Підтвердженням цієї одвічної істини став експеримент, що провадиться з ініціативи комунального закладу «Одеський зоологічний парк загальнодержавного значення» і Нижньодністровського національного природного парку. Його мета – реінтродукція пугачів, тобто повернення їх особин, вирощених у вольєрах, у природне середовище перебування.
Чому саме пугачів? Будь-який шкільний відмінник відрапортує, що один пугач рятує за рік до 1000 кілограмів зерна, тому що знищує мишей. Заступник директора Нижньодністровського парку Микола Роженко, вважає, що потрібно рятувати всіх рідкісних птахів. Без них біологічна розмаїтість рідних місць явно не буде повна, а екологічна цінність території втратить своє значення. Цей недолік у світі фауни незримо позначається і на житті людей. Нарешті, до порятунку пугачів від вимирання учених зобов'язує природоохоронна політика України.
– Уже був схожий досвід із соколами. Отож для нас – це нове почесне завдання, – говорить завідувачка еколого-просвітницького відділу зоопарку Олександра Волкова.
У боротьбі за економічний прогрес «пташині» проблеми зовсім випали з виду. Так звичайний пугач потрапив до розряду рідкісних представників царства пернатих, які перебувають на межі зникнення. Хоча птах цей – неабиякий і важливий!
Фахівці характеризують пугача як хижого птаха, що належить до сов, більших розмірів, з розмахом крил, що сягають до півтора метра. Це найбільший представник сов, занесений до Червоної книги України. Він дуже гарний, привертає увагу круглими бурштиновими очима. Народні перекази і зовсім оповивають його таємницею. У селах здавна вважали, що пугач дивиться так, ніби проникає у суть речей. Тому, що вони безшумні і літають уночі, птахів відносять до сил тьми. А їхній різкий крик у багатьох викликав острах. Є навіть прикмета, що якщо на даху будинку крикнула сова – це до небіжчика.
Насправді ж пугачі довірливі і не агресивні. Тому, а не з тієї причини, що сліпнуть при денному світлі, вони підпускають людину близько до себе. Браконьєри і мисливці, які не підбили дичину, часто зривають досаду на пугачах, вони – зручна жива мішень. Деякі збивали їх з гілки кинутим каменем.
От і полетів пугач з негостинних країв, де люди понівечили лісові масиви і позбавили його корму. Багато таких птахів загинуло від ударів об проводи на лініях електропередач.
Тепер потрібно віддати природі те, що її непрошено позбавили. Турботу розведення сов і пугачів взяв на себе завідувач розплідника хижих птахів Одеського зоопарку Віктор Пилюгін.
– Півстоліття тому пугач нікого не дивував на берегах Дністра. Але поступово перестав гніздитися, тому що посилився чинник занепокоєння, – говорить він. – Але вони розмножуються у нас, у зоопарку. Зараз одна пара пугачів дала потомство – самця і самку. Потім їх вивезуть у заповідні землі Нижньодністров’я.
Це досить недорогий, але непростий експеримент. Складність його у тому, що випадки, коли пугачі відкладають яйця і з них лупляться пташенята, зареєстровані тільки в Одеському та Київському зоопарках. В інших такого не спостерігається. Молода пара пугачів буде тимчасово утримуватися у спеціальній вольєрі, де пройде адаптацію до майбутнього самостійного сімейного життя. Згодом, коли вони стануть на крило, клітку відчинять. І птахи повернуться на волю. Нехай летять...
