була, вона не буде зоною заборони, не буде відгороджуватися колючим дротом, на цій території ніколи не буде людини зі зброєю. Ця територія буде слугувати тільки населенню, але основне наше завдання – зберегти зазначені цінності для наших нащадків.
– Як відомо, зона стаціонарної рекреації не може бути більшою, ніж усі інші зони національного парку. Зелений туризм входить до цієї зони?
– Щодо співвідношення зон, зокрема і зони стаціонарної рекреації, то справді згадана зона є за площею найменшою на території парку та складає близько 1 відсотка загальної площі.
Звичайно, такі зони створюються для забезпечення зеленого туризму і розташовані поблизу населених пунктів. На сьогодні в межах парку вже відпрацьовані та задіяні на практиці у вашому районі, на мою думку, досить мальовничі та цікаві екологічні маршрути.
Такі, наприклад, як озера Біле, Мала Амазонія, де відвідувачі можуть побачити досить багато як рідкісних, так і звичайних птахів, тварин. Найбільш привабливими серед них є лебеді, пелікани, коровайки. З 2009 року в цих краях гніздиться рідкісний птах півдня України орлан-білохвіст, що свідчить про покращення екологічної ситуації в регіоні. Цього року у межах наукової співпраці разом з науковцями Одеського зоологічного парку ми здійснили реінтродукцію (повернення в природу) пугача, який повністю зник у плавнях Дністра ще в 60-х роках минулого сторіччя.
Зараз ми відпрацьовуємо низку заходів щодо відтворення цього рідкісного виду і згодом, сподіваюсь, відвідувачі парку матимуть змогу спостерігати цих птахів у природному середовищі Дністровських плавнів.
Окремо слід зазначити, що зона стаціонарної рекреації найменша за площею складає близько 1 % загальної площі парку та призначена для розташування готелів, мотелів, тощо, тобто для забезпечення зеленого туризму.
Якщо говорити про Біляївський район і зелений туризм, то яскравим прикладом цього є гостиний двір «Саф'яни», де при відповідній доробці, можливо створити взірцевий маршрут для туристів.
– Шановний Віталію Олександровичу, яким чином Ви співпрацюєте з місцевим населенням та владою на місцях? Чи не зачіпають Ваші дії їхні інтереси?
– Співпраця з місцевим населенням відбувається за багатьма напрямами: представники громадськості включені до членів Науково-технічної ради Нижньодністровського національного природного парку і мають реальну змогу впливати на ухвалення рішень НТР парку; зазначені терміни прийому громадян керівництвом парку; у національному природному парку працює відділ екологічної освіти та рекреації, який безпосередньо організовує співпрацю з громадськістю.
Окрім того, керівництво парку вирішує поточні питання, які виникають під час роботи з представниками громад, сільськими головами тощо.
Стосовно того, чи зачіпають наші дії інтереси громадян, скажу так: якщо і зачіпають, то тільки тих, хто незаконно використовує природний ресурс Дністра.
На екологічну підготовку населення суттєво впливають засоби масової інформації, котрі в інтересах як збереження природно-заповідного фонду, так і екологічної освіти, екологічного виховання провадять велику роботу.
Тільки за комплексного підходу до взаємодії з населенням, врахування його побажань, можливі відповідні досягнення, які слугуватимуть загальній державній справі.
